Справа № 2-495/12

21.03.2013

РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді                     Харабари І.В.,

при секретарі                               Дєдовій В.С.,

з участю:

- представника позивача           ОСОБА_1

- представника відповідача           ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до суду позовну заяву у якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 50240 гривень 95 копійок заборгованості за кредитним договором № CVХRRХ39380120 від 20 грудня 2007 року та судові витрати у розмірі 502 гривні 41 копійку.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідачка ОСОБА_3 не була ознайомлена з умовами договору № CVХRRХ39380120 від 20 грудня 2007 року, а написала тільки заяву на отримання споживчого кредиту. У магазині товар вона не отримувала, що стверджується висновком експерта, оскільки у накладній підпис не її. Що стосується сплати частини заборгованості по кредиту, може пояснити те, що працівники банку примушували її сплачувати заборгованість. Просить у позові відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_3, підписавши заяву на отримання споживчого кредиту, була ознайомлена з умовами договору. Вважає. що банк перерахувавши гроші виконав свої зобов’язання, а те, що відповідачка не отримала товар, то не вина банку. Крім того відповідачка визнавала договір, оскільки три рази погашала заборгованість. Що стосується висновку експерта, то його слід використовувати не у даній справі.

Судом досліджені наступні докази: розрахунок заборгованості за договором № CVХRRХ39380120 від 20 грудня 2007 року станом на 09.02.2012 року, заява позичальника № CVХRRХ39380120 від 20 грудня 2007 року, копія накладної від 20 грудня 2007 року, копія умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), копія паспорта ОСОБА_3 серії КР № 924852, виданий 22 січня 2007 року Кельменецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, копія довідки про включення ПАТ КБ «Приват Банк» до ЄДРПОУ, копія банківської ліцензії від 05.10.2011 року № 22, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809, копія витягу із Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк», висновок експерта № 97 – К від 12 лютого 2013 року, виписка з рахунку № 29095058913618 ОСОБА_3 у період з 01.01.2008 року по 01.03.2013 року.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачкою ОСОБА_3 20 грудня 2007 року був укладений кредитний договір № CVХRRХ39380120. Згідно даного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 9480 гривень зі сплатою відсотків у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.12.2008 року. Отже, між позивачем та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Проте, станом на 09.02.2012 року відповідачка не виконала свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором термін та не повернула позивачу основний борг в сумі 8346 гривень 36 копійок, а також прострочила заборгованість по відсотках в сумі 246 гривень 13 копійок. Відповідно до умов договору відповідачу нараховані штрафи: 500 гривень штрафу (фіксована частина), 2368 гривень 62 копійки штрафу (процентна складова), 165 гривень 90 копійок заборгованість по комісії за користування кредитом, 38613 гривень 94 копійки пеня за несвоєчасність виконанням зобов’язань за договором в сумі. Загальна сума нарахованої заборгованості складає 50240 гривень 95 копійок.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов’язань за цим договором, порушив свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Згідно ч.1. ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом також встановлено, що позивачем нараховано відповідачці неустойки відповідно до п.п.6.1 та 6.3 Умов надання споживчого кредиту, які по свої суті є одним і тим же видом відповідальності за порушення строків платежів по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача 38613 гривень 94 копійки пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафу – 500 гривень як фіксованої частини, штрафу в сумі 2368 гривень 62 копійки, як процентної складової, переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

          Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          Тобто, законодавцем передбачено дві підстави для зменшення неустойки за рішенням суду: 1) значне перевищення розміру збитків та 2) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач частково погасив кредит, розмір неустойки у вигляді пені в сумі 38613 гривень 94 копійки перевищує розмір збитків - заборгованості за кредитом, яка становить 8346 гривень, 36 копійок.          Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, нарахованої позивачем і стягнути з відповідача лише неустойку передбачену п.6.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам в розмірі, яка дорівнює сумі основного боргу, а саме 8346 гривень, 36 копійок, оскільки відповідно до ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Така позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (рішення за реєстровим номером 19511605 та ухвали за реєстровими номерами 19511228,12964863,15726875,19520080,8038648,1175345011289049).

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позовна заява публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача борг в сумі 17104 гривні 75 копійок в тому числі: 8346 гривень 36 копійок основного боргу, заборгованість по процентах в сумі 246 гривень 13 копійок, заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 165 гривень 90 копійок та пеню за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в сумі 8346 гривень 36 копійок.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Суд вважає, що позивачу слід повернути 261 гривню 81 копійку зайво сплаченого мита.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60, 79, 88, 212- 216 ЦПК України, суд, -

                                        ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 17104 (сімнадцять тисяч сто чотири) гривні 75 копійки боргу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Повернути публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» 261 (двісті шістдесят одну) гривню 81 копійку зайво сплаченого мита

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Кельменецький районний суд. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: