АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Мельник А.В.
№ 22-ц/796/3065/2013 Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Шпируку О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про стягнення штрафу та безпідставно набутих коштів,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року відмолвено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), ОСОБА_3 про стягнення штрафу та безпідставно набутих коштів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 безпідставно набутих коштів, оскільки картковий рахунок, на який 20 вересня 2012 року було зараховано кошти в сумі 11 910,00 грн. належить ОСОБА_3, зі слів останнього платіжна картка була втрачена ним лише 24 вересня 2012 року. Крім того, ОСОБА_3 частково повернув зараховані на його рахунок кошти. Також, посилається на те, що суд взагалі не розглядав питання про зобов'язання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконати документ про відкликання коштів. При цьому банком було порушено ст. 1074 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
В судове засідання представник ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 вересня 2012 року о 11 год. 11 хв. ОСОБА_1 через касу Святошинського відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «РайффайзенБанк Аваль», що за адресою: м. Київ, вул. Федори Пушиної, 19, внесла на поповнення карткового рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_1, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909, грошові кошти в сумі 11910,00 грн..
За проведення вищевказаної операції відповідно до встановлених тарифів з ОСОБА_1 стягнуто комісію у сумі 89,33 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в сумі 11910,00 грн. були зараховані на рахунок отримувача - клієнта ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_320 вересня 2012 року о 11 год. 11 хв.
20 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві з приводу заволодіння невідомою особою шахрайським шляхом її грошовими коштами в сумі 12 000 грн. за звільнення сина від кримінальної відповідальності, шляхом перерахування на картковий рахунок НОМЕР_1 у відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про що позивачці було видано довідку. Дана подія зареєстрована в ЖРЗПЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України №7501 від 20 вересня 2012 року (а. с. 10).
Також, 20 вересня 2012 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 звернулася до начальника Святошинського відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою, вх. №с11-0000-154-2/396, в якій просила заблокувати кошти в сумі 11910,00 грн., внесені нею на картковий рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1 у зв'язку із шахрайськими діями останнього (а. с. 11).
21 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Національного Банку України із заявою про сприяння у поверненні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у сумі 11910,00 грн. (а. с. 13).
03 жовтня 2012 року постановою старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу по факту шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 за заявою останньої (а. с. 15).
11 жовтня 2012 року ОСОБА_3 повернув позивачці отримані на картковий рахунок кошти в сумі 4 062,00 грн. (а. с. 19).
ОСОБА_1 порушила перед судом питання про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 119,10 грн. штрафу за невиконання документу на відкликання коштів та стягнення з ОСОБА_3 7 848,00 грн., отриманих останнім без належної правової підстави.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174 та з того, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» штрафу є безпідставними, оскільки дії останнього відповідають вимогам Закону.
Також, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 7 848,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки позивачкою не було доведено отримання коштів саме ОСОБА_3, а не особами, які за твердженням позивачки вчинили відносно неї шахрайські дії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться, зокрема шляхом подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.
Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (ч. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Відповідно до положень ст. 23 Закону платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.
Документ на відкликання може бути як паперовим, так і електронним. Він складається ініціатором у довільній формі та засвідчується ним у встановленому порядку.
Ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.
Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.
Згідно з ч. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кошти у розмірі 11910,00 грн. було зараховано на рахунок відповідача ОСОБА_3 до того, як ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про відкликання платіжного документу, а тому у банку були відсутні підстави для задоволення такої вимоги.
Відповідно до ч. 32.1 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
Згідно з ч. 32.7 ст. 32 Закону банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання. Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 відсотка суми переказу.
При цьому, відповідальність банку за відмову у поверненні комісії законодавством не передбачено.
Позивачкою не було доведено суду наявності у діях або бездіяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушень вимог чинного законодавства під час проведення переказу, а також підстав для покладення на нього відповідальності.
Крім того, заява ОСОБА_1 від 20 вересня 2012 року вх. №с11-0000-154-2/396, в якій позивачка просила заблокувати кошти в сумі 11910,00 грн., внесені на картковий рахунок ОСОБА_3, не містить вимоги про відкликання платіжного документу (а. с. 11).
Відповідно до листа Національного банку України від 11 жовтня 2012 року №25-115/2213 згідно з чинним законодавством України банки не мають повноважень щодо блокування коштів одних клієнтів на вимогу інших, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду, або в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 6.4., 6.5., 6.6. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, користувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього спеціального платіжного засобу. Порядок подання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу та внесення спеціального платіжного засобу до стоп-списку і його вилучення з нього визначаються у внутрішньобанківських правилах банку, розроблених з урахуванням вимог цього Положення, правил платіжної системи, та обумовлюються в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було проведено заміну карткового рахунку ОСОБА_3 у зв'язку із втратою останнім платіжної картки, також 11 жовтня 2012 року ОСОБА_3 повернув позивачці ОСОБА_1 4 062,00 грн. у добровільному порядку після заміни платіжної картки, виявивши наявність коштів у відповідній сумі (а. с. 48).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачкою не було доведено того, що кошти в розмірі 7 848,00 грн.були отримані саме ОСОБА_3, а не особами, які за твердженням позивачки вчинили відносно неї шахрайські дії. Відповідних доказів позивачкою не було надано також і апеляційному суду.
Крім того, суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що в рамках кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння її грошовими коштами, порушеної постановою старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві 03 жовтня 2012 року ОСОБА_3 є свідком, а не є підозрюваним чи обвинуваченим.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді