АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Горб І.М.,
суддів Гриненка О.І.,
Худика М.П.,
з участю прокурора Тертичного О.А.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 12.11.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 03.05.2007 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 19 днів,
засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації всього майна, що є його особистою власністю.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
______________________________________________________
Справа №11/796/680/2013 Головуючий у першій інстанції Педенко А.М.
Категорія: ч. 2 ст. 289 КК України Доповідач Горб І.М
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що 11.07.2012 року біля 20 год. він, проходячи біля будинку №2-а по вул. Петрозаводській в м. Києві, спільно з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, побачили біля входу до будинку мотоцикл «Suzuki GSX-R 1000K7», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, та вступили між собою в злочинну змову на незаконне заволодіння даним транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи в групі спільно з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з корисливих спонукань та намірами збагатитись за рахунок чужого майна, в цей же день біля 20 год. підійшли до вказаного мотоцикла, в якому було заблоковано кермо.
Після цього, ОСОБА_3, маючи на меті повторно незаконно заволодіти транспортним засобом, згідно відведеної йому ролі, почав штовхати мотоцикл ззаду за сидіння, а невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, також діючи відповідно до його ролі, штовхав мотоцикл за кермо.
Відтягнувши за кут будинку №2-а по вул. Петрозаводській в м. Києві вищевказаний мотоцикл «Suzuki GSX-R 1000K7», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, синього кольору, об'ємом двигуна 998 см. куб., вартістю 80 000 грн., який належить ОСОБА_5, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повторно незаконно заволоділи транспортним засобом, яким мали реальну можливість розпорядитись, після чого з місця вчинення злочину зникли.
В апеляції засуджений, посилаючись на суворість призначеного йому судом покарання, просить пом'якшити вирок суду та призначити йому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, врахувавши його стан здоров'я, що він хворіє на тяжку хворобу - хронічний гепатит, наявність матері - інваліда, відсутність тяжких наслідків по справі та його щире розкаяння.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, що потягло за собою призначення судом покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації всього його майна.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на безпідставне застосування судом ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_3 покарання, оскільки визнавши підставами для її застосування відсутність тяжких наслідків по справі, стан здоров'я засудженого та наявність матері - інваліда, суд у повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що даний злочин віднесено до тяжких злочинів, а також те, що засуджений не зайнятий суспільно-корисною працею та вчинив злочин, маючи не зняту та не погашену судимість за корисливий злочин.
Засуджений ОСОБА_3 подав заперечення, в яких просить його апеляцію - задовольнити, а апеляцію прокурора - залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, думку засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляції та заперечував проти апеляції прокурора, захисника, який підтримав апеляцію засудженого та заперечував проти апеляції прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, за обставин, викладених у вироку, є правильним та ґрунтується на зібраних і належним чином досліджених у суді першої інстанції доказах і в цій частині вирок суду не оспорюється.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 289 КК України не заперечується сторонами і не оскаржується в поданих апеляціях, а тому судом апеляційної інстанції згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України не перевіряється.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, а також дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше судимий і судимість не знята та непогашена у встановленому законом порядку, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, відсутність тяжких наслідків по справі, незадовільний стан здоров'я ОСОБА_3, який хворіє на хронічний гепатит, та те, що він має матір, яка є інвалідом.
При цьому, з урахуванням наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 289 КК України.
На думку колегії суддів, сукупність зазначених обставин і даних про особу засудженого, були достатніми для суду підставами для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а тому твердження в апеляції прокурора про протилежне є безпідставними.
З апеляційними доводами прокурора про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_3 вчинив злочин, маючи не зняту та не погашену судимість за корисливий злочин, колегія суддів не погоджується, оскільки ці обставини, як видно із змісту вироку, були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання.
Що стосується доводів прокурора про те, що ОСОБА_3не займався суспільно-корисною працею, то, на думку колегії суддів, останнє само по собі не може бути підставою для призначення ОСОБА_3 покарання в запропонованому прокурором розмірі.
Інших доводів в обґрунтування необхідності призначення засудженому більш суворого покарання, прокурор в апеляції не навів.
Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_3 про суворість призначеного йому вироком суду першої інстанції покарання, то з ними колегія суддів погодитись не може, оскільки ті обставини, на які апелянт посилається, були враховані судом, як обставини, що пом'якшують покарання, що і дало суду підстави для застосування положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 289 КК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а покарання достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для його скасування чи зміни, про що ставиться питання в апеляціях прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого - без задоволення.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ГорбІ.М. Гриненко О.І. Худик М.П.