ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/15193-2012 18.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус»

ДоДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київської міської ради

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві Комунальне підприємство «Київський метрополітен»

Провизнання частково недійсним договору та стягнення 57 931 419,11 грн.

Колегія суддів у складі: Суддя Спичак О.М. - головуючий

Суддя Котков О.В.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Веничук В.Є. - дов № б/н від 28.09.2012 р.;

від відповідача-1: Чалий О.О. - дов. № 050/05-1245 від 11.02.2013 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: Гашинський Д.М. - дов. № 05-08/05-78 від 03.01.2013 р.;

від третьої особи-2: не з'явися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання частково недійсним договору та стягнення 57 931 419,11 грн.

Ухвалою від 29.10.2012 року було порушено провадження у справі, залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві і Комунальне підприємство «Київський метрополітен», та призначено розгляд справи на 19.11.2012 року.

Представник третьої особи-1 19.11.2012 року через канцелярію суду подав письмові пояснення, які просить суд врахувати при розгляді спору.

В судовому засіданні 19.11.2012 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

19.11.2012 року представник відповідача в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 19.11.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-2 07.11.2012 року подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, а в судовому засіданні 19.11.2012 року надав усні пояснення по суті спору.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи-1, суд відклав розгляд справи на 17.12.2012 року.

В судовому засіданні 17.12.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники третіх осіб -1,2 в судовому засіданні 17.12.2012 року надали усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання 17.12.2012 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про залучення до участі у справі № 5011-41/15193-2012 іншого відповідача - Київську міську раду (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Ухвалою від 17.12.2012 р. суд задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі іншого відповідача - Київську міську раду (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та залученням до участі у справі іншого відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд даної справи до 14.01.2013 р.

У судовому засіданні 14.01.2013 р. представник позивача надав докази в підтвердження виконання ним вимог попередньої ухвали.

Крім того, представник позивача подав заву про часткову зміну підстав позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

В заяві про часткову зміну підстав позову позивачем змінені обставини на яких ґрунтуються вимоги в частині стягнення 5 529 246,00 грн., сплачених в якості компенсації витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, що є допустимим у відповідності до вимог частини 4 статті 22 ГПК України.

З огляду на викладене, суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус» про часткову зміну підстав позову.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 14.01.2013 р. подав клопотання про залучення додаткових матеріалів по справі з яких вбачається реорганізація відповідача-1, у зв'язку з чим суд з власної ініціативи замінив Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник відповідача-2 у даному судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача-2, суд його частково задовольнив та на підставі статті 77 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 28.01.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 28.01.2013 року не з'явився, однак до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи № 5011-41/15193-2012.

Представник відповідача - 1 проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи № 5011-41/15193-2012 заперечив.

Представник третьої особи - 1 в даному засіданні надав усні пояснення по суті спору.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 28.01.2013 року представника позивача, представника відповідача - 2 та представника третьої особи - 2, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відклав розгляд даної справи до 18.02.2013 року.

Представник відповідача - 1 подав 18.02.2013 року до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та відхилено.

Представники відповідача - 2 та третьої особи - 2 в судове засідання 18.02.2013 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 18.02.2013 р. судом вирішено призначити колегіальний розгляд справи № 5011-41/15193-2012, про що було винесено ухвалу.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду м. Києва Бойка Р.В. № б/н від 18.02.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Любченко М.О.

Ухвалою від 18.02.2013 року вищезазначеною колегією суддів справу № 5011-41/15193-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 18.03.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Івченка А.М. у відрядженні, 18.03.2013 року суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 5011-41/15193-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 18.03.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя О.М. Спичак, суддя Котков О.В. та суддя Любченко М.О.

Ухвалою від 18.03.2013 року вищезазначеною колегією суддів справу № 5011-41/15193-2012 прийнято до свого провадження.

Через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке у судовому засіданні 18.03.2012 р. відкликав. Крім того, у даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 18.03.2013 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 в судове засідання 18.03.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.03.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус» (далі за текстом - позивач), Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - відповідач) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі за текстом - третя особа-2) укладено Інвестиційний договір № 049-13/1/27 Про інвестування будівництва накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метрополітену між станціями «Чернігівська» та «Дарниця» з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торгівельно-офісного та розважального призначень, паркінгу, супутньої інфраструктури на станціях метрополітену «Чернігівська», «Дарниця» та вздовж ділянки «Чернігівська» - «Дарниця» у Дніпровському районі м. Києва (далі за текстом - інвестиційний договір).

Інвестиційний договір укладено за результатами інвестиційного конкурсу та на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2007 р. № 1116 «Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів для будівництва накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метрополітену між станціями «Чернігівська» та «Дарниця».

Відповідно до п. 1.1 інвестиційного договору, інвестор зобов'язується здійснити інвестування будівництва накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метрополітену між станціями «Чернігівська» та «Дарниця» з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торгівельно-офісного та розважального призначень, паркінгу, супутньої інфраструктури на станціях метрополітену «Чернігівська», «Дарниця» та вздовж ділянки «Чернігівська» - «Дарниця» у Дніпровському районі м. Києва за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій, умов цього договору та затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

Умовами п. 1.2 договору передбачено, що загальна площа об'єкту інвестування - 99 650 кв.м., з якої об'єкти на які інвестор набуде право власності: об'єкти торгівлі - 26 000,00 кв.м., паркінг на 840 м/м - 26 000,00 кв.м., торгівельні приміщення - 25 000,00 кв.м., офісні приміщення - 22 500,00 кв.м., та об'єкти, що передаються та зараховуються до комунальної власності територіальної громади м. Києва: об'єкти (приміщення) служби метрополітену - 150 кв.м. У разі технічної необхідності збільшення до 500 кв.м. площі об'єктів (приміщень) служб метрополітену сторонами укладається додаткова угода.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна орієнтована вартість будівництва об'єкту інвестування - 663 509 554,00 грн. та фінансування інших робіт: прокладання інженерних мереж - 110 584 924,00 грн.

Умовами п. 2.2 зазначеного договору передбачено компенсація організатору конкурсу витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, у розмірі 1 % (одного відсотку) від загальної орієнтованої вартості будівництва об'єкта інвестування, що становить суму 5 529 246,00 грн. без врахування ПДВ,

Згідно з п. 2.3 договору, кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної структури м. Києва в розмірі 10 % (десяти відсотків) від загальної орієнтованої вартості будівництва об'єкта інвестування, що становить суму у розмірі 55 292 462,00 грн. без врахування ПДВ, та додаткової пропозиції інвестора у розмірі 100 тис. грн. без врахування ПДВ.

Згідно з п. 2.6.1 договору, компенсація організатору витрат пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, у розмірі 1 % від загальної орієнтовної вартості будівництва об'єкта інвестування, що становить суму 5 529 246,00 грн., перераховується протягом десяти календарних днів з моменту укладення цього договору.

У період з 09 листопада 2007 р. по 23 вересня 2008 р., відповідно до умов інвестиційного договору, позивач сплатив відповідачу грошові кошти в загальній сумі 50 535 621,42 (п'ятдесят мільйонів п'ятсот тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять одна) грн., 42 коп., з яких:

- кошти в сумі 5 529 246,00 грн., які є компенсацією відповідачу (Організатору конкурсу) витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, сплачені відповідно до пункту 2.6.1., 2.2. Інвестиційного договору;

- кошти в сумі 44 925 125,42грн., які є коштами на створення соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури м. Києва, сплачені відповідно до пункту 2.3 Інвестиційного договору та п.п. 2.6.2. Інвестиційного договору (в редакції від 17 червня 2009 р. згідно Додаткової угоди № 1);

- кошти в сумі 81 250,00 грн., які є додатковою пропозицією інвестора, сплачені відповідно до пункту 2.6.2. Інвестиційного договору (в редакції від « 17» червня 2009 р. згідно Додаткової угоди № 1).

З метою виконання умов інвестиційного договору, 23 червня 2009 р. між позивачем (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) було укладено 11 договорів оренди земельних ділянок №66-6-00517, 66-6-00518, 66-6-00519, 66- 6-00520, 66-6-00521, 66-6-00522, 66-6-00523, 66-6-00524, 66-6-00525, 66-6-00526, 66-6-00527.

Цільове призначення земельних ділянок визначене пунктами 2.1. договорів оренди - для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошинсько-Броварської лінії метро з обладнанням, пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 р. у справі № 57/325, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2012 р., визнано недійсними з моменту укладення всі договори оренди.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в розмірі 45 006 375,42 грн., з яких: 44 925 125,42 грн. - сплачені позивачем кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва; 81 250,00 грн. - сплачені позивачем кошти за додатковою пропозицією інвестора, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2.6. інвестиційного договору (в редакції від 17 червня 2009 р. згідно Додаткової угоди № 1) встановлено, що у випадку, якщо до 29 серпня 2009 р. з позивачем не буде укладено договорів оренди земельних ділянок, необхідних для будівництва об'єкту інвестування (передбаченого Інвестиційним договором) сторони мають визначити умови подальшого виконання Інвестиційного договору або його розірвання.

Якщо до 01 жовтня 2009 р. сторонами не буде досягнуто узгодженого письмового рішення щодо подальшого виконання інвестиційного договору або його розірвання, інвестор за інвестиційним договором має право вимагати від організатора повернення сум, сплачених відповідно до п. 2.3. (кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та кошти за додатковою пропозицією Інвестора), які організатор має повернути позивачу протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги про повернення коштів. Поверненню інвестору підлягають суми, фактично сплачені на момент отримання організатором письмової вимоги про повернення коштів.

Оскільки договори оренди земельних ділянок, які були укладені між позивачем і Київською міською радою, згідно рішення Господарського суду міста Києва від « 15» листопада 2011 р. у справі № 57/325, яке набрало сили « 02» лютого 2012 р., визнані недійсними з дати їх укладання, то є підстави для застосування сторонами положень пункту 4.2.6. інвестиційного договору щодо повернення позивачу сплачених відповідачеві коштів на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та коштів за додатковою пропозицією інвестора у загальній сумі 45 006 125,42 грн.

Крім того, позивач вважає, що пункти 2.2., 2.6.1. та 4.1.4 інвестиційного договору містять ознаки прихованого правочину, а сплачені позивачем грошові кошти в сумі 5 529 246,00 грн. в якості компенсації відповідачу-1 (організатору конкурсу) витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, за своєю правовою природою є коштами на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, а отже підлягають поверненню відповідно до п. 4.2.6. Інвестиційного договору (в редакції від « 17» червня 2009 р. згідно Додаткової угоди № 1).

Також позивач просить стягнути з відповідача-2 7 395 797,69 грн. збитків, які виникли у зв'язку з тим, що договори оренди земельних ділянок № 66-6-00517, 66-6-00518, 66-6-00519, 66-6-00520, 66-6-00521, 66-6-00522, 66-6-00523, 66-6-00524, 66-6-00525, 66-6-00526, 66-6-00527 у судовому порядку були визнані недійсними, а орендна плата сплачена позивачем у період з 24 червня 2009 р. до 31.12.2011 р. у розмірі 7 395 797,69 грн. є збитками, оскільки позивач не приступив до користування та забудови зазначених земельних ділянок.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умовами п. 4.2.6. інвестиційного договору (в редакції від 17 червня 2009 р. згідно Додаткової угоди № 1) встановлено у випадку, якщо до 29 серпня 2009 р. з позивачем не буде укладено договорів оренди земельних ділянок, необхідних для будівництва об'єкту інвестування (передбаченого Інвестиційним договором) сторони мають визначити умови подальшого виконання Інвестиційного договору або його розірвання.

Якщо до 01 жовтня 2009 р. сторонами не буде досягнуто узгодженого письмового рішення щодо подальшого виконання інвестиційного договору або його розірвання, інвестор за інвестиційним договором має право вимагати від організатора повернення сум, сплачених відповідно до п. 2.3. (кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та кошти за додатковою пропозицією Інвестора), які організатор має повернути позивачу протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги про повернення коштів. Поверненню інвестору підлягають суми, фактично сплачені на момент отримання організатором письмової вимоги про повернення коштів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції чинній станом на дати укладання Інвестиційного договору і Додаткової угоди № 1) забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній станом на дати укладання Інвестиційного договору і Додаткової угоди № 1) документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт є дозвіл на виконання будівельних робіт.

Цією ж статтею згаданого Закону встановлено, що одним із обов'язкових документів на підставі яких видається дозвіл на виконання будівельних робіт є документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, виконання предмету інвестиційного договору та інших договірних зобов'язань інвестувати будівництво об'єкту, виконувати функції замовника капітального будівництва об'єкту, розпочати будівництво об'єкту, тощо є неможливим без набуття позивачем права користування земельними ділянками, тобто без укладання з позивачем договору/договорів оренди земельних ділянок, необхідних для будівництва об'єкту.

Договори оренди земельних ділянок, які були укладені між позивачем і Київською міською радою, визнані недійсними з дати їх укладання рішенням Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 р. у справі № 57/325, яке набрало сили 02 лютого 2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з моменту їх укладання, є підставою для застосування сторонами положень пункту 4.2.6. Інвестиційного договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

01.08.2012 р. позивачем на адресу відповідача-1 було направлено вимогу про повернення грошових коштів сплачених на виконання умов інвестиційного договору. Зазначена вимога отримана відповідачем 06.08.2012 р.(вих. лист № 01/08 від 01.08.2012 р.), проте відповідач-1 у строки встановлені в п. 4.2.6 договору грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим сума у розмірі 45 006 375,42 грн. (44 925 125, 42 грн., які є коштами на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, сплачені відповідно до п. 2.3 інвестиційного договору та п.п. 2.6.2 інвестиційного договору (в редакції від 17.06.2009 р. згідно Додаткової угоди № 1) та кошти в сумі 81 250,00 грн., які є додатковою пропозицією інвестора, сплачені відповідно до п. 2.6.2 інвестиційного договору (в редакції від 17.06.2009 р. згідно додаткової угоди № 1) підлягає до стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 5 529 246,00 грн., які сплачені позивачем в якості компенсації відповідачу-1 витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, то суд відмовляє в задоволенні даної частини позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 2 даної статті встановлено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, удаваний правочин має місце при умислі обох сторін на його укладення.

Умовами п. 2.2 інвестиційного договору встановлено, що компенсація організатору конкурсу витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, у розмірі 1 % від загальної орієнтовної вартості будівництва об'єкта інвестування, становить суму 5 529 246,00 грн.

Згідно з п. 2.6.1 договору, компенсація організатору витрат пов'язаних з підготовкою інвестиційного конкурсу, у розмірі 1 % від загальної орієнтовної вартості будівництва об'єкта інвестування, що становить суму 5 529 246,00 грн., перераховується протягом десяти календарних днів з моменту укладення цього договору.

Разом з тим, аналізуючи вищезазначені умови договору та враховуючи обґрунтування позовних вимог, на які посилається позивач в своїй позовній заяві, позивачем не доведено, а судом не встановлено всіх необхідних елементів для визнання зазначених пунктів договору удаваними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що п. п. 2.2, 2.6.1 та 4.1.4 інвестиційного договору відповідають вимогам чинного законодавства і не містять ознак, передбачених ч. 1 ст. 235 ЦК України, яка визначає удаваний правочин як такий, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Таким чином, підстави застосовувати при вирішенні питання про повернення коштів у сумі 5 529 246,00 грн., сплачених відповідно до п.п. 2.6.1, 2.2 та 4.1.4 інвестиційного договору, пункти договору, які регулюють підстави та порядок повернення коштів на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, а саме п. 4.2.6 інвестиційного договору, у суду відсутні.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 529 246,00 грн.

Також суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення з Київської міської ради 7 395 797,69 грн. збитків, понесених позивачем у вигляді сплаченої орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, які в подальшому були визнані недійсними в судовому порядку, з наступних підстав.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх.

Разом з тим статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Враховуючи умови вищезазначеної норми права, позивач у будь-якому випадку зобов'язаний був сплатити орендну плату за період користування земельними ділянками для побудови об'єкту інвестування.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Разом з тим, витрати у розмірі 7 395 797,69 грн. понесені позивачем у вигляді сплаченої орендної плати за договорами оренди земельних ділянок не є збитками, так як відсутні необхідні елементи для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків в силу вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01044, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія «Ярус» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, Печерський р-н, бульвар Дружби Народів, 9, код ЄДРПОУ 34937363) 45 006 375 (сорок п'ять мільйонів шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 42 коп. основного боргу та 50 016 (п'ятдесят тисяч шістнадцять) грн. 22 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог до Київської міської ради відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.03.2013 р.

Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий)

суддя О.В. Котков

суддя М.О. Любченко