Справа №784/1019/13 20.03.2013 20.03.2013 20.03.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22ц/784/1130/13р.Головуюча першої інстанції:Павлова Ж.П.
Доповідач апеляційній інстанції Галущенко О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Довжук Т.С.,
Коломієць В.В.
із секретарем - Дубовою К.В.
з участю
представників:
скаржниці- ОСОБА_3, ОСОБА_4
відділу ДВС - Чигирик І.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС) на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2012 р. за скаргою ОСОБА_6 на постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій,
встановила:
18.10. 2012 р. ОСОБА_6 звернулася до суду із скаргою на постанови державного виконавця Заводського ВДВС від 27.07.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Заявниця зазначала, що 21.05.2012 р. ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-902/2011, виданого 23.03.2012 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Николаевдомсервис» 2553 грн. 93 коп. в якості заборгованості за надані комунальні послуги.
27.07.2012 р головним державним виконавцем ВДВС винесено постанови про стягнення з боржниці виконавчого збору у розмірі 255 грн. 39 коп. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 40 грн.
Посилаючись на те, що вона ще 30.05.2012 р. сплатила у добровільному порядку наявну заборгованість, підстав для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, виконавець не мала.
За таких обставин указані постанови не відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_6 просила про задоволення скарги, скасування постанов державного виконавця та покладення на виконавця зобов'язання щодо закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2012 р. скарга задоволена, а оскаржувані постанови скасовані.
Цією ж ухвалою стягнуто судовий збір з ВДВС, а державного виконавця зобов'язано винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі Заводського ВДВС ставиться питання про скасування ухвали як незаконної, з посиланням на порушення судом норм процесуального права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до правил ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня
надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Одночасно приписами ч.1 ст. 28 Закону передбачено, що виконавчий збір стягується також і у тому випадку, коли самостійне виконання боржником рішення сталося після початку його примусового виконання.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2012 р. головним державним виконавцем ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32631875 з виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Николаевдомсервис» 2553 грн. 93 коп. в якості заборгованості за надані комунальні послуги та надано строк для самостійного виконання до 28.05.2012 р.
Зазначена постанова отримана боржницею 27.05.2012 р., а 30.05.2012 р. нею сплачено борг у визначеному виконавчим листом розмірі.
У вимозі (без номера та дати) державний виконавець попередив боржницю про те, що в разі невиконання виконавчого листа до 28.05.2012 р. вона має надати безперешкодний доступ до її помешкання для проведення опису та вилучення належного їй майна з метою примусового виконання рішення суду ( а.с. 269).
Лише 27.07.2012 р. головним державним виконавцем ВДВС винесено постанови про стягнення з боржниці виконавчого збору у розмірі 255 грн. 39 коп. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 40 грн.
Зазначені дії свідчать про те, що до примусового виконання виконавчого документа державний виконавець приступив після самостійного повного виконання боржницею виконавчого листа.
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку про те, що підстав для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, виконавець не мала, а за таких обставин указані постанови не відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження та підлягають скасуванню.
В той же час, на думку колегії суддів суд припустився помилки зобов'язуючи державного виконавця винести постанову про закриття виконавчого провадження.
По-перше, такої вимоги скарга ОСОБА_6 не містить.
По-друге, оскільки не вирішена доля коштів, неправомірно стягнутих у якості виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, то підстав для винесення такої постанови державний виконавець не має.
Встановлене є підставою для зміни ухвали суду у відповідності до приписів ч. 1 ст.312 ЦПК України та покладення на державного виконавця зобов'язання щодо вжиття заходів до закінчення виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги, щодо необгрунтованості ухвали суду в частині визнання постанов державного виконавця незаконними та їх скасування не заслуговують на увагу, оскільки належними доказами у справі встановлено, що стягнення виконавчого збору та витрат на виконавчі дії було здійснено після самостійного виконання виконавчого документа боржницею, що за законом виключає необхідність примусового виконання виконавчого документа та є підставою для закінчення виконавчого провадження..
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали в цій частині вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2012 р. змінити.
Зобов'язати головного державного виконавця Заводського ВДВС вжити, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, щодо закінчення виконавчого провадження.
В іншій частині ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.12. 2012 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.І. Галущенко
Судді В.В. Коломієць
Т.С. Довжук