Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,
за участю прокурора Сингаївської А.О.,
розглянула в судовому засіданні 12 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 травня 2012 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку
України, таку, що не має судимостей,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 6 375 грн.
В апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, працюючи на посаді головного спеціаліста служби в справах дітей Жовтневої районної ради м. Луганська, будучи посадовою особою, 11 квітня 2011 року, знаходячись на своєму робочому місці, отримала від ОСОБА_2 хабар у розмірі 3 000 грн. за розгляд цивільної справи, в якій вона безпосередньо як третя особа брала участь, про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4
Крім того, ОСОБА_1 29 липня 2011 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 39 Жовтневої районної ради м. Луганська, отримала від ОСОБА_5 хабар у розмірі 2 000 грн. за надання допомоги в зміні прізвища неповнолітнього ОСОБА_4 на ОСОБА_4.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 покарання безпідставно застосував вимоги ст. 69 КК України та не призначив додаткове покарання, яке є обов'язковим відповідно до санкції статті. Крім того, прокурор зазначає, що судом при призначенні засудженій покарання не взято до уваги, що вчинений злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, стосується інтересів неповнолітнього, не врахував кількість епізодів, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_1 подано письмове заперечення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та письмовому запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) в касаційному порядку прокурором не оспорюються.
Щодо доводів прокурора про м'якість призначеного засудженій покарання у зв'язку з безпідставним застосуванням до ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 69 КК України, то вони є необґрунтованими.
За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання місцевим судом у відповідності до вимог зазначеної статті врахував тяжкість злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття у вчиненому, а також дані про її особу, зокрема, те, що вона раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, є інвалідом 2-ї групи, позитивно характеризується за місцем проживання.
Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 основного покарання є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженій ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для скасування судового рішення через м'якість призначеного покарання не вбачає.
Крім того, як убачається з протоколу судового засідання прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив у судових дебатах призначити ОСОБА_1 саме таке покарання, яке й призначив суд.
Однак колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора в частині не призначення судом засудженій додаткового покарання, яке відповідно до санкції ст. 368 ч. 2 КК України є обов'язковим.
Проте колегія суддів приходить до висновку, що конкретні обставини справи, дані про особу засудженої (має інвалідність 2-ї групи, після вчинення злочину звільнилась з роботи за досягненням пенсійного віку, має незадовільний стан здоров'я, раніше не притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання), її сімейний стан (вдова), обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття), повна сплата призначеного судом розміру штрафу, дають можливість застосувати до засудженої вимоги ч. 2 ст. 69 КК України та не призначати додаткового покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року) із застосуванням ч. 1, ч. 2 ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 6 375 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
У решті вирок місцевого суду залишити без зміни.
С у д д і:
Т.С. Шилова Н.О. Марчук Т.В. Матієк