ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/807/13-а
21 березня 2013 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:
Рівненського міського центру зайнятості
доОСОБА_1
про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
в с т а н о в и в:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Рівненський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 145,07 грн. за період з 12.04.2012 по 18.04.2012 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство Економічної Безпеки «ЕФОРТ», повідомив Рівненський міський центр зайнятості неправдиві відомості щодо себе, був взятий на облік як безробітний та отримував допомогу по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Оскільки допомогу по безробіттю відповідач отримував незаконно, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, але вони повернулись до суду з позначкою підприємства зв'язку про відсутність адресата за адресою відправлення (за закінченням терміну зберігання).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Згідно з частиною четвертою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
В силу положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, у зв'язку з чим в силу положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства ухвалою від 21.03.2013 року суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Дослідивши представлені позивачем документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання його подальшого працевлаштування (заява від 05.12.2011).
У заяві відповідач, зокрема, зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, договорів цивільно-правового характеру не укладав.
5 грудня 2011 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
З 12.04.2012 по 18.04.2012 рік відповідачу виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 145,07 грн. (довідка від 25.01.2013 №01-35/661), видана Рівненським міським центром зайнятості про матеріальне забезпечення ОСОБА_1.)
Однак, під час судового розгляду судом встановлено, що з 11.04.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронника 1-ої категорії з 12.04.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Економічної Безпеки «ЕФОРТ».
Факт прийняття на роботу ОСОБА_1, встановлено на підставі витягу з наказу від 11.04.2012 №79/к «Про прийом на роботу», надісланий листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Економічної Безпеки «ЕФОРТ» від 28.12.2012 №447. Як вбачається з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство Економічної Безпеки «ЕФОРТ» від 23.04.2012 року №84/к «Про прийом на роботу, звільнення з роботи», ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін з 24.04.2012 року
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» та від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Законом України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.
Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно із статтею 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пунктів 6, 7 вказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Статтею 12 Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні. Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем доказано належними та достатніми доказами в матеріалах справи факт незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю, а також наявність у позивача правових підстав та компетенції щодо стягнення з відповідача суми заборгованості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненського міського центру зайнятості кошти незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 145 (сто сорок п'ять) гривень 07 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.