Справа № 344/1816/13-ц

Провадження № 2/344/2592/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, зареєстрованого Угорницькою сільською радою Івано-Франківської міськради, актовий запис №3; судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на те, що вони з відповідачемз серпня 2012 року сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, у них різні погляди та інтереси на життя і сім'ю. На примирення не згідна. Доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 просила на проживання залишити з матір'ю.

Відповідач та представник відповідача в судових засіданнях не заперечували проти розірвання шлюбу, вказавши на відсутність наміру подальшого збереження сім'ї, не заперечував проти залишення на проживання з матір'ю неповнолітню доньку ОСОБА_5.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.04.2003 року, виданого виконкомом Угорницької сільської ради Івано-Франківської міськради, сторони зареєстрували шлюб 11.04.2003 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 3 (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.6).

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка з відповідачемостанній період сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, шлюб існує формально. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

В судовому засіданні сторони проти надання їм часу для примирення заперечили, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Сторони дійшли згоди про залишення їхнього доньки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживати з матір'ю ОСОБА_2.

За ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем. А тому, клопотання відповідачки про те, щоб прізвище «ОСОБА_2» при розірванні шлюбу не змінювати на дошлюбне, підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що зареєстрований 11.04.2003 року Угорницькою сільською радою Івано-Франківської міської ради, актовий запис №3.

Доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір'ю ОСОБА_2.

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивачки «ОСОБА_2» не змінювати на дошлюбне.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Польська М.В.