Справа № 1321/2-207/11 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/783/578/13 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 57
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді: Струс Л.Б.
суддів: Шандри М.М., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Альховській С.В.
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2011 року у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 перенести свою огорожу, яка знаходиться на спільному заїзді в господарстві ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на один метр в сторону ОСОБА_3 по всій його довжині.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи в зв'язку із чим воно підлягає до скасування, так як рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20.11.2000 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про приведення свого землекористування в с. Борятин Сокальського району відповідно до меж, встановлених планом забудови відмовлено. Позов ОСОБА_6 (матері позивачки) до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом між господарствами сторін шляхом знесення загорожі, яка знаходиться на спільному заїзді - задоволено. З листа Департаменту державної виконавчої служби № с-3220-25 від 01.03.2006 р. адресованого ОСОБА_6(матері ОСОБА_2) вказано, що її звернення з приводу виконання рішення суду про зобов'язання відповідача знести огорожу, яка знаходиться в спільному проїзді, що належить Острівській сільській раді вбачається, що 28.12.2002 року до відділу надійшла довідка №344, від 26.12.2002 р. складена сільським головою с. Острів, згідно якої боржником огорожа знята і претензій з боку сільської ради до відповідача немає. Незважаючи на це ОСОБА_2 знову звернулася до Сокальського районного суду з тими самими позовними вимогами до того ж відповідача. Крім того суд не звернув увагу на той факт, що ОСОБА_2 не є належним позивачем по даній справі, оскільки заїзд відноситься до земель загального користування Острівської сільської ради, що він не закріплений ні за позивачем, ні за відповідачем.
Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2011 року. Апелянт та представник підтримали апеляційну скаргу посилаючись на мотиви викладені у ній.
В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи Острівської сільської ради Дидак І.Г. підтримав апеляційну скаргу просить рішення суду скасувати, оскільки права позивачки не порушені і суд помилково прийшов до висновку, щодо задоволення позову ОСОБА_2
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом, районний суд прийшов до помилкового висновку, з яким не погоджується колегія суддів, оскільки такий не ґрунтується на матеріалах справи та вимогам закону.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.
Не давши належної оцінки наявним обставинам справи, суд дійшов помилкового висновку, що право позивача на користування її земельною ділянкою порушено, оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження порушення її права на користування земельною ділянкою та користування спільним заїздом.
Згідно до ст. 158 Земельного Кодексу України вбачається, що земельні спори вирішуються судами та органами місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є землекористувачем земельної ділянки АДРЕСА_1. Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 АДРЕСА_2.
Окрім того матеріалами справи встановлено, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20.11.2000 року позов ОСОБА_6 (матері позивачки) до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом, що в с. Борятин Сокальського р-ну між господарствами сторін шляхом знесення загорожі, яка знаходиться на спільному заїзді - задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_5 знести загорожу, яка знаходиться на спільному заїзді, що належить Острівській сільській раді.
Ухвалою Судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 12.03.2001 року. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20.11.2000 року залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Відповідно до відповіді Міністерства юстиції України рішення виконано про, що складено відповідний акт 24.12.2002 року державним виконавцем ВДВС Сокальського управління юстиції та довідкою від 26.12.2002 року №344 підтверджено, що огорожа ОСОБА_3 знята (т.2 а.с.30). Покликання в апеляційній скарзі на п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України щодо закриття провадження у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалене вищезазначене рішення у справі з приводу спору між іншими сторонами та з інших підстав.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Актом земельно-узгоджувальної комісії Острівської сільської ради стведжується, що ніякої перешкоди для заїзду на власне подвір'я у позивачки ОСОБА_2 не виявлено (т.2 а.с.19-20), отже позивачкою не доведено, що відповідач порушив її права на користування спільним заїздом. З абрису вказаних земельних ділянок, який є на даний час, ширина земельних ділянок позивачки та відповідача істотно змінилися, а саме позивачки - 19.90 м, а відповідача ОСОБА_3- 18.72м., що вказує на те, що вказані розміри змінено за рахунок спільного заїзду. Крім того, в ході розгляду даного спору суд виїздив на місце і оглядав заїзд і огорожі на ньому не виявив.
Окрім того відповідно до акту комісії Острівської сільської ради від 8.10.2009 року встановлено, що перешкоди для встановлення воріт та спільного проїзду відсутні (т.1 а.с.189). Дана обставина знайшла також своє підтвердження в поясненнях представника третьої особи і в апеляційному суді.
Районним судом помилково встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 виник спір, щодо користування спільним заїздом, оскільки відповідач поставив загорожу на цьому заїзді, а даний розподіл заїзду був проведений відповідачем самовільно, без погодження з третьою особою Острівською сільською радою, а тому розміри заїзду сторін не є рівними. Ці покликання в рішенні суду спростовуються поясненнями в суді представника Острівської сільської ради - сільського голови Дидак І.Г. та землевпорядника, на які районний суд не звернув уваги.
Окрім того, суд не звернув увагу на той факт, що ОСОБА_2 не є належним позивачем по даній справі, оскільки заїзд відноситься до земель загального користування Острівської сільської ради, що він не закріплений ні за позивачкою, ні за відповідачами, не переданий їм у користування за рішенням ради, що заїзд не входить до плану їх земельних ділянок, що відповідно до вимог ст. 12 ЗК України лише орган місцевого самоврядування має право приймати рішення стосовно земель територіальної громади.
Рішення про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом Острівською сільською радою по відношенню до ОСОБА_3 не приймалося, оскільки жодних перешкод у вигляді огорожі на спільному заїзді не існує.
А покликання в позові проте, що відповідачем захоплена частина земельної ділянки, спростовується матеріалам справи, а саме ця обставина відповідно до протоколу дослідження доказів за їх місцем знаходженням від 1 квітня 2011 року досліджувалась районним судом (т.1 а.с.216) і не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції на зазначені вище положення законів та обставини справи уваги не звернув, оцінки їм не надав. Разом з тим, вони мають важливе значення для правильного вирішення справи. У порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що мало суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304 п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309 ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської від 01 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Струс Л.Б.
Судді Шандра М.М.
Цяцяк Р.П.