ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "23" вересня 2008 р.                                                                   Справа № 10/233

м. Чернівці                                                                                            17-20 год.

За позовом державної податкової інспекції у м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Чернівецький меблевий комбінат ЛТД”, м. Чернівці

про примусове стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 25853,47 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Гаврилюк І.С.

За участю представників:

Від позивача –Гриф І.Т., головний державний податковий інспектор, дов. № 7257/10-012 від 28.03.2008 р.

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 597282,51 грн., у тому числі 3689,99 грн. з податку на прибуток, 25,33 грн. з податку на прибуток, одержаного за рахунок коефіцієнту 0.8, 180583,35 грн. з податку на додану вартість,  263,75 грн. з податків, не віднесених до інших категорій, 25853,47 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства норм обігу готівки, 43574,52 грн. з податку з доходів найманих працівників, 5055,61 грн. з податку з власників транспортних засобів, 27596,32 грн. з плати за землю,  1405,30 грн. з комунального податку, 306987,27 грн. з єдиного податку з юридичних осіб та 2247,6 грн. зі збору за забруднення навколишнього середовища.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена заборгованість відповідача існує станом на 01.11.2006 р. та підтверджується розрахунком, рішеннями про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, актом про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 26.05.2003 р., вжитими податковою інспекцією заходами заборгованість не погашена, добровільно відповідач борг не сплачує.

Провадження у справі відкрито ухвалою від  17.11.2006 р.

16.01.2007 р. відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.06.2003 р. було порушено справу № 10/207/Б про банкрутство відповідача, введено процедуру санації боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, у межах даної справи розглядалися вимоги ДПІ у м. Чернівці до боржника ТОВ ВКФ “Чернівецький меблевий комбінат ЛТД” на суму 2545688,68 грн., тому ці вимоги не можуть бути предметом розгляду в справі № 10/233, окрім того, протягом липня 2003 р. по вересень 2006 року відповідач сплатив позивачеві в рахунок погашення заявленої до стягнення податкової заборгованості 2025364,67 грн., відтак зазначеної у позовній заяві заборгованості не має.

Ухвалою від 16.01.2007 р. провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до проведення сторонами звірки платежів до бюджету та державних цільових фондів.

28.05.2008 р. позивач звернувся з заявою за № 13688/10-011, у якій просив поновити провадження у справі та у зв’язку зі сплатою відповідачем  частини заборгованості в сумі 571429,04 грн. змінив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача борг в сумі 25853,47 грн. (т.с. 3, а.с. 1).

Ухвалою від 31.05.2008 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 11.06.2008 р., ухвалою від 11.06.2008 р. розгляд справи відкладено на 10.07.2008 р., від позивача витребувано додаткові документи, ухвалою від 10.07.2008 р.  розгляд справи відкладено на 23.09.2008 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 23.09.2008 р. представник відповідача не з’явився, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується належне повідомлення відповідача про місце, дату і час судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2008 р. підтримав позовні вимоги про стягнення 25853,47 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про обіг готівки.

У відповідності до ст. 137 КАС України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи, відтак, заява позивача від 28.05.2008 р., у якій змінено позовні вимоги, прийнята судом, справу розглянуто в межах зменшених позовних вимог у сумі 25853,47 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог на суму 25853,47 грн. належить відмовити.

Так, судом встановлено наступне.

26.05.2003 р. ДПІ у м. Чернівці проведено документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній фірмі “Чернівецький меблевий комбінат” за період з 01.01.2001 р. по 01.02.2003 р., результати якої оформлено актом № 2111/158/23-1/23-110 ДСК/05486602 (т.с. 3, а.с. 5-14).

В результаті перевірки податковою інспекцією, зокрема, встановлено порушення відповідачем вимог “Положення про ведення касових операцій у національній валюті України”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, а саме: перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі 23.03.2001 р. та 31.07.2002 р. на суму 2836,13 грн. і перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 80724,85 грн. (п.п. 2.3  і 2.5 Положення, т.с. 3, а.с. 12). За вказані порушення відповідно до абз.абз. 2, 5 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” до відповідача застосовано штрафні санкції на суму 25853,47 грн. згідно з податковим повідомленням № 0003632320/0 від 27.05.2003 р. (т.с. 1, а.с. 20, т.с. 3, а.с. 20-21). Доказів добровільної сплати зазначеного штрафу відповідач не надав.

З 01.01.2004 р. набув чинності Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.  Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 239 ГК України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Ст. 241 ГК України визначає адміністративно-господарський штраф як грошову суму, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Штрафи за порушення  норм з регулювання обігу готівки, встановлені Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штрафи, встановлені Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних коштів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України моживе лише за рішенням суду.

З врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення адміністративних санкцій у разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, установлених ст. 250 ГК України.

Безумовно, що під час прийняття ДПІ у м. Чернівці податкового повідомлення № 0003632320/0 від 27.05.2003 р. ГК України не було прийнято і, відповідно, норми ст. 250 цього Кодексу не діяли.

Однак, з набранням чинності ГК України, а саме з 01.01.2004 р. почали діяти положення ст. 250 про строки застосування адміністративно-господарських санкцій, у тому числі й до таких, що були застосовані до суб’єктів господарювання до 01.01.2004 р.

Відтак, позивач з урахуванням положень ст. 250 ГК України повинен був звернутися з позовом про стягнення зазначеного штрафу щонайпізніше 31.12.2005 р., а звернувся з позовом 06.11.2006 р. Окрім того, позивачем також пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який (Кодекс) набрав чинності з 01.09.2005 р.

Судом не приймаються заперечення відповідача, що вимоги стосовно штрафних санкцій у розмірі 25853,47 грн. за порушення норм з обігу готівки були предметом розгляду в справі № 10/207/Б, оскільки вказану суму не включено до суми податкового боргу станом на 16.07.2003 р., які ДПІ у м. Чернівці просило визнати як конкурсні кредиторські вимоги (т.с. 1, а.с. 148).

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 160-163, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

Порядок апеляційного оскарження.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України , якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 23.09.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 23.09.2008  року.

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук