АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Полтавцевої Г.А.,

суддів Мосьондза І.А., Новова С.О.,

прокурора Горбаня В.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста МурманськРосійської Федерації, росіянин, громадянин України, з середньою освітою, має на утриманні двох малолітніх дітей 2001 та 2002 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,-

засуджений за ст.286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, у відповідності до ст.76 КК України на нього покладені певні обов'язки.

Вироком суду постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 441 грн. 36 коп. за проведення експертизи та дослідження, питання про речовий доказ вирішено судом в порядку ст.81 КПК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 26.12.2011 року, приблизно о 19 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Espero», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом на паркувальному майданчику торгового центру «Епіцентр», який розташований по проспекту Григоренка, 40 в м. Києві, допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_1 виразилося в тому, що він, керуючи вказаним транспортним засобом, проявив неуважність та необачність і не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись заднім ходом, зі швидкістю приблизно 1 км/год., вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, що знаходиться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, які настали, а саме отриманням потерпілою тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм розладу здоров'я).

В апеляції засуджений просить вирок місцевого суду змінити та призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, прийняти рішення про розстрочку виплати штрафу певними частинами строком до 1 року та встановити періодичність і розмір таких виплат. При цьому посилається на те, що вирок суду в частині призначеного покарання є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ст.65 КК України, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Також зазначає, що судом йому необґрунтовано призначено найсуворіше покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.1 КК України, а також не було взято до уваги, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, злочин вчинив вперше, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні дітей. Посилається також на те, що претензій матеріального та морального характеру потерпіла до нього не має, що також, на його думку, є пом'якшуючою обставиною. Крім того зазначає, що з моменту вчинення ДТП він намагався всіляко допомогти потерпілій, щоб дана справа була розслідувана максимально достовірно, в зв'язку з чим надавав органу досудового слідства правдиві показання, але суд не взяв це до уваги.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, оскільки це призведе до погіршення становища засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених у їх сукупності, і в апеляції не оспорюється.

Як видно з вироку, суд належним чином умотивував рішення, чому він прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та застосував до нього вимоги ст.ст.75, 76 КК України. За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання повністю відповідає вимогам ст.65 КК України, воно є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, а штраф - це реальне покарання, цей вид покарання є більш суворим, тобто погіршує становище засудженого, тому за відсутності апеляцій потерпілої та прокурора про постановлення по даній справі нового вироку призначене засудженому покарання не можливо замінити на штраф.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції засудженого колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.

Судді: підписи

Г.А.Полтавцева  І.А.Мосьондз С.О.Новов

З оригінал згідно

Суддя Г.А. Полтавцева

[1]Справа № 11/2690/712/2013 Головуючий в 1 інстанції Сизова Л.А.

Категорія ст.286 ч.1 КК України Доповідач Полтавцева Г.А.