20.03.2013 року
Справа № 232/2621/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
20.03.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
Головуючого судді Борисюк І.Е.,
За участю: секретаря Романенко О.С.,
представника позивача Верещака В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 29.03.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № R53112227051B. Відповідно до кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в сумі 20 000, 00 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 29.03.2015 року, сплачуючи позивачу кредит щомісячно в порядку та строки згідно графіку повернення кредиту і сплати процентів. Позивач свій обов'язок по кредитному договору виконав, надавши відповідачу на підставі меморіального ордеру № 57147 від 29.03.2012 року одноразово кредит у повному розмірі - 20 000,00 гривень. Однак, відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме: своєчасно не погасив чергову частину кредиту в період з 03.05.2012 року по 29.10.2012 року на суму 1 957, 48 гривень, прострочив сплату відсотків за користування кредитом в період з 03.05.2012 року на суму 2 212,65 гривень. Зважаючи на зазначені порушення відповідачем умов кредитного договору, а саме п. 5.2.1. кредитного договору: невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами кредитного договору, позивач набув право вимоги до відповідача, а у відповідача згідно п. 5.3.9. кредитного договору виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі. В зв'язку із заборгованістю позичальника по сплаті кредиту та процентів за його користування, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений кредитним договором. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем умов кредитного договору, відповідач повинен сплатити позивачу загальну суму заборгованості, що станом на 29.10.2012 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 24 229,74 гривень, з яких: 19 643, 78 гривень - сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 3,51 гривень та 3% річних - 14,65 гривень, 2 680,90 гривень - сума заборгованості по сплаті процентів з урахуванням індексу інфляції - 3,98 гривень та 3% річних - 16,67 гривень, 1 905,06 гривень - сума пені за кредитним договором.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 24 229, 74 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, просив вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність. Про причини неявки повідомлено.
Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
29.03.2012 року між між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № R53112227051B, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 20 000, 00 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 29.03.2015 року, сплачуючи позивачу кредит щомісячно в порядку та строки згідно графіку повернення кредиту і сплати процентів. (а.с. 10-13)
Між сторонами було визначено до договору графік повернення кредиту та сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг (а.с. 14)
Відповідачем отримано кредит в сумі 20 000, 00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 57147 від 29.03.2012 року та випискою по рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_2 за період з 29.03.2012 року по 29.03.2012 року (а.с. 15-16)
На адресу ОСОБА_2 позивачем направлялась претензія № 1320/700-2 від 05.07.2012 року про погашення заборгованості. Претензія залишена відповідачем без належного реагування (а.с. 21-22)
Згідно п. 7.1 кредитного договору № R53112227051B від 29.03.2012 року у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочки.
Станом на 29.10.2012 року відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № R53112227051B від 29.03.2012 року, в розмірі 24 229, 74 гривень, з яких: 19 643, 78 гривень - сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 3,51 гривень та 3% річних - 14,65 гривень, 2 680,90 гривень - сума заборгованості по сплаті процентів з урахуванням індексу інфляції - 3,98 гривень та 3% річних - 16,67 гривень, 1 905,06 гривень - сума пені за кредитним договором (а.с. 6-9)
Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановлено його відповідність умовам договору № R53112227051B від 29.03.2012 року.
Заборгованість відповідача перед позивачем не погашена. Протягом тривалого часу ніяких розрахунків відповідач не веде, відповідно, ухиляється від виконання зобов'язань, взятих на себе згідно кредитного договору.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 29.03.2012 року між між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № R53112227051B, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 20 000, 00 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 29.03.2015 року, сплачуючи позивачу кредит щомісячно в порядку та строки згідно графіку повернення кредиту і сплати процентів. Відповідач отримав кошти в кредит, зобов'язувався повернути їх, сплатити проценти, на умовах визначених договором, але взяті на себе зобов'язання не виконав, що підтверджується доказами, наданими позивачем.
Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно провести розрахунок по заборгованості за кредитним договором № 002 R53112227051B від 29.03.2012 року відповідач не бажає, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.
Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача згідно кредитного договору № R53112227051B від 29.03.2012 року загальної суми заборгованості в розмірі 24 229 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 74 копійки.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 349, 60 гривень.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 550, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст.ст. 627, 629, ч. 1 ст. 1046, ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (місцезнаходження: м. Київ, б-р Т. Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість по кредитному договору № R53112227051B від 29.03.2012 року в розмірі 24 229 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 74 копійки та судовий збір в сумі 349 (триста сорок дев'ять) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя: