ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2013 року м. Київ К/9991/40145/12
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Цуркана М.І., Мороз Л.Л.,
здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області (далі також -Управління) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року,
установив:
У поданій у вересні 2011 року до суду позовній заяві ОСОБА_4 зазначала, що є непрацюючим пенсіонером, проживає на території радіоактивного забруднення в м. Олевську Житомирської області, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю, і відповідно до положень статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон № 796-ХІІ) має право на отримання доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Крім того, згідно зі статтею 14 Закону № 796-ХІІ вона належить до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і на підставі статті 51 цього Закону одержує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої повинен становити 15 % мінімальної пенсії за віком.
Усупереч наведеній нормі Закону № 796-ХІІ зазначені доплата до пенсії та додаткова пенсія було обраховано Управлінням у твердій сумі виходячи з розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України.
Позивач просила визнати відмову відповідача здійснити перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії протиправною, зобов'язати Управління здійснити такий перерахунок за період із 1 лютого по 22 липня 2011 року та стягнути заборгованість.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено за період із 1 березня по 22 липня 2011 року.
Судом касаційної інстанції визнано поважною причину пропуску Управлінням строку на касаційне оскарження ним судових рішень у цій справі.
У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права (доводи зведено до викладення порядку використання коштів Державного бюджету України, інформації про обмежені повноваження Пенсійного фонду України та його органів, визначені розрахунками розмірів виходячи з постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Постанова КМ № 836), та недостатнє бюджетне фінансування на здійснення спірних виплат), просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Статтею 39 Закону № 796-ХІІ (тут і далі ця норма, а також стаття 51 Закону № 796-ХІІ -у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (абзац четвертий частини першої). Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на зазначеній території, підвищуються у цьому ж розмірі (частина друга).
Згідно з частиною першою статті 51 Закону 796-ХІІ громадянам, віднесеним до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні як непрацюючий пенсіонер (належить до категорії 4 осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи), проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи -в м. Олевську Житомирської області, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю. Отже, з 1 березня по 22 липня 2009 року вона мала право як на отримання доплати у визначеному згідно з абзацом четвертим частини першої статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, так і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у визначеному згідно зі статтею 51 цього ж Закону розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком
Однак виплата Управлінням зазначених доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, впродовж періоду з 1 березня 2011 року по 22 липня 2011 року здійснювалася позивачеві виходячи з розмірів, установлених Постановою КМ № 836.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними правовими актами, до яких віднесено і постанови Уряду, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування Управлінням Постанови КМ № 836 при встановленні розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачеві, який визначено статтями 39 та 51 Закону № 796 відповідно.
Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права. Також що судами не допущено порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області відхилити і залишити без змін постанову Олевського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року.
Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді