АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Дмитренко Г.М.
суддів - Ковальської В.В., Кияшка О.А.
за участю прокурора - Турика М.П.
захисника - ОСОБА_1
особи, в інтересах якої
подана скарга - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України майора юстиції Піх О.С. від 14.03.2012 року порушено кримінальну справу за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
Вказана постанова була оскаржена захисником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду м. Києва.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено, постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України майора юстиції Піх О.С. від 14.03.2011 року та від 14.03.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України скасовано.
Своє рішення суд мотивував тим, що на день винесення оскаржуваних постанов були відсутні, передбачені ст.94 ч.1 КПК України 1960 року, приводи для порушення кримінальної справи, слідчий, який порушив справу, не мав достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину, що слідчим не проведено ряд дій під час проведення дослідчої перевірки, що слідчим винесено дві ідентичні постанови від 14.03.2011 року та від 14.03.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, не у повному обсязі було дотримано вимоги ст.ст. 94, 97, 98 та 130 КПК України 1960 року, кримінальну справу слідчим за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах було порушено передчасно, на підставі недостатніх даних, що вказували на наявність у діях службових осіб ВАТ «НАК «Украгролізинг» ознак складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
На дану постанову суду подана апеляція прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, який просить скасувати постанову суду, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на те, що кримінальна справа порушена у відповідності до вимог ст. ст. 94, 97 КПК України 1960 року, за наявності приводів та підстав для її порушення, на підставі матеріалів, які були отримані у законний спосіб і були достатніми для прийняття слідчим рішення про порушення кримінальної справи, вказує, що судом дана оцінка доказів по справі, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, прокурор вказує, що слідчим виправлено помилку в даті винесення постанови про порушення кримінальної справи шляхом винесення постанови про уточнення дати порушення кримінальної справи, постанова про порушення кримінальної справи винесена слідчим саме 14.03.2012 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, просив постанову суду скасувати, а матеріали скарги направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду, захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, просили постанову суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи за скаргою та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України майора юстиції Піх О.С. від 14.03.2011 року та від 14.03.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у сумі 3 990 000 грн., тобто в особливо великих розмірах, вчиненої шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Супутник», за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
Розглядаючи скаргу на постанови про порушення кримінальної справи, суддя, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України 1960 року, заслухав думку прокурора, слідчого, захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дослідив матеріали скарги, та матеріали на підставі яких були винесені постанови про порушення кримінальної справи, і прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи слідчим не були дотримані вимоги кримінально-процесуального закону України,а тому постановив рішення про скасування постанов про порушення кримінальної справи.
Однак із таким рішенням місцевого суду не можна погодитись, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону та постановлено без належної перевірки й оцінки матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу.
Відповідно до вимог ст. 236-8КПК України 1960 року, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Проте, місцевий суд, розглядаючи справу вимоги вище зазначеного кримінально-процесуального закону не виконав, оскільки замість перевірки наявності приводів і підстав та законності джерел отримання даних, вдався до оцінки доказів щодо їх достатності та достовірності для доведення факту вчинення злочину.
Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду першої інстанції про недостатніх даних, що вказують на наявність у діях службових осіб ВАТ «НАК «Украгролізинг» ознак складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України зроблені на підставі оцінки даних і доказів щодо їх відповідності, допустимості та достатності, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки орган дізнання та слідства зобов'язаний прийняти рішення про порушення кримінальної справи лише на підставі ознак подій злочинів, а не на підставі даних про доведеність фактів їх вчинення.
Крім того, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки,встановив, що слідчим при розгляді матеріалів перевірки протиправної діяльності службових осіб ВАТ «НАК «Украгролізинг» не було проведено ряд дій для проведення дослідчої перевірки, спрямованих на прийняття об'єктивного рішення, а саме: не опитано керівника ВАТ «НАК «Украгролізинг» ОСОБА_2, посадових осіб ТОВ «Супутник», перед порушенням кримінальної справи слідчим не перевірялися факти наявності об'єктивного існування майна та його стан, а також не перевірялося існування цивільно-правових відносин між суб'єктами господарювання, вдався до процесуальної оцінки даних, що містяться в матеріалах перевірки, тобто перевірив достатність доказів у справі для доведеності вини.
З даних постанови про порушення кримінальної справи від 14.03.2012 року також убачається, що кримінальна справа порушена по факту розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, а не відносно конкретних посадових осіб ВАТ «НАК «Украгролізинг».
Таким чином, судом було неправильно застосовано норми закону, оскільки в порушення його вимог ним була дана оцінка даних і доказів щодо їх відповідності, допустимості та достатності, тобто перевірено доведеність факту вчинення злочину, а не факт виявлення події, яка має ознаки злочину і потребує ретельної перевірки для встановлення усіх обставин справи, у зв'язку з необхідністю надання правової оцінки як діям осіб, так і самій події.
Також, слід зазначити про необґрунтованість постанови суду першої інстанції щодо посилань на порушення слідчим вимог ст. 94, 97, 98 та 130 КПК України 1960 року з посиланням на наявність у справі двох ідентичних постанов про порушення кримінальної справи від 14.03.2011 року та від 14.03.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України майора юстиції Піх О.С. від 14 березня 2011 року порушено кримінальну справу за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України майора юстиції Піх О.С. від 25.05.2012 року про уточнення постанови про порушення кримінальної справи, була виправлена технічна описка в постанові про порушення кримінальної справи № 736 та постановлено вважати датою її винесення 14 березня 2012 року. /т. 1 а.с. 46/
Висновок суду про наявність в матеріалах кримінальної справи № 736 двох постанов про порушення кримінальної справи від 14.03.2011 року та від 14.03.2012 року, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, доводи апеляції прокурора про порушення вимог кримінально-процесуального закону місцевим судом при розгляді скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, заслуговують на увагу.
За таких обставин, враховуючи, що при розгляді скарги суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону, постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, під час якого місцевому суду необхідно дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону винести законне та обґрунтоване рішення по скарзі.
Керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України в редакції 2012 року, ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -
У Х В А Л И Л А:
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 і скасовано постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України майора юстиції Піх О.С. від 14.03.2011 року та від 14.03.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати службовими особами ВАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів у особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України скасувати, матеріали скарги направити до Шевченківського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду, апеляцію прокурора задовольнити.
СУДДІ:
________________ ________________ ________________