1-кп/487/12/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - Горта О.М., прокурора - Мірошиної О.А., обвинуваченого - ОСОБА_1, адвоката - ОСОБА_2, законного представника обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12012160030000432 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Очаків Очаківського району Миколаївської області, українца, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працює, учня 2 курсу Миколаївського професійного училища, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше засудженного: 14.11.2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України

ВСТАНОВИВ:

20.10.2012 року приблизно о 17-00 год. ОСОБА_1, знаходячись на території спортивного майданчику загальноосвітньої школи № 17, розташованій за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 12/6, побачив як малолітній ОСОБА_4 поклав у кишеню своєї мастерки мобільний телефон «Samsung S5660» та залишив зазначену мастерку із мобільним телефоном біля футбольних воріт, після чого у ОСОБА_1 виник корисний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, власником якого є ОСОБА_5 і яке знаходилось у користуванні малолітнього ОСОБА_4

Реалізуя свій умисел, ОСОБА_1, запропонував ОСОБА_4, а також іншим особам, пограти з ними у футбол та після отримання згоди, став грати у футбол, вставши біля тих воріт, де малолітній ОСОБА_4 залишив мастерку з мобільним телефоном.

Продовжуючи реалізовувати свій корисний умисел, направлений на повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, користуючись відсутністю уваги з боку малолітнього ОСОБА_4, а також інших осіб, які знаходились на території спортивного майданчику школи, шляхом вільного доступу, повторно, викрав з кишені мастерки чехол вартістю 99 грн. 95 коп., в якому знаходився мобільний телефон «Samsung S5660» вартістю 1599 грн. 95 коп., із карткою памяти об'ємом 8 Гб вартістю 125 грн., сім-карта оператору «МТС» вартістю 9 грн. 41 коп., грошові кошти на якій на момент викрадення були відсутні, після чого з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав потерпілої ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 1859 грн. 31 коп.

Таким чином, суд визнає ОСОБА_1 виним у вчиненні злочину, передбченного ст. 185 ч.2 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна, вчинене повторно.

30.01.2013 року в данному кримінальному провадженню № 12012160030000432, між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Відповідно до даної угоди потерпіла ОСОБА_5 і обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для данного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_1, яким добровільно в повному обсязі було відшкодовано завдану шкоду у розмірі 1859 грн. 31 коп.

Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинення кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України призначив йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 185 КК України, застосував ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу.

В угоді про примирення зазначена дата її укладення та вона підписана сторонами.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України віднесено до злочинів середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що він цілком розуміє характер обвинувачення та повністью визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний з видом покарання, який до нього буде застосованйи в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затверджені угоди про примирення.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 підтримав укладення угоди про примирення.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду, оскільки обвинувачений повністю відшкодував їй шкоду, претензій до ОСОБА_1 матеріального та морального характеру не має.

В судовому засіданні прокурор вважає можливим затвердити угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_1, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Суд, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, прогроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, а тому його дії кваліфікує по ч.2 ст. 185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про примирення покарання, з застосуванням ст. 69 КК України призначив йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 185 КК України, застосував ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу.

Процесуальних витрат не має.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст. ст. 369-374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 30.01.2013 року про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12012160030000432 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати виним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за яким призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 30.01.2013 року покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Вирок від 14.11.2012 року Заводського районного суду м. Миколаєва відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України у виді покарання 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, виконувати самостійно.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя: С.В. Щербина