УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, Солом»янська площа , 2-а

Справа № 22- 3045/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Бортницька В.В.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Андрієнко А.М.

при секретарі - Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу вивчення духовної культури Києво - Печерської лаври.

Стягнуто з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на користь ОСОБА_2 156 232,30 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього - 158 232,30 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6 780,40 грн. допущено до негайного виконання.

з

Стягнуто з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника в доход держави 1 582,32 грн. та 107,30 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що висновки суду першої про те, що Заповідник неправомірно не прийняв до уваги рішення профкому, який не дав згоди на звільнення позивача, є помилковими. Судом не враховано, що під час атестації, яка була проведена 10 лютого 2009 року, встановлено, що у позивача мала продуктивність праці, недостатня якість наукових робіт. На повторну атестацію позивач не з'явився, недоліків у роботі не усунув. Позивач не є кандидатом наук, на відміну від інших працівників. Звільнення позивача є цілком законним.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді старшого наукового працівника відділу вивчення історії духовної культури з 1 березня 1999 року по 24 січня 2011 року, що підтверджується копією його трудової книжки.

На підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 27 вересня 2010 року "Про затвердження штатного розпису Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з 1 жовтня 2010 року", відповідачем 29 грудня 2010 року видано наказ № 075-06 "Про попередження працівників щодо вивільнення у зв'язку зі зміною структури і штатного розпису та скороченням штату".

30 листопада 2010 року профком НКПІКЗ, розглянувши за заявою ОСОБА_2 питання про попередження про звільнення його з роботи, не дав своєї згоди на його звільнення, обгрунтувавши це тим, що ОСОБА_2 має відповідну освіту за фахом, працює в Заповіднику 21 рік, має значний досвід науково-дослідної та лекторської роботи та має переваги перед тими працівниками, які були зараховані на наукові посади лише з липня 2010 року.

Адміністрація відповідача до профспілки з поданням про надання згоди на звільнення позивача, який є членом профспілки, не зверталась.

Наказом Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 29 грудня 2010 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Під час розгляду справи суд першої інстанції звернувся до профспілкового комітету Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника із запитом про надання згоди або відмови у дачі згоди на звільнення позивача.

На запит суду головою профкому було повідомлено, що профком 30 листопада 2010 року розглянув звернення позивача по питанню його звільнення. Профком не дав згоди на звільнення позивача і звернувся до адміністрації з пропозицією переглянути питання звільнення позивача з урахуванням положень ст. ст. 42, 43 КЗпП України. Адміністрація Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з цього питання до профкому не зверталась.

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведене відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та положенням ст. 43 КЗпП України, ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова профкому у дачі згоди на звільнення позивача є необґрунтованою і тому не була взята до уваги адміністрацією, судова колегія відхиляє, оскільки, посилаючись при цьому на низьку кваліфікацію позивача та невисоку продуктивність його праці, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що інші працівники, які були попереджені про наступне звільнення, мали переважне право на залишення на роботі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не з'явився в 2010 році на атестацію не підтверджені належними доказами.

Відповідачем також не було надано доказів про те, що позивачу при звільненні були запропоновані всі наявні на той час вакантні посади, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Доводів щодо неправильності розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та щодо розміру моральної шкоди, що стягнута за рішенням суду, апеляційна скарга не містить.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді