КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2008 № 3/289
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Гук О.М., довіреність № 970 від 11.04.2008р.,
від відповідача: Риков С.І., директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1.
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2008
у справі № 3/289
за позовом Київської міської клінічної лікарні № 1, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дарниця Моторс Мобайл”, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121,
третя особа Головне управління комунальної власності міста Києва, м. Київ, вул. Хрещатик, 10,
про стягнення 30449,64 грн.
Суть рішення і скарги:
Київська міська клінічна лікарня № 1 (далі – КМКЛ № 1, Позивач, заявник) звернулася в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дарниця Моторс Мобайл” (далі – ТОВ “Дарниця Моторс Мобайл”, Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління комунальної власності міста Києва (далі – Управління, Третя особа), про стягнення заборгованості в розмірі 30 449,64 грн. по орендним платежам.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2008р. у справі № 3/289 в задоволенні позову КМКЛ № 1 було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2008р. у справі № 3/289 та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 30 449,64 грн. заборгованості по орендним платежам.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права і, зокрема, Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, що є підставами для скасування судового рішення.
Відповідач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважав, що рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього апеляційну скаргу – без задоволення.
Представник Третьої особи, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення на його адресу ухвали суду про призначення справи до розгляду, в судове засідання так і не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв”язку з чим, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути дану справу без його участі.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, КМКЛ № 1 звернулася в господарський суд м. Києваз позовом до ТОВ “Дарниця Моторс Мобайл”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління комунальної власності міста Києва, про стягнення заборгованості в розмірі 30 449,64 грн. і рішенням господарського суду м. Києва від 12.08.2008р. у справі № 3/289 в задоволенні позову було відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, не звертався до Відповідача з пропозицією щодо внесення зміни до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати та не подав до суду доказів про те, що відповідні зміни були внесенні за рішенням суду.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог КМКЛ № 1, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров”я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об”єкти, визначені відповідно до закону як об”єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб”єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, 21.11.2005р. між Київською міською клінічною лікарнею № 1 (Орендодавець) та ТОВ “Дарниця Моторе Мобайл” (Орендар) було укладено договір оренди № 1702/8 з терміном його дії – до 26.10.2006р. (далі – Договір).
Згідно умов вказаного Договору, Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.10.2005р. № 265-1/3726 передає, а Орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для здійснення торгівельної діяльності та надання послуг, загальною площею 220 кв.м. протягом трьох днів з моменту підписання цього договору (п. 1. Договору).
В п. 3.7. Договору також передбачалося, що Орендар зобов”язується проводити оплату орендованого майна щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” також передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 17 вказаного Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вказувалось вище, сторони встановили (п. 10. Договору), що термін дії Договору оренди – до 26.10.2006р. Після закінчення терміну дії Договору оренди майна Орендар, який належним чином виконував свої обов”язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди. У разі, якщо протягом тридцяти календарних днів після закінчення терміну дії договору сторони в письмовій формі, шляхом підписання додаткової угоди до договору не оформили розірвання даного договору, він вважається продовженим сторонами на той же строк та на тих же умовах.
В подальшому у відповідності до вказаних умов Договору та, на підставі положень ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Договір оренди був продовжений.
Крім того, згідно п.п. 1, 3-5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. З ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов”язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов”язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” містить перелік істотних умов договору оренди, зокрема однією з них є орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об”єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Частиною 2 пункту 3.7. договору встановлено, що розмір орендної плати і комунально-побутових послуг може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 2. ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначається для об”єктів, що перебувають у комунальній власності органами місцевого самоврядування.
Підставою звернення Позивача з позовом до суду було те, що Відповідач використовував орендоване приміщення не за цільовим призначенням – під станцію по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів (автосервіс) незважаючи на те, що для даного виду діяльності згідно Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006, було встановлено інші орендні ставки.
Вказаний факт було встановлено в результаті перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України та зафіксовано в його Акті від 05.10.2007р., б/н.
Разом з тим, відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 188 ГК України визначений також загальний порядок зміни господарських договорів. Зокрема, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У зв”язку із цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не надано доказів звернення до Відповідача з пропозицією щодо внесення змін до Договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати, як і доказів того, що такі зміни були внесені в цей Договір за рішенням суду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Київської міської клінічної лікарні № 1, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 47, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 залишитибез задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2008р. у справі № 3/289 за позовом Київської міської клінічної лікарні № 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дарниця Моторс Мобайл”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Головне управління комунальної власності міста Києва, про стягнення заборгованості в розмірі 30 449,64 грн., – без змін.
2. Справу № 3/289 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
26.09.08 (відправлено)