АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа №22-ц/796/3519/2013
Головуючий у 1 інстанції - Неганова Н.В.
Доповідач - Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
20 березня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Шебуєвої В.А.
- Оніщука М.І.
при секретарі - Дем»янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди, стягнення майнової і моральної шкоди
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 рокупозивач звернувся в суд із позовом до відповідача про зобов'язання усунути перешкоди, стягнення майнової і моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в 2003 році купив 43/100 частин будинку АДРЕСА_1 10.12.2005 року в квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа, після чого відповідач розібрала свою половину будинку. 04.10.2006 року відповідач знесла гараж «Ж», що належить йому.
Починаючи з 21.07.2007 року відповідачем було побудовано стрічкові фундаменти і цокольний поверх та було встановлено металевий вагончик, що не дозволяє йому користуватися земельною ділянкою.
Звертав увагу на те, що самочинне будівництво відповідачем було розпочато без погодження з ним, як співвласником будинку, без дозволу та проекту на будівництво, частково здійснено на його земельній ділянці, з виходом за дозволені проектом межі та не дотримуючись вимог до охоронних зон телефонного колодязя і лінії телефонного зв»язку. При цьому було знищено огорожу двору, що дозволяє прохід у спільний двір, сад та город сторонніх осіб і тварин, а це позбавляє його спокою і нормальних умов для проживання.
В результаті зазначених дій його квартира залишилась протягом останніх чотирьох зим без водопостачання, постійного якісного телефонного зв»язку, штучно створена загроза зсуву частини будинку у котлован.
27.10.2009 року відповідач демонтувала збудований цокольний поверх, в результаті чого частина подвір»я та полоса асфальту зсунулися у котлован, що унеможливлює асфальтування подвір»я.
Весною 2011 року яблуня відповідача впала на вишню у дворі, проте відповідач відмовилася зрізати яблуню, що несе загрозу його життю.
Зазначав, що у нього було викрадено частину речей, а також вивезено частину матеріалів, з яких був побудований гараж, чим було спричинено йому майнову шкоду на суму 9 751, 96 грн. Майнова шкода, завдана руйнуванням гаражу «Ж» становить 96 000 гривень, а збитки, пов'язані із неможливістю здати гараж в оренду, складають 53 000 гривень.
Також зазначив, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях його сім»ї у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, знищенням його майна, відсутністю води з 15.03.2011 року через відключення її відповідачем.
З усіма уточненнями просив:
зобов»язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованих стрічкових фундаментів, які прокладено на його земельній ділянці та частково на земельній ділянці, яка знаходиться у сумісному користуванні;
звільнити земельну ділянку відповідача від металевого вагончика;
перенести водопровід та каналізацію із зони, яка буде зайнята під відновлення квартири №2;
відновити телефонний колодязь та звільнити лінії зв»язку від фундаменту;
усунути аварійний стан біля відновленої ним перегородки, яка згоріла, добудувавши підпірну стіну до передбаченої висоти по всій її довжині;
влаштувати двері у підвал;
влаштувати тин зі сторони вулиці та огородити котлован;
зобов»язати ОСОБА_3 відновити частину подвір»я та полосу асфальту, які зсунулися у котлован після демонтажу нею самочинно збудованого цокольного поверху;
зрізати яблуню, яка впала у двір;
в подальшому регулярно з періодичністю у 2-3 тижні скошувати бур»яни на земельній ділянці, яка межує із його земельною ділянкою;
зобов»язати ОСОБА_3 не створювати йому перешкод під час відновлення гаражу «Ж» та його експлуатації;
заборонити ОСОБА_3 проведення будівельних та будь-яких інших робіт на площадці, яка утворилася після зносу квартири №2, до завершення розгляду справи №2-42/07 Подільським районним судом м. Києва, відновлення гаражу «Ж», відновлення телефонного колодязя та звільнення лінії зв'язку від фундаменту, вирішення у встановленому законом порядку питань щодо відновлення квартири №2;
стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 158 751, 96 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що судом не досліджено на чиїй території знаходиться погріб відповідача, вхід в який і зараз без дверей.
В деяких питаннях суд не тільки не сприяв йому, як потерпілій стороні, а й підтримував незаконні дії експерта Наугольної Н.І. та відповідача ОСОБА_3
Судом не звернуто уваги на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.12.2000 року було зобов»язано ОСОБА_3 включити воду в кв.№1.
Крім того, висновки експерта Наугольної Н.І. не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем , з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 18.06.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Ніколіца В.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 3-2659, належить 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.5 т.1).
57/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 07.06.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 4-1312 (а.с. 163 т.1).
Рішенням Київської міської ради від 15.04.2004 року № 185-1/1395 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 відповідно у частках 43/100 від 0,1 га та 57/100 від 0,1 га (а.с.164-165 т.1).
Державні акти на право власності на земельну ділянку сторонами не отримані і не зареєстровані.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2001 року визначений порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (а.с. 6-10 т.1). Межі між ділянками, які виділені в користування позивача та відповідача, відсутні.
Судом також встановлено, що будинок АДРЕСА_3 проживає позивач із сім»єю. Квартира № 2 була знищена в результаті пожежі в 2005 році. На її місці відповідач розпочала будівельні роботи по її відновленню, які на даний час не проводяться.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов»язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованих стрічкових фундаментів, які прокладено на його земельній ділянці та частково на земельній ділянці, яка знаходиться у сумісному користуванні, суд вірно виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів, що фундаменти побудовані відповідачем на його земельній ділянці.
Крім того, з висновку № 5694/11-43 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 16.07.2012 року (а.с. 232-235 т.1) вбачається, що визначити чи відповідає за розмірами фундамент квартири АДРЕСА_1 технічному паспорту станом на 2005 рік не видається можливим. Також не видається можливим встановити чи виходить за межі земельної ділянки, наданої в користування ОСОБА_3, відбудований фундамент квартири АДРЕСА_1
Судом також підставно зазначено, що вимога про перенесення водопроводу та каналізації із зони, яка буде зайнята під відновлення квартири №2 не підлягає задоволенню оскільки позивачем не надано доказів того, що водопровід та каналізація взагалі мають місце, що вони побудовані саме ним, а відповідач відбудовує свою частину будинку над водопроводом і каналізацією.
Позовна вимога про усунення аварійного стану біля відновленої ним перегородки та добудову підпірної стіни передбаченої висоти по всій її довжині є також не доведеною, оскільки не надано жодного доказу на підтвердження того, що має місце аварійний стан і частина будинку позивача може бути зруйнована внаслідок дій саме відповідача.
Також у висновку № 5694/11-43 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 16.07.2012 року (а.с. 232-235 т.1) зазначено, що конструктивні елементи квартири позивача АДРЕСА_3 знаходяться в задовільному та доброму технічному стані, ознаки руйнування відсутні, тому за результатами проведеного дослідження загрози руйнування квартири № 1 не встановлено. В той же час експерти відзначають, що зведені ОСОБА_2 в 2005 році прибудови на надбудови до квартири №1 є самочинними, тому невідомо чи були при їх зведенні застосовані всі необхідні заходи проти небажаних деформацій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов»язання відповідача влаштувати двері у підвал; влаштувати тин зі сторони вулиці та огородити котлован; відновити частину подвір»я та полосу асфальту, які зсунулися у котлован після демонтажу нею самочинно збудованого цокольного поверху, виходячи з наступного.
Зокрема у технічному паспорті на будинок не зазначено, що у будинку є підвал та тин, його розміри, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів, що підвал знаходиться під його частиною будинку та не вказане місце розташування тину та його розміри, а також з якого матеріалу він був звдений.
Позовна вимога про відновлення відповідачем частини подвір»я та полоси асфальту, які зсунулися у котлован після демонтажу нею самочинно збудованого цокольного поверху також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем, у відповідності до ст.60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що частина подвір»я та полоса асфальту зсунулися у котлован внаслідок демонтажу ОСОБА_3 самочинно збудованого цокольного поверху.
Такі позовні вимоги як зобов»язання відновити телефонний колодязь і звільнити лінії зв»язку від фундаменту, а також зрізати яблуню і прибрати металевий вагончик з земельної ділянки позивача також не підлягають задоволенню, оскільки сторонами не заперечується, що яблуня вже зрізана, металевий вагончик прибраний, а телефонний колодязь відновлений сусідами.
Судом також вірно зазначено, що вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому регулярно з періодичністю у 2-3 тижні скошувати бур»яни на земельній ділянці не можуть бути задоволені, оскільки позивач також не надав доказів на підтвердження того, що відповідач не скошує бур»ян на земельній ділянці, яка межує із його земельною ділянкою і що це порушує його права.
Також суд дійшов законного висновку, що вимоги про зобов»язання відповідача не створювати позивачу перешкод під час відновлення гаражу «Ж» та його експлуатації; заборону ОСОБА_3 проведення будівельних та будь-яких інших робіт на площадці, яка утворилася після зносу квартири №2 до завершення розгляду справи №2-42/07 Подільським районним судом м. Києва, відновлення гаражу «Ж», відновлення телефонного колодязя та звільнення лінії зв'язку від фундаменту, вирішення у встановленому законом порядку питань щодо відновлення квартири №2 є не обґрунтованими, оскільки ним не надано доказів на підтвердження того, що відповідач перешкоджає йому у відновленні гаража, та не наведено законних підстав для заборони проведення будівельних робіт по відновленню частини будинку ОСОБА_3
Крім основної та додаткової експертизи, судом першої інстанції було допитано експерта, який дав відповіді на всі поставлені сторонами та судом питання.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди в розмірі 158 751, 96 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн. є законним та обґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що гараж «Ж» був зруйнований саме відповідачем та що внаслідок її дій було викрадено його майно, а також не надано доказів на підтвердження завдання відповідачем моральної шкоди.
Щодо порушених прав позивача, то представник відповідача посилається на те, що між сторонами склалися неприязненні стосунки, відносини сторін щодо користування будинком, земельною ділянкою вже неодноразово були предметом розгляду і по них існують рішення, які набули законної сили, в тому числі і щодо користування водогоном.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді :