Справа №2-1334/2008

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                                                                                                                                     Копія

                   23 вересня 2008 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді   Мельничика Ю.С.,

при секретарі               Кириленко І.В.,

з участю адвокатів       ОСОБА_4., ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства “Ліна”, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу об'єктів  нерухомого майна від 13 березня 2007 року дійсним, визнання права власності на об'єкти  нерухомого майна, та визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів  нерухомого майна від 15 серпня 2007 року, -

                                                                 В С Т А Н О В И В:    

                   У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу об'єктів  нерухомого майна від 13 березня 2007 року, укладеного між ним та приватним підприємством “Ліна”, визнання права власності на це майно, а в листопаді 2007 року доповнив позов вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 серпня 2007 року між приватним підприємством “Ліна” та ОСОБА_3

                   Свої вимоги обгрунтовував тим, що 13 березня 2007 року між ним та директором приватного підприємства “Ліна” ОСОБА_2 було укладено письмовий договір купівлі-продажу приміщення складу та підстанції з трансформатором, що входили до складу належного ПП “Ліна” майнового комплексу, розташованого по вул.Автозаводській,3 в м. Світловодську. Того ж дня він, позивач, на виконання умов договору сплатив 57 тис. грн. і прийняв від продавця за відповідним актом прийому-передачі придбані об'єкти нерухомого майна. Однак відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу і 15 серпня 2007 року продав спірне майно ОСОБА_3., нотаріально оформивши відповідний договір купівлі-продажу, про що йому, позивачу, стало відомо після звернення до суду в вересні 2007 року. Вважає, що цей договір є незаконним і таким, що був укладений на підставах, які суперечать закону, та під впливом обману, оскільки покупець не був повідомлений про його, ОСОБА_1., право на продані об'єкти нерухомості. У зв'язку  з цим просив задовольнити його вимоги. 

                   В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

                   Представник відповідачів ОСОБА_2. та ПП «Ліна» позов не визнав, пояснив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. дійсно був підписаний договір від 13 березня 2007 року, на виконання якого ОСОБА_2отримав від ОСОБА_1. кошти в сумі 47 тис. грн. про що видана розписка та складений акт прийому-передачі майна.  Договір не був нотаріально оформлений, але від нотаріального посвідчення договору ОСОБА_2не ухилявся, протягом трьох місяців шукав позивача, але безрезультатно, а тому через деякий час подав в засоби масової інформації оголошення про продаж об'єктів нерухомості, і  продав вказане нерухоме майно ОСОБА_3.

                   Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував та пояснив, що Рудницький придбав об'єкти нерухомості у встановленому законом порядку, відповідно до нотаріально посвідченого договору 15 серпня 2007 року.

       Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши їх у єдності і сукупності, враховуючи, що сторони заявляли про те, що ними надані всі наявні докази, яких достатньо для вирішення спору між ними, виходячи з встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до таких  висновків.

В силу ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

       Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.                  

                   Статтею 657 ЦК України встановлено, що договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. 

                   Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

                   Між ПП «Ліна» в особі директора ОСОБА_2. та ОСОБА_1. дійсно був підписаний договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 13 березня 2007 року, але він нотаріально не посвідчений та в установленому порядку його державна реєстрація не проведена.

                   Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

                   В силу ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

                   Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

                   Частиною 1 статті 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

                   Вчинений ПП «Ліна» та ОСОБА_1. договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна 13 березня 2007 року в силу ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним правочином. 

                   В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, для доведення тих обставин, на які вони посилалися як на підставу позовних вимог, не надали суду доказів, які б були належними, достовірними, допустимими та достатніми для підтвердження факту ухилення ПП «Ліна» від нотаріального посвідчення вчиненого договору, а тому суд не може визнати, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, такий договір дійсним, а отже, вказана позовна вимога підлягає залишенню без задоволення.

Частиною 4  ст. 334 ЦК України встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Аналіз змісту ст.210 ЦК України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Таким чином, для виникнення договірних відносин необхідно дотримання норм ст.638 ЦК України, згідно з якою договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов і вимог ст.210 ЦК України, що передбачає державну реєстрацію окремих договорів. 

На підставі викладеного підлягає залишенню без задоволення також і позовна вимога щодо визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані в договорі купівлі-продажу від 13 березня 2007 року, так як сторонами договору вчинено нікчемний правочин. При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже, не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Оскільки вищевказаний договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 13 березня 2007 року між ПП «Ліна» та ОСОБА_1. є недійсним, а отже не створив жодних юридичних наслідків, суд визнає, що ПП «Ліна» уклала договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна з ОСОБА_3 на законних підставах.

В судовому засіданні позивачем не доведено підстави, передбачені ч.1 ст.230 ЦК України, щодо навмисного введення ПП «Ліна» покупця ОСОБА_3 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, на які посилався позивач та його представник як на підставу своїх вимог, оскільки відповідач ОСОБА_3 введення його в оману заперечував, тому у суду не має підстав для визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 15 серпня 2007 року між ПП «Ліна» та ОСОБА_3 недійсним, а отже позов підлягає залишенню без задоволення.

 Судові витрати по справі підлягають покладенню на позивача в силу ст.88 ЦПК України.

                   Керуючись статтями 3, 10, 11, 27, 60, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, на підставі ч.1 ст.209, ч.1 ст.210, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.220, ч.4 ст.334, ч.3 ст.638, ст.657 ЦК України,  суд, -

                                                                     В И Р І Ш И В:

                   В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства “Ліна”, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 13 березня 2007 року дійсним, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, та визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 15 серпня 2007 року - відмовити повністю.

                   Судові витрати по справі, сплачені позивачем під час звернень до суду покласти на позивача.

                   Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів після його проголошення, та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом

Суддя Світловодського

            міськрайонного суду                                                                               Ю.С. Мельничик