РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 13/31/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.01.13 р. у справі № 13/31/2012/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Калинівка, Калинівський район, Вінницький обл.

про визнання договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року недійсним.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.01.2013 р. у справі №13/31/2012/5003 (суддя Тісецький С.С.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року недійсним - відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, оцінивши усі докази, які містилися в матеріалах справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення господарського суду Вінницької області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року повністю та прийняти нове рішення по справі, задовольнивши позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, всупереч вказаним нормам законодавства, скаржником та відповідачем під час укладення Договору не були визначені істотні умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до вказаної норми умови про предмет договору повинні включати визначення матеріального об'єкта договірного зобов'язання: найменування (номенклатуру, асортимент) товару; кількісні показники поставки продукції; вимоги до їх якості, які визначаються посиланням на відповідні державні стандарти або на технічні умови, або вимоги, яким має відповідати товар (встановлюються у технічній документації, зразках, еталонах). В усякому разі товар має бути придатними для використання у цілях, для яких вони призначені.

Відтак, апелянт зазначає, що укладаючи договір сторони мали визначитись та конкретизувати предмет, визначивши його індивідуальною ознакою.

Однак, сторонами дані дії не були вчинені, що в свою чергу призвело до недотримання істотної умови договору.

Крім того, апелянт стверджує, що позивачем та відповідачем не визначено ні кількості Товару, ні якісних показників Товару, ні ціни Товару за одиницю.

Скаржник також вказує, що однією з істотних умов договору, що визначає його дійсність є ціна договору.

Однак, Скаржником та Відповідачем не визначено в Договорі ціни Товару за одиницю, що поставлятиметься.

По-третє, істотною умовою договору, що визначає його дійсність є строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари).

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено що, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що строк дії Договору закінчився 31.12.2011р.

Однак, скаржником та відповідачем не визначено в Договорі строку поставки товару.

Таким чином, скаржником та відповідачем грубо порушено вимоги щодо дотримання істотних умов Договору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. у справі №13/31/2012/5003 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.

20.02.2013р. представник відповідачів надав Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Вінницької області від 08.01.2013р. по справі №13/31/2012/5003 без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення господарського суду Вінницької області від 08.01.13 р. у справі №13/31/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, від позивача апеляційному суду надійшло телеграма, в якій він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" бере участь в іншому судовому засіданні в господарському суді м.Києва та не може прибути в судове засідання до Рівненського апеляційного господарського суду. Колегія суддів, порадившись, на місці ухвалила відмовити в задоволенні клопотання скаржника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) укладено договір поставки № ДГ 0000220211.

На умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1); поставка продукції за цим договором може здійснюватись партіями (п. 1.4).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами згідно до видаткових накладних в межах строку дії даного договору (п. 2.1).

Кількість та асортимент кожної конкретної партії продукції визначається згідно складених в письмовій формі заявок покупця, які покупець передає постачальнику за допомогою факсу, телетайпу, мережі Інтернет тощо (п. 2.2); загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, визначається, як підсумок всіх фактично переданих постачальником покупцеві партій продукції (п. 2.3).

Строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами під час передачі заявок покупцем (п. 3.1).

Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту набування ним права власності (п. 3.2).

Загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором (п. 4.1); ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у рахунках - фактурах і вказується з ПДВ (п. 4.2); розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п. 3.2 договір). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця (п. 4.3).

Орієнтовна сума цього договору становить - 1 000 000,00 грн.. Сторони по результатам календарного року складають додаткову угоду, в якій буде встановлено вартість продукції поставленої протягом відповідного року, в межах строку дії цього договору (п. 4.5).

Продукція повинна поставлятись в тарі (упаковці), яка забезпечує її збереження під час транспортування і зберігання згідно з вимогами держаних стандартів, технічних умов (або згідно з домовленістю сторін) (п. 6.1).

Продукцію постачальник зобов'язаний передати покупцю у строки вказані в заявках покупця. За домовленістю сторін обсяги та строки поставки можуть бути змінені (п. 7.1).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 10.1).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично подовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена (п. 10.2)

На виконання вказаного договору поставки відповідач поставив позивачу продукцію на суму 2 582 437,60 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, а саме : № РН-00000000015 від 28 лютого 2011 р. на суму 24 000 грн., № РН-0000007 від 09 березня 2011 р. на суму 74 397,60 грн., № РН-00003 від 23 березня 2011 р. на суму 129 000 грн., № РН-0003 від 03 травня 2011 р. на суму 125 000 грн., № РН-4 від 03 червня 2011 р. на суму 125 000 грн., № РН-000005 від 27 серпня 2011 р. на суму 140 000 грн., № 4 від 07 вересня 2011 р. на суму 140 000 грн., № 6 від 16 вересня 2011 р. на суму 140 000 грн., № РН-8 від 26 вересня 2011 р. на суму 140 000 грн., № Р3 від 05 жовтня 2011 р. на суму 140 000 грн., №РН-о5 від 17 жовтня 2011 р. на суму 140 000 грн., № РН-о3 від 03 листопада 2011 р. на суму 140 000 грн., № РН-оо6 від 21 листопада 2011 р. на суму 140 000 грн., № РН-оо7 від 28 листопада 2011 р. на суму 140 000 грн., № РН-3 від 10 грудня 2011 р. на суму 142 500 грн., № РН-оо05 від 14 грудня 2011 р. на суму 142 500 грн., № РН- 0000003 від 10 січня 2012 р. на суму 142 500 грн., № РН-000005 від 25 січня 2012 р. на суму 142 500 грн., № РН-00006 від 29 лютого 2012 р. на суму 137 520 грн., № РН-00008 від 16 березня 2012 р. на суму 137 520 грн..

Вказані вище видаткові накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача та містять наступні реквізити : постачальник - ФОП ОСОБА_2; одержувач - ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"; платник - той самий; замовлення - без замовлення/рахунок-фактура/договір № ДГ-0000220211 від 22.02.2011 року; умова продажу - попередня оплата та безготівковий розрахунок; товар - молоко сухе 1,5 %.

Також поставка продукції відображається в наступних податкових накладних : № 5 від 28.02.2011 року на суму 24000 грн., № 7 від 09.03.2011 року на суму 74397,60 грн., № 3 від 23.03.2011 року на суму 129000 грн., № 3 від 03.05.2011 року на суму 125000 грн., № 4 від 03.06.2011 року на суму 125000 грн., № 5 від 27.08.2011 року на суму 140000 грн., № 4 від 07.09.2011 року на суму 140000 грн., № 6 від 16.09.2011 року на суму 140000 грн., № 8 від 26.09.2011 року на суму 140000 грн., № 3 від 05.10.2011 року на суму 140000 грн., № 5 від 17.10.2011 року на суму 140000 грн., № 9 від 03.11.2011 року на суму 140000 грн., № 6 від 21.11.2011 року на суму 140000 грн., № 7 від 28.11.2011 року на суму 140000 грн., № 3 від 10.12.2011 року на суму 142500 грн., № 5 від 14.12.2011 року на суму 142500 грн., № 3 від 10.01.2012 року на суму 142500 грн., № 5 від 25.01.2012 року на суму 142500 грн., № 6 від 29.02.2012 року на суму 137520 грн., № 4 від 16.03.2012 року на суму 137520 грн..

В даних податкових накладних зазначається: продавець - ФОП ОСОБА_2; покупець - ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"; договір від 09.03.2011 року/договір поставки № ДГ-0000220211 від 22.02.2011 року; номенклатура товарів/послуг продавця - молоко сухе 1,5 %; загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

В свою чергу, згідно банківських виписок по рахунку № 26001245821001 "ОСОБА_2, ПП", позивач оплатив продукцію, а саме за сухе знежирене молоко у період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, 01.07.2011 року по 30.08.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року, з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року, з 01.06.2012 року по 16.07.2012 року, з 01.10.2012 року по 17.10.2012 року на загальну суму 1 994 000 грн..

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

В силу ч.1 ч.2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Відтак, як вбачається із апеляційної скарги, апелянт свої вимоги у ній обґрунтовує тим, що під час укладення договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року, позивачем та відповідачем не були визначені істотні умови.

Зокрема, сторонами не було визначено предмет договору, кількість товару, якісних показників товару, ціни товару за одиницю, загальної вартості товару, строк дії договору.

Таким чином, враховуючи недотримання вказаних істотних умов договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року при його укладенні сторонами, скаржник вважає даний договір недійсним.

Однак, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги, оскільки, аналізуючи умови договору поставки № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року, сторонами було дотримано та досягнуто домовленості з усіх істотних умов даного договору.

Крім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання оспорюваного договору відповідачем була поставлена продукція позивачу, що підтверджується вказаними вище видатковими та податковими накладними за період з лютого 2011 року по березень 2012 року.

При цьому, позивачем було перераховано відповідачу кошти за поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками у період з 01.03.2011 року по 17.10.2012 року.

Отже, виконання умов договору щодо поставки продукції та її оплати є наслідком схвалення сторонами договору № ДГ 0000220211 від 22.02.2011 року.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.01.2013р. у справі №13/31/2012/5003 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №13/31/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.