Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2012 р. № 2-а- 12779/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чалої А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Пшеничного В.О.,

за участю представника позивача -Гура О.В., представника відповідача -Мєтєльова П.А. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за позовом приватного підприємства «Ліга»до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ліга»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Куп’янскої об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 12.04.2010 року № 0000172310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 313 327 грн. 50 коп. (у тому числі 208 885 грн. за основним платежем та 104 442 грн. 50 коп. за штрафними санкціями) та від 12.04.2010 року № 0000162310/0, про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 254 472 грн. (у тому числі 169 648 грн. за основним платежем та 82 824 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 року, позов задоволено, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що висновки, викладені в акті Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 24.03.2010 року за №284/23-22709325 є необґрунтованими, а винесені на підставі вказаного акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Спростовуючи викладені в акті перевірки висновки позивач вказав, що факт здійснення господарських операцій ПП «Ліга»з ТОВ «Компанія СФЕН»та ТОВ «Елон»з поставки бензину марки А-76 та дизельного пального за договорами №19-03/17/1МО від 19.03.2008 року та № 05-05/18 від 05.05.2008 року підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях в частині зазначення одиниці виміру господарської операції, її змісту та обсягу. Сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача ТОВ «Компанія СФЕН»та ТОВ «Елон»у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включена до податкового кредиту відповідного періоду.

За таких підстав, на думку позивача висновки податкового органу викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними, містять ознаки перевищення владних та службових повноважень, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі та зазначив, що під час проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року встановлено господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія СФЕН»та ТОВ «Елон»на підставі договорів №19-03/17/1МО від 19.03.2008 року та №05-05/18 від 05.05.2008 року з поставки бензину марки А-76 та дизельного пального. За результатами перевірки первинних документів складених під час здійснення зазначених господарських операцій встановлено порушення щодо їх оформлення, внаслідок чого відсутній факт поставки товару. У зв'язку з недоведеністю факту поставки товару, невідповідністю первинних бухгалтерських документів нормам чинного законодавства, відповідач стверджує, що включення до податкового кредиту сум ПДВ по вказаним накладним здійснено позивачем неправомірно. З урахуванням викладеного, Куп'янська ОДПІ просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ПП «Ліга»в повному обсязі.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач -приватне підприємство «Ліга»зареєстрований як суб'єкт господарювання, код ЄДРПОУ 22709325, місцезнаходження: вул. Дзержинського, буд. 47, м. Купґянськ, Харківська область (а.с.21-24).

З 14 серпня 1995 року за № 591 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень від 26.02.2010 року №79, від 15.03.2010 року №104 працівниками Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, згідно із ч.1 ст.11№ Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ПП «Ліга»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 24.03.2010 року за №284/23-22709325 (а.с.33-97), встановлені порушення позивачем:

- пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, абз. 2 п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 208885 грн., в т. ч. за II квартал 2008 року на суму 208885 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 169648 грн., в тому числі за квітень 2008 року в сумі 55382 грн., за травень 2008 в сумі 61757 грн. за червень 2008 в сумі 52509 грн.

За наслідками проведеної перевірки 12.04.2010 року відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 0000172310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 313 327 грн. 50 коп. (у тому числі 208 885 грн. за основним платежем та 104 442 грн. 50 коп. за штрафними санкціями) та від 12.04.2010 року № 0000162310/0, про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 254 472 грн. (у тому числі 169 648 грн. за основним платежем та 82 824 грн. за штрафними санкціями).

Висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що факт поставок нафтопродуктів в адресу позивача від його контрагентів-постачальників ТОВ «Елон»та ТОВ «Компанія СФЕН»документально не підтверджується з огляду на відсутність доказів транспортування цього товару від названих постачальників, а також належного прийняття нафтопродуктів з урахуванням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ «Компанія СФЕН»та ТОВ «Елон».

Так, на підставі договорів поставки нафтопродуктів, позивачем здійснювалась закупівля паливно-мастильних матеріалів, а саме: за договором поставки від 05.05.2008 року № 05-05-18 у ТОВ «Елон»(постачальник) (а.с.99-100) та за договором поставки від 19.03.2008 року № 19/03/17/1МО у ТОВ «Компанія СФЕН»(продавець) (а.с.130-131).

Виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, виписаними контрагентами на адресу позивача від 31.05.2008 року № 61 (а.с.102), від 30.06.2008 року № 118 (а.с.121), від 30.04.2008 року № 388 (а.с.134).

Факт передачі нафтопродуктів від продавця до покупця також підтверджується видатковими накладними від 05.05.2008 року № 5/5-2 (а.с.101), від 25.06.2008 року № 6/25-2 (а.с.120), від 19.04.2008 року № 4/19-5, актами приймання-передачі від 05.05.2008 року (а.с.101), від 25.06.2008 року (а.с.120), від 19.04.2008 року (а.с.133).

Закупівля контрагентами паливно-мастильних матеріалів здійснювалася у ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»на умовах франко-завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії «Управлінні з переробки газу та газового конденсату»ДК «Укргазвидобування».

У відповідності до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000 термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Придбані контрагентами ТОВ «Компанія СФЕН» та ТОВ «Елон»нафтопродукти у ДК «Укргазвидобування»відвантажувались позивачу безпосередньо від ДК «Укргазвидобування»через перевізника - ДНМ-2 Харківської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південна Залізниця», що підтверджується товарно-залізничними накладними від 05.05.2008 року № 44593141 (а.с.104), від 25.06.2008 року № 44383326 (а.с.119), від 14.04.2008 року №44590541 (а.с.132).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать виписки із банку (105-109, 123-126, 136-138).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем фактична наявність товару у позивача та його подальша реалізація іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.05.2008 року № 439, від 16.05.2008 року № 441, від 15.05.2008 року № 431, від 14.05.2008 року № 383 (а.с.110-113), від 12.05.2008 року № 412, від 16.05.2008 року № 438, від 09.05.2008 року № 409, від 09.05.2008 року № 411 (а.с.115-118), від 28.06.2008 року № 657, № 660, від 28.06.2008 року № 658, 661, від 28.06.2008 року № 656 (а.с.127-129), від 22.04.2008 року № 340, від 13.05.2008 року № 416, від 13.05.2008 року № 417, від 08.05.2008 року № 403, від 07.05.2008 року № 400, від 08.05.2008 року № 404, від 22.04.2008 року № 339, від 23.04.2008 року № 347, від 30.04.2008 року № 369, від 30.04.2008 року № 370, від 22.04.2008 року № 341 (а.с.139-144), видатковою накладною від 14.05.2008 року №РН-0000424 (а.с.114).

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом-Положення) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні».

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 вищевказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Вивчивши зазначені судом вище первинні документи, суд не знаходить підстав вважати дані докази неповними, або складеними з порушенням описаних вище положень чинного законодавства, оскільки вони містять всі необхідні реквізити та дають можливість встановити обсяги, види, вартість наданих послуг, їх виконавця.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, далі за текстом -Інструкція № 81, а саме на відсутність у позивача документів, передбачених даною Інструкцією, що на думку податкового органу свідчить про відсутність факту поставки, суд оцінює критично з наступних мотивів.

Акт форми 2-НП передбачений для оформлення правовідносин з приводу приймання (передачі) нафтопродуктів від нафтопереробного заводу, натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія СФЕН»та ТОВ «Елон»не є нафтопереробними заводами, доказів зворотного відповідачем не надано.

Формою 3-НП згідно з Інструкцією № 81 є відомість здавання нафтопродуктів заводом підприємствам нафтопродуктозабезпечення за добу/п'ять діб, проте під час перевірки відповідачем не виявлено безпосередніх господарських відносин позивача з нафтопереробними заводами, отже відсутність даного документа не може свідчити про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача про відсутність документів форми 5-НП суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.1.1 Інструкції №81 облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах по забезпеченню нафтопродуктами (ППЗН), підприємствах нафтопродуктопровідного транспорту (ПНТ) та наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на автозаправних станціях (АЗС) - в одиницях об'єму. Для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси нафти, нафтопродуктів, а також контролю за їх якістю ППЗН, ПНТ, АЗС повинні мати необхідне устаткування та засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держстандартом України і мають чинне тавро або свідоцтво про повірку.

З положень наведеної норми Інструкції слідує, що ведення обліку нафтопродуктів в літрах передбачено лише для автозаправних станцій та як вбачається з акту перевірки відповідачем не виявлено фактів порушень з боку позивача при реалізації нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Положення пункту 1 наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17.07.2008р. № 382/291/891/235/244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 804/15495), згідно з яким спільний наказ Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України»визнано таким, що втратив чинність у зв'язку з невідповідністю п.4 ст.3 Указу Президента України від 01.06.2005 р. № 901 «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики».

Тобто, положення вказаної інструкції були чинними на час спірних правовідносин.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Згідно із підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами, визначеними пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентами позивача, на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача на час існування спірних правовідносин були зареєстрованими суб'єктами господарювання та являлись платниками податку на додану вартість, та в силу вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали виключне право на складання податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини понесення позивачем витрат за договорами поставки підтверджені матеріалами справи.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, в ході розгляду справи до суду не подав.

Виписки банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Дані документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій з придбання товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат і є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що отриманий товар від контрагентів в подальшому був використаний позивачем відповідно до виду і в межах його господарської діяльності, а саме було реалізовано іншим підприємствам, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідачем не надано належних доказів, щоб свідчили про відсутність реального вчинення позивачем правочину, відсутність документів, а також окремі недоліки первинних документів, не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарської операції позивача та лише її формальне оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, слід дійти висновку, що наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту та формування валових витрат за перевіряємий період, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 12, 51, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 12.04.2010 року №0000172310/0 та від 12.04.2010 року №0000162310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ліга»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25.12.2012 року.

Суддя Чала А.С.