Справа № 750/685/13-ц Провадження № 22-ц/795/673/2013 Головуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Страшний М. М.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСтрашного М.М.,
суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,
при секретарі:Рудик І.І.
за участю:ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2013 року у справі за поданням головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Пушенко О.Л. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України,
в с т а н о в и в:
В січні 2013 року головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Пушенко О.Л. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому листу № 1-16/2001 від 29.11.2001 року.
Подання мотивоване тим, що в провадженні вказаного відділу ДВС перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 85 755 грн. 06 коп. Проте у встановлені законом строки боржник борг не сплатив, не надає відомостей про місце роботи, що, на думку державного виконавця, є доказом ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2013 року подання головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції задоволено, обмежено боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до повного виконання ним своїх зобов'язань і сплати заборгованості, що стягнута з нього на користь ОСОБА_7 рішенням суду від 18.07.2001 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона постановлена без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що він не ухиляється від виконання судового рішення, що підтверджується відповідними листами ПП „Техкомсервіс", в яких державний виконавець повідомлявся про перерахування коштів на користь стягувача та про зміну боржником місця роботи у зв'язку з переводом, а тому відсутні жодні підстави стверджувати, що він ухиляється від виконання рішення суду.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5., який підтримав свою скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення подання головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, суд першої інстанції погодився з доводами останнього про те, що мало місце ухилення боржника ОСОБА_5 від виконання своїх боргових зобов'язань за судовим рішенням.
Однак, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через їх невідповідність обставинам справи та порушення норм процесуального права, враховуючи наступне.
Судом по справі встановлено, що на виконанні у Деснянському відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 1-16/2001 року, виданий Чернігівським апеляційний судом від 29 листопада 2001 року, за яким відкрито виконавче провадження (а.с.3-4).
Статтею 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.
Таким чином, в розумінні вказаних правових приписів, обов'язковою законною підставою для обмеження громадянина України у його праві виїзду за межі України може бути лише ухилення боржника від виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи).
Крім того, доказуванню підлягають не тільки факти ухилення боржника від виконання рішення суду, а й наявність у нього закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження".
Проте судом першої інстанції не було враховано того, що матеріали справи не містять в собі доказів такого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань. На підтвердження своїх вимог, державним виконавцем було надано лише копію виконавчого листа та постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.3-4).
Апелянтом на підтвердження своїх заперечень надано копії листів ПП „Техкомсервіс" № 55 від 27.02.2012 року та № 6 від 08.01.2013 року, з яких встановлено, що під час роботи боржника ОСОБА_5 на цьому підприємстві на користь стягувача ОСОБА_7 здійснювались утримання із його заробітної плати з метою виконання постанови виконавчого провадження, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями ( а.с. 17-19).
Також в листі № 6 від 08.01.2013 року ПП „Техкомсервіс" повідомив державного виконавця про те, що ОСОБА_5 переведений на роботу до КП „ЖЕК-10" Чернігівської міської ради, а тому доводи подання про те, що боржник не повідомляє місце своєї роботи є такими, що не відповідають дійсності.
Слід також зауважити, що в поданні державного виконавця не було жодних відомостей про наявність у боржника ОСОБА_5 закордонного паспорта громадянина України. Зазначена обставина також не досліджувалась судом першої інстанції при розгляді подання.
Відтак, висновок суду першої інстанції стосовно того, що боржник ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань є передчасним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, в зв'язку з чим апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про встановлення ОСОБА_5 тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Керуючись ст.ст. 3771, 303, 307, 312, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2013 року скасувати.
В задоволенні подання головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Пушенко О.Л. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_5 за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:Судді: