У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Пекного С.Д. |
за участю прокурора Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 27 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, такий, що судимості не мав,
засуджений:
- за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 190 КК України на три роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 366 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк два роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
громадянин України, такий, що судимості не мав,
засуджений:
- за ч. 3 ст. 190 КК України на три роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Постановлено стягнути на користь кредитної спілки «Київська Русь»:
з ОСОБА_1 166302 грн. 31 коп. і ОСОБА_2 88680 грн.
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за вчинення таких злочинів.
11 серпня 2005 року ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, уклав договір з кредитною спілкою «Київська Русь» кредитний договір № 548 і отримав у той же день 50000 грн. для закупки обладнання, проте його не придбав, завдавши спілці шкоди у великих розмірах.
Він же 16 серпня 2005 року в аналогічний спосіб заволодів чужим майном, уклавши з кредитною спілкою «Київська Русь» кредитний договір № 554 і отримав у той же день 10000 грн. для закупки обладнання, яке не придбав, завдавши спілці шкоди на зазначену вище суму.
Крім того, ОСОБА_1, працюючи головою правління ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків» і будучи службовою особою, 25 серпня 2005 року дав вказівку головному бухгалтеру цього підприємства скласти завідомо неправдивий документ: довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2005 року в сумі 26700 грн. і підписав цю довідку, внаслідок чого 30 серпня того ж року ОСОБА_2 отримав у кредитній спілці «Київська Русь» кредит на суму 47000 грн., що спричинило тяжкі наслідки.
ОСОБА_2, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, 30 серпня 2005 року використав завідомо неправдиву довідку про свою заробітну плату та, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, надав її у кредитну спілку «Київська Русь» для укладення кредитного договору № 572, отримавши в той же день грошові кошти в сумі 47000 грн. для закупки обладнання, які не було використано за цільовим призначенням, що завдало спілці шкоди у великих розмірах.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд не навів у вироку докази, які б підтверджували розмір майнової шкоди, та при визначенні цих сум вийшов за межі пред'явленого засудженим обвинувачення. Посилається на призначенняОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання з випробуванням без наведення відповідного мотивування та необґрунтоване звільнення ОСОБА_1 також і від додаткового покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
Згідно ст.ст. 75, 77 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише тих осіб, які засуджені до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання (крім конфіскації майна), зокрема, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. При цьому додаткові покарання, як зазначено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.
Як вбачається з матеріалів справи, суд звільнив ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, не зазначивши, від якого покарання (основного чи додаткового) його звільнено, тим самим фактично звільнив засудженого як від основного, так і від призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк два роки.
Крім того суд, призначившиОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідне покарання і дійшовши висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання, не навів у вироку мотиви їх звільнення з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, чим порушив вимоги ст. 334 КПК України, згідно з якими він зобов'язаний таке рішення мотивувати у вироку.
Обгрунтованими є також доводи прокурора про неправильне вирішення цивільного позову.
Із змісту ст. ст. 64, 334 КПК України слідує, що суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Також при вирішенні цивільного позову слід враховувати, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна”).
Суд визнав доведеним, що шляхом обману ОСОБА_1 заволодів чужим майном на загальну суму 60 000 грн., а ОСОБА_2 - на суму 47 000 грн., проте стягнув з них відповідно 166 302 грн. 31 коп. і 88 680 грн., тим самим вийшовши за межі пред'явленого їм обвинувачення.
Таким чином, суд при розгляді справи неправильно застосував кримінальний закон та порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що перешкодило постановити законне і обгрунтоване судове рішення, а тому вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно дослідити докази, дати їм належну оцінку і за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 27 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.
судді:
Ю.М. Кармазін М.Р. Кліменко С.Д. Пекний