ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.11.06р.

Справа № А9/462-06

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                     м. Дніпропетровськ 

до   Селянського (фермерського) господарства ім. Т.Г. Шевченка, с. Зелене поле

                     Криворізького району Дніпропетровської області  

про стягнення 5095 грн. 05 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники сторін:

  Від позивача – Кондратова Т.В. – головний спеціаліст, довіреність № 03-06/02 від

                              05.01.06р.

  Від відповідача – Олексюк Д.М. – представник, довіреність №Д00107 від 31.10.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось у жовтні 2006 року із позовом до С(Ф)Г ім. Т.Г. Шевченка, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 5095,05 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2005 році місця для забезпечення працевлаштування інвалідів. Обґрунтовує позовні вимоги не виконанням відповідачем зобов’язань встановлених Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнає. Вказує, що підприємство повідомляло Криворізький  районний центр зайнятості про вакансії для інвалідів, але такі особи для працевлаштування цим державним органом у 2005 році не направлялись.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство ім.. Т.Г. Шевченка (далі –відповідач) - є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників.

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством, у тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до п. 9 ст. 19 вищевказаного Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338.

З даних наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) видно, що середньооблікова чисельність штатних працівників на цьому підприємстві –101 особа; середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –4 особи; за даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 році працювали 3 інваліда, сума штрафних санкцій за цим звітом –5095,00 грн..

У відповідності до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається  в розмірі  середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 ст. 20 вказаного Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому  відбулося  порушення нормативу.

За розрахунками позивача відповідач зобов’язаний був створити 4 місця для працевлаштування інвалідів, але створив у 2005 році лише 3 місця, а тому має сплатити штрафні санкції у розмірі 5095,05 грн.

Вказана у вищенаведеному звіті та розрахована позивачем сума 5095,05 грн. штрафних санкцій за нестворене в 2005 році робоче місце для четвертого інваліда відповідачем добровільно не сплачена, що стало приводом для звернення позивача до суду про її примусове стягнення.

Проте, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, чинне законодавство України покладає на зазначені органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як видно із щомісячних звітів Відповідача Фоми 3-ПН до Криворізького районного центру зайнятості, які є в матеріалах справи, Відповідач протягом 2005 року заявляв про наявні на підприємстві вакансії для інвалідів, але для працевлаштування на підприємство такі особи центром зайнятості не направлялись.

          На підставі викладеного у позовних вимогах позивача про примусове стягнення з відповідача суми 5095,05 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця слід відмовити, як необґрунтованих оскільки обов’язки по працевлаштуванню інвалідів вищенаведеним законодавством покладені на уповноважені органи і відповідач не може нести відповідальність за невиконання цими органами покладених на них обов’язків по працевлаштуванню інвалідів.

          Судових витрат у справі з відповідача не стягуються, згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-12, 19, 69-71, 87, 104, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.М. Подобед

Повний текст постанови підписаний –20.11.06р.