У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів за участю прокурора захисника |
Мороза М.А., Пошви Б.М. Саленка І.В. ОСОБА_5 |
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2та їх захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2008 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця та жителя м. Дніпропетровськ,
такого, що не має судимості;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
уродженця та жителя м. Дніпропетровськ,
такого, що не має судимості;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,
уродженця і жителя м. Дніпропетровськ,
такого, що не має судимості в силу
ст.89 КК України,
засуджено за ч.2 ст.121 КК України обох до позбавлення волі на вісім років, кожного.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарному порядку:
- на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 570 грн. 65 коп. та моральної - 100 000 грн.;
- у доход держави 706 грн. 16 коп. судових витрат.
Як визнав суд, 27 вересня 2006 року, приблизно о 3 годині, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, спільно вживали алкогольні напої. Під час вживання алкоголю між винними і потерпілим виникла сварка. У ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних стосунків, виник спільний умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. З цією метою вони кулаками, ногами та дерев`яною палицею, завдали ОСОБА_7 чисельні удари у голову та тулуб. При цьому, коли ОСОБА_7 намагався втекти, засуджені наздоганяли його та продовжували завдавати удари. Переконавшись, що потерпілий перестав подавати ознаки життя, винні залишили місце злочину.
Смерть ОСОБА_7 настала від тяжких тілесних ушкоджень у виді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток склепіння та основи черепу, нижньої щелепи, крововиливами під оболонку і у речовину головного мозку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2008 року апеляції захисників ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в інтересах засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок щодо них - без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати. Вказує, що злочин він не вчиняв, свідки його обмовили, матеріали справи щодо нього сфальшовано. На досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи, тому він був змушений себе обмовити. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що йому не дали можливості ознайомитися із матеріалами справи, чим порушили його право на захист.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати та виправдати ОСОБА_1 Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на тілі потерпілого виявлені тілесні ушкодження лише на голові, а суд визнав що ОСОБА_1 та інші завдавали удари ОСОБА_7 ще й у тулуб. Показання свідків подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суперечать встановленим у справі обставинам, інші засуджені та свідок ОСОБА_11 обмовили ОСОБА_1 через застосування до них незаконних методів. Вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 зазначає, що його винність у вчинення злочину не доведена, матеріали справи щодо нього сфальшовано. До нього застосовувалися незаконні методи слідства з боку працівників міліції, а свідок ОСОБА_11 обмовила його. Просить судові рішення скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу злочину.
Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, не відповідають фактичним обставинам справи. У справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон. Захисник вказує, що ОСОБА_2 був змушений обмовити себе та інших засуджених. Свідок ОСОБА_11 та інші засуджені обмовили ОСОБА_2 через застосування до них незаконних методів, а суд належним чином не перевірив заяви учасників процесу відповідного змісту.
Судові рішення щодо ОСОБА_3 ніким не оскаржені, касаційне подання прокурором не принесено.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5, який підтримав свою і засудженого ОСОБА_2 скарги, міркування прокурора про законність й обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засуджених і захисників, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу обвинувального вироку.
Так, на обґрунтування свого рішення, суд послався на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, подружжя ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_11
Зокрема, свідок ОСОБА_11 на досудовому слідстві повідомила, що була очевидцем вчинення злочину ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та пояснила, що в ніч з 26 на 27 вересня 2006 року, приблизно о 3 годині, вона, ОСОБА_7 та засуджені, на подвір`ї між будинками АДРЕСА_1, вживали алкогольні напої. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 виник конфлікт і ОСОБА_1 завдав потерпілому декілька ударів у обличчя. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підбігли до ОСОБА_7 і також почали завдавати йому удари ногами у тулуб. ОСОБА_11 стверджувала, що засуджені завдавали потерпілому удари ногами та руками. Крім того, ОСОБА_3 підібрав на місці злочину дерев`яну палицю (шматок віконної чи дверної рами), довжиною приблизно 80-100 см. і коли ОСОБА_7 почав тікати, наздогнав його та завдав йому удар у потилицю. ОСОБА_2 також підібрав палицю довжиною близько 50 см. та разом із ОСОБА_1 підбігли до потерпілого і продовжили завдавати йому удари. ОСОБА_7 кричав та просив припинити його побиття. ОСОБА_3, схопивши дерев`яну палиця обома руками, із значною силою завдав два тичкових удари потерпілому в обличчя. Після останнього удару ОСОБА_3, ОСОБА_7 Перестав чинити опір і подавати ознаки життя.
Твердження засуджених та захисників про те, що ОСОБА_11 на досудовому слідстві обмовила ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не можна визнати підставними, оскільки показання цього свідка узгоджуються із іншими доказами у справі, а саме, із даними, що є у протоколах явки з повинною ОСОБА_1 та ОСОБА_3, обшуків, очних ставок між ОСОБА_11 та засудженими, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_11, висновках судово-імунологічних, судово-цитологічної, судово-криміналістичної, судово-медичної та додаткових судово-медичних експертиз.
Зокрема, із судово-медичної та додаткових судово-медичних експертиз, а також із пояснень у судовому засіданні експерта Титарчука І., убачається, що смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток черепу, нижньої щелепи, крововиливами під оболонку і у речовину головного мозку. Крім того, експертом встановлено, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, утворилися за обставин, вказаних ОСОБА_11
Вказані докази, які суд підставно поклав в основу обвинувального вироку, повністю викривають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено.
Твердження захисника ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно визнав що ОСОБА_1 та інші завдавали ударів ОСОБА_7 ще й у тулуб, не можна вважати підставними, оскільки вони спростовані даним, що є у висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2248-Е від 24 листопада 2006 року, та показаннях свідка і самих засуджених.
Зокрема, у висновку експерта зазначено, що якщо потерпілому наносилися удари по тулубу та кінцівках, то вони завдавалися із силою, недостатньою для виникнення тілесних ушкоджень. Аналогічні пояснення у судовому засіданні дав і експерт Титарчук І.
Як убачається зі справи, суд перевірив усі докази, зібрані на досудовому слідстві та дав їм належну оцінку.
Суд критично оцінив зміну показань засудженими та свідком ОСОБА_11 у судовому засіданні, визнавши, що у такий спосіб засуджені намагаються уникнути кримінальної відповідальності.
З огляду на наведене, твердження засуджених та захисників про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставин справи, а так само, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, позбавлені підстав.
Посилання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників на те, що на досудовому слідстві до засуджених та до свідка ОСОБА_11 застосовувалися незаконні методи, тому вони давали неправдиві показання, були предметом перевірки суду першої інстанції. Належним чином умотивувавши своє рішення, місцевий суд визнав такі доводи безпідставними. З цим рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.
Не знайшли свого підтвердження й посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що матеріали справи щодо них сфальшовано.
Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України сумнівів не викликає.
Твердження ОСОБА_1 про те, що йому не дали можливості ознайомитися із матеріалами справи, не відповідають дійсності (т.6 а/с 239).
Як убачається із ухвали, колегія суддів апеляційного суду, відповідно до вимог ст.377 КПК України, перевірила усі доводи апеляцій засуджених і захисників та навела докладні мотиви про їх безпідставність.
Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено із дотриманням вимог ст.65 КК України, є необхідним і достатнім.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень, у справі не встановлено.
Разом із тим, приймаючи рішення про стягнення із засуджених судових витрат у солідарному порядку, суд залишив поза увагою роз`яснення, що містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» про те, що у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе судові рішення у справі змінити в частині задоволення цивільного позову та стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у рівних частках, оскільки винні вчинили злочини спільно і їх винуватість і відповідальність є рівною.
Керуючись ст.395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2та їх захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3 у доход держави по 235 грн. 39 коп. судових витрат, з кожного.
Судді:
Кравченко К.Т. Мороз М.А. Пошва Б.М.