ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К/9991/61221/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Цуркана М.І., Мороз Л.Л.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області (далі також -Управління) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 серпня 2011 року,

установив:

У поданій до суду в липні 2009 року позовній заяві ОСОБА_4 зазначала, що є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію за віком, проживає на території радіоактивного забруднення в с. Десятини Коростенського району Житомирської області, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю, і відповідно до положень статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон № 796-ХІІ) має право на отримання доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Усупереч наведеній нормі Закону № 796-ХІІ зазначена доплата провадилась у твердій сумі виходячи з розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Посилаючись на наведене та на відмову відповідача привести розмір доплати до пенсії у відповідність із статтею 39 Закону № 796-ХІІ, позивач просила визнати дії відповідача протиправними, стягнути з Управління на її користь суму заборгованості за період із 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 8 серпня 2011 року позов задоволено частково: дії відповідача визнано протиправними, зобов'язано Управління здійснити перерахунок і виплату позивачеві доплати до пенсії за період із 1 липня 2008 року по 1 квітня 2009 року у розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ.

Судом касаційної інстанції визнано поважною причину пропуску Управлінням строку на касаційне оскарження ним судових рішень у цій справі.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (абзац четвертий частини першої). Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на зазначеній території, підвищуються у цьому ж розмірі; пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга).

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні як непрацюючий пенсіонер (належить до категорії 4 осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи), проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи -в с. Десятини Коростенського району Житомирської області, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю. Отже, з 1 липня 2008 року по 1 квітня 2009 року вона мала право на отримання доплати у визначеному згідно з абзацом четвертим частини першої статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній впродовж цього періоду) розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Однак відповідачем із 1 липня 2008 року по 1 квітня 2009 року виплату доплати позивачеві здійснено виходячи з менших розмірів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Постанова КМ № 836).

Судами вірно враховано, що пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі -Закон № 489-V) було призупинено дію частини першої статті 39 Закону №796-ХІІ на 2007 рік, однак Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року цю норму Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними правовими актами, до яких віднесено і постанови Кабінету Міністрів України, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування Управлінням Постанови КМ № 836 при встановленні розміру доплати позивачеві, який визначено статтею 39 Закону № 796.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права. Також відсутні підстави для висновку, що судами порушено норми процесуального права.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області відхилити і залишити без змін постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 серпня 2011 року.

Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді