УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 677-501

просп. Миру , 20

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" березня 2013 року справа № 6/32

За позовом: Першого заступника прокурора м. Чернігова,

вул. Шевченка 1, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави

в особі: Головного управління Держземагенства у Чернігівській області,

пр-т Миру,14, м. Чернігів, 14000

до відповідача1: Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Полісся",

вул. Катерини Білокур, 10/15, м. Київ

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя В.І. Шестак

Представники сторін в судовому засіданні 12.03.2013р.:

від позивача: не з'явився

від першого відповідача: не з"явився

від другого відповідача: Мельник М.П. - уповноважений представник довіреність № 02-01 від 26.02.2013 уповноважений представник

за участю: Станкевич Т.В. - старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської посвідчення № 015101 від 11.02.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Першим заступником прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області подано позов до першого відповідача: Чернігівської міської ради; до другого відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Полісся" про визнання недійсним п.97 рішення Чернігівської міської ради від 16.09.2010 року «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним ті фізичним особам в межах м Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 3528 від 28.09.2010 року, укладеного між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокон Полісся» та зобов'язання ТОВ «Єврокон-Полісся» повернути земельну ділянку площею 7,4793 га по вул. Савчука в м. Чернігові Чернігівській міській раді.

Розпорядженням керівника апарату від 11.03.2013р. № 02-01/24 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 6/32 у зв'язку з перебуванням судді Блохіної Ж.В. на лікарняному, справу № 6/32 передано на розгляд судді Шестак В.І.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2011р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 2-а/2506/8/11 (№2-а-313/09) за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова до Чернігівської міської ради про скасування п. 60.34 рішення 22 сесії 5 скликання «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок» від 21.11.2007р. Цією ж ухвалою відмовлено в прийнятті заяви Першого заступник прокурора м. Чернігова про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.03.11р. по справі № 2а-/2506/8/11 позов прокурора до Чернігівської міської ради, ТОВ «Єврокон Полісся» про скасування п. 60.34 рішення 22 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок» від 21.11.2007р. залишено без розгляду. Дана ухвала набрала законної сили.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.07.2012р. у справі № 6/46 відмовлено у позові повністю щодо визнання недійсним п.60.34 рішення Чернігівської міської ради від 21.11.2007р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок фізичним та юридичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення» та визнання недійсним п.169 рішення Чернігівської міської ради від 12.12.2008р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення». Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012р. у справі № 6/46 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2013р. поновлено провадження у справі № 6/32.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2013р. замінено позивача - Головне управління Держкомзему у Чернігівській області його правонаступником - Головним управлінням Дерземагенства у Чернігівській області.

Прокурор міста Чернігова та позивач підтримують позовні вимоги і просять їх задовольнити, посилаючись на наступне. Спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки рішення щодо передачі у таке користування та укладення договорів оренди відбулося на підставі рішення сесії Чернігівської міської ради, дія якого зупинена у зв'язку з внесенням протесту прокурора на таке та подальшої подачі заяви до суду про його скасування, а також відповідного висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області. Договір оренди земельної ділянки від 28.09.2010 року укладений з порушенням вимог земельного законодавства на підставі рішення, що прийнято без достатніх правових підстав.

Прокурором подано додаткові пояснення в яких він зазначає, що в рішенні Чернігівської міської ради від 16.10.2010р. земельна ділянка по вул. Савчука площею 7,4793га відноситься до земель житлової та громадської забудови. Проте, згідно довідок за формою 6-зем станом на 1.01.11р., земельна ділянка, передана в оренду ТОВ «Єврокон-Полісся» віднесена до земель, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, у тому числі відведені під будівництво.

Перший відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Другий відповідач заперечує проти позову і просить у позові відмовити, виходячи з наступного. Другий відповідач зазначає про те, що прокурором не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів Головного управління Держкомзему у Чернігівській області спірними рішеннями Чернігівської міської ради. Крім того, другий відповідач зазначає, що згідно висновку Управління земельних ресурсів у м. Чернігові від 10.12.2007р. за №23-10/з1163 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 7,5109га в м. Чернігові по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення. Також Державним агентством земельних ресурсів України від 14.02.2008р. був складений висновок державної експертизи землевпорядної документації за № 38-08, де були зауваження та пропозиції до проекту, що були виправлені пізніше. ТОВ «Єврокон Полісся» зазначає, що рішення Чернігівської міської ради від 21.11.2007р. та рішення від 12.12.2008р. на які посилається позивач як незаконні і які є підставою скасування п.97 рішення Чернігівської міської ради від 16.09.2010р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 3528 від 28.09.2010р. судовими рішеннями не скасовані (не визнані незаконними), а отже є законними і зберігають свою юридичну силу. Другий відповідач зазначає, що рішення Чернігівської міської ради від 12.12.2008р. є законним, оскільки воно прийнято на підставі проекту відведення земельної ділянки погоджене зі всіма органами передбаченими ч.3ст.123 Земельного кодексу України, отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації, є законним, не скасовано судом, а тому відсутні підстави для визнання незаконним п.97 рішення Чернігівської міської ради від 16.10.2009р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 3528 від 28.09.2010р.

Вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням 22 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок» від 21.11.2007р. ТОВ «Єврокон Полісся» погоджено місце розташування об'єкта та наданий дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 7,5 га по вул. Савчука в м. Чернігові для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення при умові розроблення містобудівельного обґрунтування, п.60.34.

Чернігівською міською радою на 33 сесії 5 скликання прийнято рішення від 12.12.2008 року „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова", яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Єврокон Полісся» затверджено проект відведення та передачі земельної ділянки в короткострокову оренду, строком на 2 роки, площею 7,5109га по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення. (Землі житлової т громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 1,0 -житлова забудова), п.169.

На підставі зазначеного рішення сесії між Чернігівською міською радою та ТОВ «Єврокон Полісся» 25.12.2008 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, складено Акт прийому-передачі земельної ділянки від 25.12.2008р.

Чернігівською міською радою на 53 сесії 5 скликання прийнято рішення про від 16.09.2010р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою», яким у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, товариству з обмеженою відповідальністю «Єврокон Полісся» поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, площею 7,4793 га по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення. Землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 0,5 - майбутнє будівництво), п.97.

На підставі вказаного вище рішення, між Чернігівською міською радою та ТОВ «Єврокон Полісся» 28.09.2010 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,4793га, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення.

Даний договір зареєстрований у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.10р. №041083000437.

07.10.2010р. між сторонами договору підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки в короткострокову оренду, строком до 16.09.2015р., площею 7,4793 га по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення.

Сторони договору передбачили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення на підставі рішення Чернігівської міської ради від 16.09.2010р. (53 сесія 5 скликання), пункт 97.

Позивач та прокурор стверджують, що спірні рішення Чернігівської міської ради прийнято з порушенням вимог ст. 123, 124, 151 Земельного кодексу України.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 ЗК України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

У пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки земельна ділянка площею 7,4793 га по вул. Савчука відноситься до земель державної власності і знаходиться в межах м. Чернігова, розпорядження нею здійснює Чернігівська міська рада.

У статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначені питання, які відносяться до виключної компетенції міських рад і які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання, як: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункти 15, 34 ст. 26).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що приймаючи на пленарному засіданні сесії Чернігівської міської ради рішення, яке є предметом спору (від 16.09.2010р., пункт 97, яким поновлено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років, площею 7,4793га по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами з об'єктами соціально - культурного призначення) Чернігівська міська рада діяла в межах своєї компетенції відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України.

Розглядаючи питання відповідності спірних рішень вимогам законодавства, суд виходить з наступного.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування). Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Статтею 93 ЗК України визначено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі" в редакції, чинній на день прийняття спірного рішення від 21.11.2007р., особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 124 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення від 21.11.2007р., передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. За приписами частини 3 цієї статті, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. У даній статті встановлено наступне.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок;

надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної міської ради, яка розглядає його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Необхідно зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.07.2012р. у справі № 6/46 відмовлено у позові повністю щодо визнання недійсним п.60.34 рішення Чернігівської міської ради від 21.11.2007р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок фізичним та юридичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення» та визнання недійсним п.169 рішення Чернігівської міської ради від 12.12.2008р. «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення». Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012р. у справі № 6/46 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, рішення Чернігівської міської ради, на які посилається прокурор та позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, судом недійсними не визнані та не скасовані.

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення від 16.09.2010р., право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Договір оренди земельної ділянки був укладений між відповідачами 28.09.2010р. і зареєстрований у встановленому порядку 07.10.2010р., а відтак у ТОВ „Єврокон Полісся" виникло право на оренду вищевказаної земельної ділянки з 07.10.2010р.

Акт державного органу може бути визнано недійсним лише у разі його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, однак жодних норм матеріального права, які б було порушено при прийнятті спірних рішень міськради судом не встановлено.

Як зазначалося вище, пунктом 97 рішення Чернігівської міської ради від 16.09.2010р. ТОВ „Єврокон Полісся" було поновлено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років, площею 7,4793 га по вул. Савчука для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення.

Зазначене рішення Чернігівської міської ради є актом ненормативного характеру органу місцевого самоврядування, є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію і втратило чинність фактом його виконання шляхом укладенням між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 28.09.2010 року, а тому не може бути скасовано або визнано недійсним.

Крім того, приймаючи дане рішення, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України „Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності."

Таким чином, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області, як юридична особа, має право звертатись до господарського суду за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів або у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Головне управління Держземагенства у Чернігівській області не надало суду будь-яких пояснень і доказів, що підтверджують порушення його суб'єктивних прав і інтересів прийнятим Чернігівською міською радою спірним рішенням від 16.09.2010р., які потребують захисту шляхом визнання недійсним пункту 97 вищевказаного рішення.

Прийняття Чернігівською міською радою спірного рішення не позбавляє позивача можливості здійснювати його функції як контролюючого органу, а відтак, не порушує і не може порушувати його права і інтереси.

Відповідно до ст. 188 ЗК України у редакції, чинній на момент подачі даного позову, Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Таким законом є - Закон України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року N 963-IV ( далі -Закон №963).

Відповідно до ст. 5 Закону №963 в редакції, чинній на момент подання даного позову, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У ст. 9 Закону №963 зазначено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи шляхом проведення перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 224 ( втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року N 1409) затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (далі - Положення), згідно пункту 1 якого Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і затверджує положення про них.

Повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держкомзем здійснює через Держземінспекцію та її територіальні органи.

Відповідно до свого Положення Головне управління Держкомзему у Чернігівській області є територіальним органом Держкомзему, йому підзвітне і підконтрольне.

Згідно ст. 2 Закону №963 основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема:

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (ст. 6 Закону №963).

У пункті 4 Положення передбачено, що Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів ( п.п.7);

здійснює координацію діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань землеустрою ( п.п.27);

порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності ( п.п.41);

розглядає відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення (п.п.42) та інше.

Аналогічні положення містяться у підпунктах 37,38 пункту 4 Положення про Головне управління Держкомзему у Чернігівській області.

Таким чином, вищевказане законодавство чітко визначає повноваження державного органу при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель та шляхи реалізації цього контролю, до яких не відноситься право на подання позову до суду з вимогами про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Отже, Головне управління Держземагенства (до 2012 року Деркомзем) у Чернігівській області, виступаючи в якості позивача, діє не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених Конституцією та вищевказаним законодавством.

При цьому суд враховує інформаційний лист Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. №01-06/805/2012) „Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель".

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся з даним позовом за захистом інтересів держави в особі Головного управління Держземагенства (Держкомзему) у Чернігівській області, тобто особи, яка не має суб'єктивного права на звернення з таким позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя В.І.Шестак