2-96/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2011 смт. Розівка

Місцевий суд Розівського району Запорізької області у складі :

головуючого судді - Коржова А.В.

при секретарі - Пригінській О.В.

в присутності по позовної заяві:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

в присутності по зустрічної позовної заяві:

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого Розівського районного суду Запорізької області за адресою: смт. Розівка,вулиця Новобудови будинок 23 Розівського району Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання повернути кошти у зв'язку з недійсністю правочину та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути житловий будинок, суд-

В С Т А Н О В И В :

До Розівського районного суду Запорізької області з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання повернути кошти у зв'язку з недійсністю правочину у сумі 15 тисяч гривень..

У своїй позовної заяві ОСОБА_1 вказала, що в 2008 році між нею та ОСОБА_3 відбулась усна домовленість про купівлю-продаж за 15 000 грн. його будинку, по АДРЕСА_1.

На підтвердження цього вона сплатила ОСОБА_3 обумовлену суму коштів, що підтверджується розписками, а ОСОБА_3 передав їй для користування вказаний вище житловий будинок. Інших зобов'язань між ними зафіксовано не було.

Але хоча і відбулася повна сплата та передача у володіння нерухомого майна, однак оформлення документів та нотаріальне його посвідчення за певних умов не було здійснено. За відсутності допомоги відповідача самостійно оформити нерухоме майно вона не могла, тому офіційно не набула права власності на будинок.

Це стало приводом її звернення до суду з позовом до відповідача про визнання правочину купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного усно між нею та відповідачем, визнання за нею права власності та стягнення з відповідача на її користь судових витрат.

В судовому засіданні 08.08.2011 року із застосуванням аудіозапису відповідач заперечив про наявність будь-яких перешкод з його боку для здійснення нею нотаріального посвідчення, яке на його думку не відбулося з її вини та навіть зобов'язався повернути кошти, які вона йому сплатила за будинок.

Тому за відсутності нотаріально посвідченого договору про купівлю-продаж будинку рішенням суду 08.08.2011 року в задоволенні позовних вимог їй було відмовлено, оскільки на думку суду -сторони не втратили можливість нотаріального посвідчення договору.

Вона не має наміру оскаржувати вказане рішення суду, хоча з таким висновком вона не згодна, оскільки договір купівлі-продажу є достовірним і за умови його невиконання однією стороною -інша повністю втрачає можливість його виконання.

Вона в усній формі зверталась до юристів, які пояснили їй, що існує спеціальний порядок, згідно якого до нотаріуса та спеціаліста БТІ з правовстановлюючим документом повинен звертатись власник майна, або довірена особа, якими вона до цих пір є.

Приводом її звернення до суду з позовом про зобов'язання повернути кошти у зв'язку з недійсністю правочину є те що вона до цього часу так і не має можливості набути право власності на нерухоме майно, а відповідач зобов'язує її негайно звільнити будинок. При цьому кошти зобов'язується повернути в майбутньому.

Просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 15000 гривень, отриманих ним від неї як плату за виконання правочину (купівлі-продажу) його будинку, який є недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом та подав зустрічний позов про зобов'язання повернути житловий будинок.

У своєму зустрічному позові ОСОБА_3 вказав, що дійсно в 2008 році між ним та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про купівлю-продаж його будинку, по АДРЕСА_1.

Житловий будинок належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.1999 року, який посвідчено Розівською державною нотаріальною конторою Запорізької області, реєстровий №660.

При укладанні угоди з ОСОБА_1 було погоджено належні умови купівлі-продажу житлового будинку, зокрема, умови щодо ціни, передачі будинку у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі тощо.

01.02.2008 року на підтвердження укладеної угоди ним було отримано від відповідачки під розписку кошти в сумі 13 000 гривень, після чого ОСОБА_1 вселилася до належного йому житловому будинку.

На момент передачі ключів в будинку було проведено капітальний ремонт, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

20.05.2008 року ним було отримано від ОСОБА_1 решту суми -2000 гривень, після чого він запропонував негайно нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, на що відповідачка дала згоду, але посилаючись на сімейні проблеми, попросила відкласти вирішення цього питання на більш пізній час.

В подальшому вирішення питання про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу постійно відкладалося.

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Розівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до нього про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та про визнання права власності на житлову будівлю, але рішенням суду від 08.08.2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. В мотивувальній частині судового рішення вказано, що однією з причин відмови в позові є та обставина, що "...сторони не втратили можливість нотаріального посвідчення договору...".

Але ОСОБА_1 до нотаріальної контори не звернулася, а 22.08.2011 року подала до Розівського районного суду Запорізької області позов до нього про зобов'язання повернути кошти в зв'язку з недійсністю правочину.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила суд зобов'язати його повернути їй 15000 гривень, але при цьому житловий будинок йому не повернула та навіть відмовляється від того, щоб він оглянув в якому стані знаходиться житло на цей час.

Згідно з ч.2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі викладеного просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_1 повернути йому житловий будинок АДРЕСА_1 у відремонтованому стані.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та попросили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15000 гривень, отриманих відповідачем ОСОБА_3 від неї як плату за виконання правочину (купівлі-продажу) його будинку, який є недійсним.

Що стосується зустрічного позову, то позивачка та її представник його не визнає повністю та пояснила суду, що житловий будинок по АДРЕСА_1 позивачка повернула позивачеві ОСОБА_3 Однак не позивачеві особисто, так як на її прохання отримати ключі від будинку АДРЕСА_1, який був предметом судового розгляду позивач відмовився, тому вона вимушена була передати цей будинок його дружині ОСОБА_9 у присутності матері ОСОБА_10- ОСОБА_8 та двох свідків., яка є теж власницею цього будинку. Факт існування ще одного власника цього будинку ОСОБА_10 позивач скрив від неї, при укладені усного договору купівлі-продажу цього будинку. Тому умови діючого законодавства вона виконала в повному обсязі та просить суд відмовити позивачеві ОСОБА_3 в його зустрічних позовних вимогах.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали частково в тій частині, що кошти в сумі 15 тисяч гривень від позивачки отримав та не за заперечує їх повернути.

Що стосується свого зустрічного позову то ОСОБА_3 та його представник підтримали у повному обсязі та попросили суд зобов'язати відповідача ОСОБА_1 повернути йому, ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 у відремонтованому стані.

Вивчивши матеріали цивільної справи, та вислухавши у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 які свої позовні вимоги підтримали повністю, а зустрічний позов не підтримали в повному обсязі, а також пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 які позовні вимоги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 підтримали частково, а свій зустрічний позов підтримали в повному обсязі та другі докази які були дослідженні у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання повернути кошти у сумі 15 тисяч гривень, у зв'язку з недійсністю правочину є обгрунтовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути житловий будинок не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, а також з пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 в своїй позовній заяві вказала, що в 2008 році між нею та ОСОБА_3 відбулась усна домовленість про купівлю-продаж за 15 000 грн. його будинку, по АДРЕСА_1.

На підтвердження цього позивачка сплатила ОСОБА_3 обумовлену суму коштів, що підтверджується розписками, а ОСОБА_3 передав їй для користування вказаний вище житловий будинок. Інших зобов'язань між ними зафіксовано не було.

Але хоча і відбулася повна сплата та передача у володіння нерухомого майна, однак оформлення документів та нотаріальне його посвідчення за певних умов не було здійснено. За відсутності допомоги відповідача самостійно оформити нерухоме майно вона не могла, тому офіційно не набула права власності на будинок.

Тому позивачка вимушена була звернення до суду з позовом до відповідача про визнання правочину купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного усно між нею та відповідачем дійсним та визнання за нею права власності не цей будинок, та стягнення з відповідача на її користь судових витрат, так як без участі відповідача у нотаріуса цей договір купівлі-продажу не оформить. Крім того відповідач при складанні усної домовленості про купівлю-продаж цього будинку умисно не повідомив їй про факт, що власником цього будинку є і його дружина, що унеможливлювало укладення нотаріального договору купівлі-продажу без її згоди.

Тому рішенням суду від 08.08.2011 року за відсутності нотаріально посвідченого договору про купівлю-продаж будинку судом в задоволенні позовних вимог їй було відмовлено, оскільки на думку суду -сторони не втратили можливість нотаріального посвідчення договору, тобто їх усний договір визнаний недійсним. На підставі цього рішення в дію вступає ч.1 ст. 216 ЦК України, яка визначає повернення усної угоди купівлі-продажу у попередній стан та наголошує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину та повернення сторонами отриманих вимог.

На вимогу ч.1 ст.216 ЦК України, позивачка намагалася повернула позивачеві ОСОБА_3 отриманий нею будинок в належному стані, але той від цього відмовився, тому вона вимушена була повернути цей будинок іншому співвласнику цього будинку, дружині позивача ОСОБА_10, через її матір ОСОБА_8 в присутності двох свідків.

На цей час в цьому будинку проживає її власник ОСОБА_10, яка отримала від позивачки ключі та в'їхала в цей будинок, тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 виконала вимоги діючого законодавства тобто ч.1 ст. 216 ЦК України, а ОСОБА_3 ні.

Ці факти у судовому засіданні були доведені в повному обсязі поясненнями не тільки самою позивачкою ОСОБА_1, а також поясненнями свідків- ОСОБА_8 яка пояснила суду, що вона є матір'ю ОСОБА_10, та придбала своїй доньки та її чоловіку будинок АДРЕСА_1. В присутності свідків отримала ключі від цього будинку ОСОБА_1, а вона ці ключі віддала своїй донці яка там зараз проживає на законних підставах. ОСОБА_10 яка пояснила суду, що була дружиною ОСОБА_3 та мешкала в будинку АДРЕСА_1 в смт. Розівка разом з ОСОБА_3 Будинок придбала її матір тому вона є власником цього будинку.

Ключі від будинку свідку ОСОБА_10 надала її матір ОСОБА_8, а та як власник цього будинку на законних підставах зараз проживає там.

Оцінивши всі обставини суд прийшов до висновку, що як у матеріалах цивільної справи, так і у судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 та його представником ОСОБА_4 по позовній заяві, не надані достатні докази які підтверджували не правомірність заявлених позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 позовних вимог.

Що стосується зустрічного позову позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про зобов'язання повернути житловий будинок суд вважає не обгрунтованим, так як з вказаного будинку позивачка ОСОБА_1 виїхала, повернули будинок його власнику ОСОБА_10, що знайшло підтвердження у судовому засіданні не заперечується ОСОБА_3, відповідають вимогам ч.1 ст. 216 ЦК України та рішенню суду від 08.08.2011 року, яке вступило в законну силу.

Суд прийшов до висновку, що доводи на які ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 посилаються в зустрічному позові та надані у судовому засіданні є не обгрунтовані, тому не можуть бути прийняти до уваги, так як суперечать матеріалам цивільної справи та доказам які здобуті у ході судового засідання, тому вони не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та її представника суд вважає їх обгрунтованими, доведеними у судовому засіданні, відповідаючим діючому законодавству, тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, 216 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -країни, ст.ст. 10, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання повернути кошти у зв'язку з недійсністю правочину у сумі 15 тисяч гривень- задовольнити повністю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 про зобов'язання повернути житловий будинок - залишити без задоволення.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, отриманих відповідачем за здійснення недійсного правочину (купівлі-продажу будинку за АДРЕСА_1).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Розівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А.В. Коржов

20.12.2011