Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/1050/13 Головуючий у 1 інстанції:Калабухова О.А.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначала, що 10 березня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та нею був укладений трудовий договір № 27. На підставі договору відповідач прийняв її на роботу безстроково по реалізації товару (продавцем), з оплатою праці у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, з режимом роботи з 9-00 до 11-00 і 14-00 до 16-00, з вихідними днями суботою та неділею, з наданням щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні. 07 жовтня 2008 року розірваний трудовий договір між нею і відповідачем, її було знято з державної реєстрації у Веселівському районному центрі зайнятості. Розрахунок по заробітній платі при звільнені за період роботи з 10.03.2006 року по 07.10.2008 року здійснений не був. Розрахунок заробітної плати при звільнені становить 6 796,53 грн., виходячи з: за 2006 рік (місяці): - березень - 175,00 грн., квітень - 175,00-гри., травень - 175,00 грн., червень - 175,00 грн., липень - 187,50 грн., серпень -187,50 грн., вересень - 187,50 грн., жовтень - 187,50 грн., листопад - 187,50 грн., грудень - 200,00 грн., за 2007 рік (місяці): - січень - 200,00 грн., лютий - 200,00 грн., березень -

200,00 грн., квітень - 200,00 грн., травень - 210,00 грн., червень -210,00 грн., липень - 220,00грн., серпень - 220,00грн., вересень - 220,00грн., жовтень -220,00грн., листопад - 220,00грн., грудень - 230,00 грн., за 2008 рік (місяці): - січень - 257,50 грн., лютий - 257,50 грн., березень - 257,50 грн., квітень - 262,50 грн., травень - 262,50 грн., червень -262,50 грн., липень - 262,50 грн., серпень - 262,50 грн., вересень - 262,50 грн., жовтень - 61,53 грн. Всього - 6796,53 грн. Втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідачем за час з квітня 2006 року по жовтень 2011 року становлять 4 461.94 грн. За весь період роботи з 10.03.2006 р. по 07.10.2008 p. відповідач не надавав їй щорічну відпустку, яка передбачена п. 6 Трудового договору № 27, тривалістю 24 к. дн. та ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» відповідно до якої, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. Відповідач ФОП ОСОБА_4 при звільненні не виплатив грошову компенсацію невикористаних відпусток за 2006 рік - 24 к. дн., 2007 рік - 24 к. дн., 2008 рік - 14 к.дн., компенсація за невикористані відпустки становить 623,72 грн. В день її звільнення - 07.10.2008 року відповідач не провів розрахунку і не виплатив: заробітну плату за період з 10.03.2006 року по 07.10.2008 року; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати; компенсації за невикористані дні щорічних відпусток. Згідно з постановою Кабінету Міністрів № 100 від 08.02.1995 року сума середнього заробітку за весь час затримки з 08.10.2008 року по 30.10.2011 рік складає 9588грн. Порушенням трудового законодавства відповідачем їй завдана моральна шкода, яка виразилася в моральних стражданнях і переживаннях, визнаних в відсутності коштів на утримання сім'ї, що привело до порушення звичного способу життя, викликало необхідність позичання коштів у сторонніх осіб, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяну їй моральну шкоду вона оцінює в 3 000 грн.

Просила суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на її користь заробітну плату за період з 10 березня 2006 року по 07 жовтня 2008 року в сумі 6 796.53 грн. (без урахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів); компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 4 461.94 грн. (без урахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів); грошову компенсацію за невикористані відпустки 623.72 грн. (без урахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів); суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в період з 08.10.2008 року - по теперішній час в сумі 9 588 грн. (без урахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів). Всього 21 470.19 грн. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на мою користь моральну шкоду в сумі 3 000 грн. стягнути на її користь з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. Допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення одного місячного заробітку в розмірі 262.50 грн.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2012 року позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5, відповідача иа його представника адвоката ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної

скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені і не оспорюються сторонами ті обставини, що позивачка працювала у відповідача з 10.03.2006р. по 07.10.2008р.

Обставини відсутності заборгованості з виплати заробітної плати та інших виплат з'ясовані судом першої інстанції під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновок рішення суду про відмову в позові ґрунтується обставиною недоведеності позовних вимог.

З даним висновком погоджується колегія суддів, оскільки зі справи видно, що під час роботи у відповідача позивачка не заявляля, що не отримує заробітну плату, відповідних заяв до роботодавця не подавала, звільнилася не у зв'язку з невиплатою заробітної плати. Після звільнення її звернення зі скаргою до Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області не знайшло підтвердження. Територіальною інспекцією було проведено перевірку у відповідача та встановлено, що згідно наданих для перевірки відомостей нарахування та виплати заробітної плати, табелів обліку робочого часу, наказів про відпустку заявниці з 2006року одержувала заробітну плату та відпускні. Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області за результатами перевірки скарги позивачки 16.02.2009р. складений акт №0215. Виявлені у відповідача порушення у вигляді неповного ведення бухгалтерської документації, а саме, не складаються відомості про нарахування та відрахування з заробітної плати не підтверджують наявності заборгованості з виплати заробітної плати та інших платежів перед позивачкою (а.с. 92-95).

Судом першої інстанції призначалася судово-почеркознавча експертиза, яка дійшла висновку про ймовірне виконання підпису ОСОБА_3 у відомостях іншою особою (а.с. 103-116).

У додаткових письмових поясненнях судовий експерт, який проводив експертизу, пояснив, що сукупність ознак розбіжностей та збіжностей достатня лише для ймовірного висновку про виконання підписів не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.137-138).

Доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до наполягання на тих обставинах, що були викладені в позовних заявах і ретельно досліджені в суді першої інстанції та не знайшли підтвердження.

Відповідно основних положень цивільного судочинства, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту права, яке вважає порушеним, а тому в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.

Доводи апелянта про підроблення відомостей відповідачем не можуть братися до уваги у зв'язку з повною недоведеністю такої обставини.

Є неприйнятними доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою доведені обставини, що у відомостях про виплату заробітної плати не її підпис. З вищевказаного акту експертизи та додаткових пояснень експерта видно, що

висновки мають характер припущення про ймовірне виконання підпису не позивачкою, а іншою особою.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях,

В даному випадку позивачка вимагає погодитися з її вимогами, виходячи з ймовірності доказу, що є припущенням і заборонено вказаними нормами ЦПК України.

Доводи про те, що суд мав за власною ініціативою передоручити виконання експертизи іншому експерту не спростовує висновки рішення суду, оскільки не має правового обґрунтування нормами ЦПК України, які не передбачають таких дій суду, а також суперечить ст. 10 ЦПК України, що встановлює принцип змагальності сторін, ст. 11 ЦПК України, за якою суд розглядає справи на підставі наданих йому сторонами доказів.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, відповідно, не можуть бути задоволені позовні вимоги, які ґрунтуються на ст. ст. 117, 237-1 КЗпП України.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: