Цивільна справа № 2-4417-1/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2007 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва під головуванням судді Трубніков А.В. при секретарі Борисові І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу,
встановив:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 19 квітня 1996 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1року у них народився син ОСОБА_3. Позивачка зазначила, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, вони втратили почуття любові і поваги один до одного, шлюбні стосунки припинились і ніяких підстав для їх збереження чи поновлення немає.
Посилаючись на те, що подальше збереження сім'ї є неможливим, шлюб носить формальний характер, фактичні шлюбні відносини вони припинили, позивачка просила задовольнити позов.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов та просила про його задоволення.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав повністю.
Відповідно до вимог п. 4, ст.130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку встановленому статтею 174 цього кодексу.
Таким чином, вислухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_1року, в період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1року у них народився син ОСОБА_3. На сьогоднішній день сторони припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, а тому збереження сім'ї неможливо.
Встановленому факту відповідають сімейні правовідносини сторін, урегульовані нормами Сімейного кодексу України, що виникли у зв'язку з укладенням шлюбу. Підставою для задоволення позову є те, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї в умовах, що склалися, стали неможливими.
Враховуючи майновий стан кожного з подружжя й інші конкретні обставини справи, зокрема, вчинення дій, що призвели до розпаду сім'ї, суд вважає за необхідне покласти обов'язок по сплаті державного мита, яке суд визначає згідно абзацу третього підпункту "б" пункту 5 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в розмірі 17 грн., при реєстрації розірвання шлюбу на позивачку за його вимогою. Виходячи з наведеного, відповідача від сплати мита необхідно звільнити.
Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 130, 174, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 19 квітня 1996 року Мінським районним управлінням юстиції у м. Києві відділу реєстрації актів громадянського стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, між ОСОБА_1та ОСОБА_2, актовий запис № 408, розірвати. При реєстрації розірвання шлюбу органами РАГСу, стягнути з ОСОБА_1 17 гривень державного мита на користь держави, ОСОБА_2 від сплати мита звільнити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.