ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 5008/1099/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього

підприємства "АНТ-КЕР" угорського товариства з обмеженою

відповідальністю "АНТ-КЕР", вих. № 9 від 12.02.13р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 29.01.13 р.

у справі № 5008/1099/2012

за позовом: дочірнього підприємства "АНТ-КЕР" угорського товариства з обмеженою

відповідальністю "АНТ-КЕР", с. Кідьош, Берегівський район

до відповідача: селянського фермерського господарства "Балла",

с. Кідьош, Берегівський район

про визнання недійсним договору найму будівлі від 31.05.2012р.

За участю представників:

від позивача - Дерцені І.Г. - директор;

Довбака О.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Карпинець В.І.) від 29.01.2013 року у справі № 5008/1099/2012 у задоволенні позову дочірнього підприємства "АНТ-КЕР" угорського товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-КЕР" до селянського фермерського господарства "Балла" про визнання недійсним договору найму будівлі від 31.05.2012р. відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст. ст. 202, 203, 233, 759, 763, 764 ЦК України, ст. 284 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 49, 69, 77, 82 - 84 ГПК України

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2013 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ДП «АНТ-КЕР» і визнати недійсним договір найму будівлі від 31 травня 2012 року, укладений ДП «АНТ-КЕР» та СФГ «Балла».

Скаржник вважає, що спірний договір був укладений під впливом тяжкої обставини, оскільки через недобросовісну поведінку та вину відповідача позивач не зміг користуватися приміщеннями за попереднім договором, однак суд не надав належну об'єктивну правову оцінку усім наданим ДП «АНТ-КЕР» доказам, не врахував письмові та усні пояснення ДП «АНТ-КЕР» у справі, що призвело до неправильного застосування ним норм матеріального права та незастосування до спірних правовідносин вимог ч. 2, 3 ст. 203, ст. ст. 215, 761 ЦК України. Апелянт також не погоджується з висновком місцевого суду про наявність вільного волевиявлення при укладенні спірного договору. Також скаржник стверджує, що суд дав неправильну правову оцінку акту державного виконавця ДВС у Закарпатській області від 20 квітня 2012 року, зазначивши, що цей документ жодним чином не стосується відносин між сторонами у період укладення договору найму будівлі від 31 травня 2012 року і не може слугувати підставою (доказом) щодо визнання правочину недійсним.

Разом з тим, апелянт звертає увагу суду, що в позові він наголошував на тому, що такої юридичної особи як селянське ( фермерське) господарство « Балла» в ЄДР немає. В ЄДР значиться селянське ( фермерське) господарство Балла Олександра Степановича, а статут цього господарства не містить скороченої назви, тому суд мав кваліфікувати договір нечинним, нікчемним.

У відзиві (вх. 05-04/641/13 від 18.03.13р.) на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта та вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами недобросовісної поведінки відповідача та укладення оспорюваного договору під впливом тяжкої для нього обставини. Зазначає, що уклавши 31 травня 2012 року зазначений Договір, ДП «АНТ-КЕР» ніяких вимог щодо його недійсності не пред'являло, а позов про визнання його недійсним подало лише 27 листопада 2012 року, після того, як рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.11.2012р. у справі № 5008/808/2012 було задоволено позов СФГ «Балла» про стягнення з ДП «АНТ-КЕР» заборгованості за вказаним договором. Також зазначає, що в договорі вказано його ідентифікаційний код та скорочене найменування - селянське ( фермерське) господарство « Балла», що не суперечить закону.

В судове засідання 19.03.2013р. представники скаржника з'явилися, підтримали свої доводи та дали додаткові усні пояснення до апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання 19.03.2013р., причин неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Селянським фермерським господарством „Балла" (орендодавець) та Дочірнім підприємством "АНТ - КЕР" Угорського товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ - КЕР" (орендар) було укладено Договір найму будівлі від 31.05.2012р. (далі - Договір).

За умовами Договору наймодавець передає наймачеві в строкове платне користування будівлю, позначену в технічному паспорті під літерою „Е", загальною площею 1513,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Кідьош, вул. Раковці Ференца,19.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.2. Договору передання наймачеві будівлі оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Будівля повинна бути передана наймодавцем та прийнята наймачем протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим договором, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі будівлі.

Згідно з п. п. 7.1., 7.2. Договору за користування будівлею наймач зобов'язується щомісячно сплачувати наймодавцеві плату в розмірі 25 000 грн. Плата за користування будівлею сплачується наймачем у готівковій формі та оформляється у актом приймання-передачі грошових коштів.

Договір укладений строком на 2 місяці і діє до 31.07.2012р. ( п. 4.2 договору).

Будівля передана орендарю по акту приймання-передачі від 31.05.2012р., який підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, до укладення оспорюваного Договору між сторонами існували орендні відносини за Договором оренди будівлі №2 від 01.08.2009р., згідно з яким предметом оренди є будинок, що стоїть окремо, з підсобними спорудами, за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Кідьош, вул. Раковці Ференца, 23. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників скаржника в судовому засіданні, предметом оренди за договором від 01.08.2009р. та за оспорюваним договором від 31.05.2012р., є одна і та ж будівля під літерою «Е», загальною площею 1513,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Кідьош, вул. Раковці Ференца, № 19. А в договорі від 01.08.2009р. замість місцезнаходження орендованої будівлі помилково було вказане місцезнаходження орендодавця - СФГ

« Балла».

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, та вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1 ст. 763, ст.764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2012р. позивачем та відповідачем укладено договір найму будівлі під літерою „Е", загальною площею 1513,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Кідьош, вул. Раковці Ференца,19, строком на 2 місяці. За оренду будівлі встановлено орендна плата в розмірі 25 000грн. в місяць. Будівля передана орендарю по акту приймання-передачі від 31.05.2012р.

Скаржник просить скасувати рішення місцевого суду та визнати названий договір недійсним на підставі ч.3 ст.203, ст.233 ЦК, посилаючись на те, що при укладенні договору волевиявлення директора позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а також, що договір укладено через тяжкі обставини, що склалися для підприємства внаслідок незаконних дій голови фермерського господарства.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦК правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

З аналізу названих норм випливає, що правочин під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах особа вчиняє добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Єдиною причиною вчинення такого правочину є наявність тяжкої обставини, за відсутності якої правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Як зазначено вище, у своїй позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач вказує як на відсутність вільного волевиявлення директора позивача на вчинення оспорюваного правочину, так і наявність тяжких обставин.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, позивачем не доведено, жодних доказів не подано на підтвердження того, що директор позивача насильно був примушений вчинити оспорюваний договір.

Відтак, апеляційний погоджується з висновком місцевого суду, що волевиявлення позивача на вчинення договору було вільним.

Позивач також посилається на тяжкі для підприємства обставини, що існували на момент укладення спірного договору найму та склалися через незаконні дії керівника Балли О.С. Позивач стверджує, що ДП «АНТ-КЕР» змушене було піти на підписання договору найму на вкрай невигідних умовах та під впливом тяжкої для нього обставини, оскільки він з вини відповідача та через його незаконні дії не мав доступу до приміщення складу, орендованого за договором від 01.08.2009р., в якому знаходилось його майно, необхідне для господарської діяльності підприємства. При цьому, скаржник покликається на те, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку акту державного виконавця ДВС у Закарпатській області від 20 квітня 2012 року, згідно з яким будівля - приміщення під літерою „Е" опломбована пломбами СФГ «Балла».

На думку апеляційного суду, обставини, на які посилається позивач, не можна вважати тяжкими в розуміння ст.233 ЦК України, оскільки, у разі порушення його права позивач вправі був вжити заходи, передбачені ст. 16 ЦК та ст.20 ГК , для захисту свого порушеного права шляхом подання відповідного позову до суду. Як встановлено місцевим судом, таких заходів відповідач не вжив, натомість, звертався з листами до Берегівського міжрайонного прокурора, начальника Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області, начальника УМВС України в Закарпатській області, голови Закарпатської обласної державної адміністрації та до Генерального Консула Угорщини в м. Берегово Закарпатської області щодо протиправних дій голови фермерського господарства. Тобто, звертався до органів , які не наділені повноваженням щодо захисту порушеного права.

Більш того, ДП "АНТ-КЕР" відмовилось від позову про дострокове розірвання Договору оренди будівлі №2 від 01.08.2009р. , у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012р. у справі № 5008/457/2012 прийнято відмову ДП "АНТ-КЕР" та припинено провадження у справі. В договорі найму будівлі від 31.05.2012р.( п.12.2) сторони дійшли згоди, що після укладення даного договору договір оренди будівлі №2 від 01.08.2009р. вважається розірваним, а також сторони встановили щомісячну орендну плату у розмірі 25 000,00 грн. Договір підписаний сторонами без будь-яких застережень чи заперечень. При цьому, ДП "АНТ-КЕР" не було складено протоколу розбіжностей щодо певних умов Договору. Видатковими касовими ордерами від 18.06.2012р. та від 19.06.2012р. підтверджено та не заперечується відповідачем, що за договором від 31.05.2012р. позивач сплатив відповідачу орендну плату в сумі 20 000,00грн. (підстава: часткова орендна плата згідно договору від 31.05.2012р.).

Розірвання одного договору оренди за згодою сторін та укладення іншого договору на інших умовах не суперечить чинному законодавству.

Позивачем не доведено, доказів не подано, що умови договору найму будівлі від 31.05.2012р., зокрема, сплата орендної плати в розмірі 25 000грн.за оренду приміщення площею 1513,9 кв.м. , є вкрай невигідними для нього.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що скаржником не доведено укладення ним оспорюваного договору найму будівлі від 31.05.2012р. всупереч вільного волевиявлення, під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах.

У позовній заяві і апеляційній скарзі ДП «АНТ-КЕР» вказує на те, що такої юридичної особи, як селянське (фермерське) господарство «Балла» у державному реєстрі немає. Однак, згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ( а.с. 62) 25.09.1996р. проведена державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства «Балла», якому присвоєно ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 20431050, та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій 27 вересня 1996 року. Відповідно до Довідки № 6922 про включення до ЄДРПОУ( а.с. 63) фермерське господарство «Балла» з організаційно-правовою формою господарювання - селянське (фермерське) господарство включене до названого реєстру.

Крім того, в п.1.6 статуту, зареєстрованого 22.12.1994р.(а.с. 60-61), вказана скорочена назва відповідача - фермерське господарство «Балла».

Решта доводів скаржника не беруться до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків місцевого суду, викладених у рішенні. .

Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в позові та вважає, що скаржником не доведено наявності підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення місцевого суду.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПУ України покладається на скаржника.

Поряд з цим, за подання апеляційної скарги скаржник сплатив судовий збір в сумі 574,00 грн. (п/д №14 від 12.02.2013 р. на суму 537,00 грн. та п/д № 38 від 18.03.2013 р. на суму 37грн.).

Однак, згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" при поданні апеляційної скарги підлягав до сплати судовий збір в розмірі 573,50грн. ( 50 % від мінімальної заробітної плати - 1147 грн., встановленої з 01.01.2013р.).

Отже, на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений в більшому розмірі судовий збір в сумі 0,50грн. підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ст. 7 Закону України « Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 29.01.2013 року у справі №5008/1099/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Повернути Дочірньому підприємству "АНТ-КЕР" угорського Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-КЕР", ідентифікаційний код 35602275, місцезнаходження: 90243,Закарпатська область, Берегівський район, с. Кідьош, вул. Церковна, 7, з Державного бюджету України 0,50 грн. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням № 38 від 18.03.2013р.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.