ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.06р.

Справа № 6/375(П6/2508)-06

За позовом  Акціонерного комерційного банку "Премєрбанк", м.Дніпропетровськ 

до  Акціонерного комерційного банку "Імексбанк", м.Одеса 

про визнання договору застави недійсним

Суддя  Коваленко О.О.

Представники:

  Від позивача Шеремет Л.В. довіреність від 03.10.2006 р.

Від відповідача Кирилова О.Г. довіреність № 190204/2 від 19.02.2004 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Акціонерного комерційного банку “Прем’єрбанк” (в стадії ліквідації)-далі по тексту-позивача до Акціонерного комерційного банку “ІМЕКСБАНК”-далі по тексту-відповідача про визнання договору застави майнових прав б/н від 11.02.2004 р. (надалі –оспорюваний договір), відповідно до якого передавалися в заставу майнові права –право вимоги одержання грошових коштів, що випливають з кредитного договору № 88-В від 15.08.2003 р., укладеного між АКБ “Прем’єрбанк” та Українсько–російським Товариством з обмеженою відповідальністю НФППІ “Перспектива”, - недійсним.

Позивач підтримує свої  вимоги, викладені в позовній заяві, в повному обсязі, обґрунтовує свої позовні вимоги ст. ст. 16, 190, 203, 215, Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, Законом України “Про національний банк України”, Законом України “Про банки і банківську діяльність” з посиланням на те,  що оспорюваний договір, який датовано 11.02.2004 р.,  укладений позивачем з відповідачем після 12.02.2004 року. Такі висновки позивачем зроблено на тій підставі, що в день укладення договору 11.02.2006 р. не було внесено відповідного запису в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, який зроблено лише 19.02.2006 р., оспорюваний договір викладений на бланку відповідача, на договорі відсутній номер, укладений оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, так як укладення договору застави майнових прав здійснено без згоди Управління Національного банку України в Дніпропетровській області в порушення п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області, оспорюваний договір  укладений юридичною особою, обсяг цивільної правоздатності був обмежений державним органом, що діяв на підставі ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та  те, що оспорюваний договір підписаний особою без достатніх повноважень.

Додатково,  позивач просить суд  стягнути з відповідача на його користь 85,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено саме з вини відповідача.

Відповідач відзив (заперечення) на позов та витребувані судом документи надав, у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача у відзиві на позов та у судовому засіданні не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що   договір застави майнових прав від 11 лютого 2004 року, укладений між відповідачем і позивачем саме 11 лютого 2004 року, відповідає загальним та спеціальним вимогам чинного законодавства України, які пред’являються до даного виду правочинів, оспорюваний договір був укладений та підписаний позивачем та відповідачем саме 11 лютого 2004 року у м.Дніпропетровськ. Даний факт підтверджується тим, що заступник Голови Правління АКБ “ІМЕКСБАНК” Граматик Ю.І. дійсно знаходився у відрядженні у м. Дніпропетровськ з 09.02.2004 р. по 13.02.2004 р., що підтверджується наказом на відрядження № 34/1-п від 02 лютого 2004 року, та посвідченням на відрядження № 50 з відміткою позивача.

Кім цього,  в своїх запереченнях відповідач посилається на те,  що п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог,   Постановою господарського суду м. Києва від 06.10.2005року,  залишеною без змін,  ухвалою Київського Апеляційного господарського суду від 23.10.2006року,  визнано недійсним.

22.08.2006 р. на підставі ст. 77 ГПК України слухання справи було відкладено до 21.09.2006 року з тих підстав, що ні позивач ні відповідач у судове засідання не з»явилися, витребувані судом документи не надали та звернулися до суду з письмовим клопотання про відкладення слухання справи на більш пізніший строк.

21.09.2006 р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2006 р. для надання сторонами додаткових документів в обґрунтування позовних вимог та заперечень на позов та документів.

У відповідності  до ст. 69  ГПК України розглянута та задоволена  заява позивача, яка підтримана відповідачем в судовому засіданні, про продовження строку розгляду справи до 30.11.2006 р.

19.10.2006 р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 09.11.2006 р. та 09.11.2006 р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2006 р., 17.11.2006 р. для оголошення рішення.

17.11.2006 р. на підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року позивач звернувся до суду з позовною заявою  про визнання договору застави майнових прав б/н від 11.02.2004 р., відповідно до якого позивачем відповідачеві  передавалися в заставу майнові права –право вимоги одержання грошових коштів, що випливають з кредитного договору № 88-В від 15.08.2003 р., укладеного між АКБ “Прем’єрбанк” та Українсько–російським Товариством з обмеженою відповідальністю НФППІ “Перспектива”, - недійсним з посиланням на те, що оспорюваний  договір укладений, на думку позивача, після 12.02.2004 р., викладений на бланку відповідача, не містить номера та те, що  запис про внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено не в день укладення договору, а 19.02.2004 р., укладений оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, так як укладення договору застави майнових прав здійснено без згоди Управління Національного банку України в Дніпропетровській області, тобто  в порушення п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області, оспорюваний договір укладений юридичною особою, обсяг цивільної правоздатності був обмежений державним органом, що діяв на підставі ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та те, що оспорюваний договір підписаний особою без достатніх повноважень.

Додатково,  позивач просить суд  стягнути з відповідача на його користь 85,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено саме з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально не  було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

У відповідності з вимогами  ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,  довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до пп.1 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та  шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи,  вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 584 Цивільного кодексу України у договорі застави  визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою,  подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про заставу” заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в  яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.  У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду та  заслухавши представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що: Договір застави майнових прав б/н від 11.02.2004 р., відповідно до якого передавалися в заставу майнові права –право вимоги одержання грошових коштів, що випливають з кредитного договору № 88-В від 15.08.2003 р., укладеного між АКБ “Прем’єрбанк” та Українсько –російським Товариством з обмеженою відповідальністю НФППІ “Перспектива”, договір укладений саме  11 лютого 2004 року у м. Дніпропетровськ між юридичними особами АКБ “Прем’єрбанк” та АКБ “ІМЕКСБАНК” в простій письмовій формі у відповідності з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України та ст. 13 Закону України “Про заставу” підписаний від імені юридичних осіб уповноваженими особами - з боку позивача Головою Правління АКБ “Прем’банк” Фоміним І.М., який діяв без довіреності в обсязі повноважень, передбачених п 8.36.1 Статуту, з боку відповідача Заступником Голови Правління АКБ “ІМЕКСБАНК” Граматиком Ю.І., який діяв на підставі довіреності від 04.01.2002 р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кучерук С.М., зареєстрованої в Реєстрі за № 8, скріплений печатками юридичних осіб, у відповідності з вимогами ч. 2  ст. 207 Цивільного кодексу України;

- укладений договір містить необхідні істотні умови, передбачені для даного виду угод у ст. 180,181 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України “Про заставу” - найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір, строк виконання зобов’язання, опис предмета застави,        

- зміст укладеного договору не суперечить діючому законодавству –предметом договору є майнові права, що не заборонено Цивільним кодексом України та Законом України “Про заставу”,

- укладений договір спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені   договором застави майнових прав –забезпечення виконання зобов’язань по поверненню міжбанківського кредиту, який одержав АКБ “Прем’єрбанк” в АКБ “ІМЕКСБАНК” згідно Генеральної угоди № 65 від 25.09.2000 р.,

- особи, які підписали договір –представники юридичних осіб, мають необхідний об’єм цивільної правоздатності, бо на дату підписання договору відсутні документи про обмеження цивільної правоздатності осіб та обмеження повноважень.

Доводи позивача про визнання договору застави майнових прав недійсним в тім, що він викладений на бланку відповідача, не містить номера та те, що запис про внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено не в день укладення договору, а 19.02.2004 р., не можуть прийматися судом як підстави для визнання договору недійсним, так як такі підстави не передбачені діючим законодавством.

Доводи позивача, що укладений оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним, бо він не відповідає вимогам закону, так як укладення договору застави майнових прав здійснено без згоди Управління Національного банку України в Дніпропетровській області в порушення п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області, оспорюваний договір укладений юридичною особою, обсяг цивільної правоздатності був обмежений державним органом, що діяв на підставі ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та те, що оспорюваний договір підписаний особою без достатніх повноважень, судом не приймаються, так як позивач свої доводи, що оспорюваний договір укладений та підписаний після 12 лютого 2004 року, документально не підтвердив, та не надав документів, які свідчать про відміну рішення АКБ „Прем’єбанк” від 11.02.2002 р., викладені у протоколі № 187.

Посилання позивача на порушення відповідачем п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області при укладанні оспорюваного договору, слід визнати необґрунтованим і таким що суперечить  матеріалам справи,  оскільки Постановою господарського суду м. Києва від 06.10.2005року,  залишеною без змін,  ухвалою Київського Апеляційного господарського суду від 23.10.2006року,  п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області - визнано недійсним.

Відповідачем, в обґрунтування доводів, що оспорюваний договір укладений саме 11.02.2004 р., надані документи, які дійсно підтверджують факт підписання та  знаходження заступника Голови Правління АКБ “ІМЕКСБАНК” Граматик Ю.І. у відрядженні у м. Дніпропетровськ з 09.02.2004 р. по 13.02.2004 р., що підтверджується наказом на відрядження № 34/1-п від 02.02.2004 р., та посвідченням на відрядження № 50.

Приймаючи до уваги, що п. 6 Рішення № 110 від 12.02.2004 р. Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Дніпропетровській області,  на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог,  Постановою господарського суду м. Києва від 06.10.2005року,  залишеною без змін,  ухвалою Київського Апеляційного господарського суду від 23.10.2006року –визнано недійсним, та відсутні обґрунтовані докази, що оспорюваний договір було укладено не 11.02.2004року, а пізніше, у зв’язку з чим,  позовні вимоги позивача про   визнання договору застави майнових прав б/н від 11.02.2004 р. (надалі –оспорюваний договір), відповідно до якого передавалися в заставу майнові права –право вимоги одержання грошових коштів, що випливають з кредитного договору № 88-В від 15.08.2003 р., укладеного між АКБ “Прем’єрбанк” та Українсько–російським Товариством з обмеженою відповідальністю НФППІ “Перспектива”, - недійсним, слід визнати необґрунтованими, такими що протирічать матеріалам справи, а отже непідлеглими задоволенню у повному обсязі.

Не підлягають задоволенню і додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 85,00 грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено саме з вини позивача.

Керуючись ст.ст. 34, 190, 207, 208, 584 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180,181 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 13, Закону України “Про заставу”, ст.ст. 1, 33, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.  84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

О.О. Коваленко

Рішення підписано - 17.11.2006 р.