КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2008 № 34/149
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Черниш В.В., представник, довіреність б/н від 01.01.2008;
від відповідача: Стадний Ю.В., представник, довіреність б/н від 06.06.2008;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Авто"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2008
у справі № 34/149
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Авто"
про розірвання договору купівлі-продажу № 124/12-07 від 25.12.2007 та стягнення 33336,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.07.2008 у справі № 34/149 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Дінас-Сервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-Авто” про розірвання договору купівлі-продажу від 25.12.2007 № 124/12-07 та стягнення 33 336,26 грн. задоволено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 15.07.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Віват-Авто” (далі – ТОВ „Віват-Авто”) подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що договір не можливо розірвати, оскільки предмет договору – автомобіль МАЗ-533605 фактично знаходиться у позивача, відповідач не користувався автомобілем протягом всього періоду з моменту підписання акту приймання-передачі, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору задоволенню не підлягають.
Також апелянт зазначив, що суд безпідставно не прийняв до уваги контррозрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, який було надано відповідачем до відзиву в суді першої інстанції.
В судовому засіданні 01.10.2008 представник скаржника в усній формі уточнив свої апеляційні вимоги зазначивши, що оскаржує рішення суду першої інстанції від 15.07.2008 в частині розірвання договору купівлі-продажу № 124/12-07 від 25.12.2007.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дінас-Сервіс” (далі – ТОВ „Дінас-Сервіс”) в наданому відзиві на апеляційну скаргу та представник останнього в судовому засіданні проти доводів скарги заперечував та просив рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Віват-Авто” – без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Віват-Авто” (покупець) та ТОВ „Дінас-Сервіс” (продавець) 25.12.2007 укладено договір № 124/12-07 купівлі-продажу, за умовами якого, продавець зобов’язався поставити та передати у власність покупця автомобіль МАЗ-533605-220 бортовий (4х2, без тента, г/п 9,7т, L кузова – 6,1 м, дв. ЯМЗ-238ДЕ2, Евро-2, 330 л.с., КП 8 передач, 2 сп. місця, АБС, капсуляція двигуна), кількість – 1 шт., ціна – 205 000,00 грн., сума з ПДВ 20% разом 246 000,00 грн., на умовах, згідно даного договору (п. 1.1 договору).
Покупець протягом трьох днів з моменту отримання рахунку перераховує на поточний рахунок продавця передоплату в розмірі 10% від загальної вартості товару, зазначеної в п. 1. Підставою для платежу покупця є даний договір та рахунок на оплату (п. 2.1 договору).
Продавець зобов’язався: поставити товар покупцю протягом 10 банківських днів з моменту виконання покупцем умов п. 2.1 даного договору на умовах EXW („Инкотермс-2000”) на склад продавця: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120. Можлива дострокова поставка (п. 3.1.1 договору); передати товар по акту прийому-передачі (п. 3.1.2 договору).
Покупець зобов’язався, зокрема, оплатити поставлений товар згідно умов п. 2 даного договору (п. 3.2.2 договору); повідомити продавця в разі несвоєчасної оплати рахунку (п. 3.2.3 договору).
Право власності на товар переходить до покупця після надходження всієї суми вартості товару на поточний рахунок продавця (п. 3.3 договору).
Пунктом. А.4. Міжнародних правил поставки EXW(“Інкотермс-2000”), на які йде посилання у п. 3.1.1 договору передбачено, що продавець зобов’язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.
Згідно із п. А.7. вищевказаних правил, продавець зобов’язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де буде наданий товар у розпорядження останнього.
Покупець зобов’язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (п. Б.1. Правил).
Відповідно до п. Б.4., покупець зобов’язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтями А.4 і А.7/Б.7.
Відповідно до п. Б.6., Покупець зобов’язаний сплатити всі витрати, пов’язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4 (п. Б.6. Правил).
ТОВ „Віват-Авто” 27.12.2007 на підставі видаткової накладної від 09.01.2008 № 1 перерахувало 10 000,00 грн. на рахунок ТОВ „Дінас-Сервіс”, про що свідчить виписка банку за особовим рахунком ТОВ „Віват-Авто” та бухгалтерські документи товариства.
ТОВ „Дінас-Сервіс” передав товар ТОВ „Віват-Авто”, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.01.2008.
При цьому, у вищезазначеному акті вказано, що претензій по транспортному засобу (товар за договором), що приймається, ТОВ „Віват-Авто” не має, натомість товариством фактично товар не було вивезено зі складу ТОВ „Дінас-Сервіс”, що підтверджено сторонами у судовому засіданні.
ТОВ „Віват-Авто” 29.01.2008 перерахувало на рахунок ТОВ „Дінас-Сервіс” 14 500,00 грн., про що свідчить виписка банку за особовим рахунком ТОВ „Віват-Авто”.
Листом від 18.02.2008 № 39 ТОВ „Дінас-Сервіс” звернулось до ТОВ „Віват-Авто” з вимогою щодо оплатити боргу у розмірі 221 400,00 грн. Зазначений лист залишився без відповіді, але 14.07.2008 ТОВ „Віват-Авто” перерахувало згідно платіжного доручення від 14.07.2008 №129 - 15 000,00 грн. на рахунок ТОВ „Дінас-Сервіс”.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2.2 договору залишок грошових коштів в розмірі 90% від загальної вартості товару, зазначеної в п. 1, перераховується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту виконання продавцем умов п. 3.1.2 даного договору.
Проте, ТОВ „Віват-Авто” належним чином не виконало зобов’язання за укладеним договором, оскільки за поставлений ТОВ „Дінас-Сервіс” товар в повному обсязі не розрахувалося.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
ТОВ „Віват-Авто” не надало доказів того, що ним сплачена заборгованість перед ТОВ „Дінас-Сервіс”.
Відповідно до ч. 2 ст. 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведене, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відсутність своїх вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Оскільки матеріалами справи підтверджено та не належними засобами доказування не спростовано відповідачем той факт, що ТОВ „Віват-Авто” систематично порушувало умови договору щодо оплати вартості поставленого ТОВ „Дінас-Сервіс” товару, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо розірвання спірного договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно із п. 8.1. договору, у випадку порушення строків виконання зобов’язання, винна сторона виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, від вартості невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення.
У зв’язку з тим, що ТОВ „Віват-Авто” порушило виконання грошового зобов’язання за договором, то з нього Господарський суд м. Києва обґрунтовано стягнув інфляційні витрати в сумі 21 472,37 грн., пеню у розмірі 10 316,43 грн. та 1 547,46 грн. 3 % річних.
Посилання апелянта, що договір не можливо розірвати, оскільки предмет договору – автомобіль МАЗ-533605 фактично знаходиться у позивача, відповідач не користувався автомобілем протягом всього періоду з моменту підписання акту приймання-передачі, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору задоволенню не підлягають, колегія суддів вважає помилковими, оскільки ТОВ „Віват-Авто” не виконано умов договору, зокрема п. 2.2, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги контррозрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, який було надано ним до відзиву в суді першої інстанції, оскільки матеріалами справи доведено, що позивачем було вірно розраховано всі суми штрафних санкцій відносно відповідача з урахуванням проведених останнім платежів за товар.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2008 у справі № 34/149.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2008 у справі № 34/149 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-Авто” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 34/149 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
02.10.08 (відправлено)