УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2007 року                                                                                           м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в

складі:

Головуючого: Федорової А.Є.,

суддів : Мизи Л.М. ,  Процик М. В.,

при секретарі Непомнящій О.О.,

розглянувши у судовому засіданні   справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 11 травня

2007   року   за   позовом   ОСОБА_1   до   Територіального   центру

управління праці та соціального захисту населення Любашівської районної державної

адміністрації   про   поновлення   на   роботі   та   стягнення   заробітної  плати  за  час

вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального центру управління праці та соціального захисту населення Любашівської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала,  що з квітня 1998 року вона працювала у відповідача соціальним працівником й наказом від 18 січня 2007 року її було звільнено з роботи за п.3  ст. 40 та  ст.  169 КЗпП України. Посилаючись на те,  що звільнення проведено неправильно,  позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 11 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд,  мотивуючи тим,  що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи,  доводи скарги,  колегія  суддів  вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до  ст.  213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Ці вимоги закону суд не виконав.

Головуючий в першій ін ст.  Дармакука Т.П.                                       Справа № 22-3458/07

Доповідач: Федорова А.Є.                                                                     Категорія ЦК-40

Як вбачається з матеріалів справи,  рішенням Любашівського районного суду від 14 листопада 2006 року позивачка була поновлена на посаді соціального працівника Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і 18 січня 2007 року повторно звільнена з цієї посади.(а.с. 74-76, 9, 5). З позовом про поновлення на роботі позивачка звернулася до Територіального центру управління праці та соціального захисту населення Любашівської районної державної адміністрації,  який згідно з Положенням про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення є юридичною особою,  (а.с. 78-79)

Однак суд не звернув на це увагу,  розглянув справу з участю представника Управління праці та соціального захисту населення,  не повідомивши відповідача,  до якого поданий позов,  про час і місце судового засідання,  що відповідно до п.3 ч.1  ст. 311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.(а.с. 2, 87)

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд виходив з того,  що після поновлення на роботі позивачка ухилялася від проходження медичного обстеження,  тому звільнена з роботи за п.3  ст. 40 КЗпП України обґрунтовано.

Проте ці висновки суду не можна вважати безспірними,  оскільки суд неповно з'ясував обставини справи,  які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ч.1  ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків,  покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку,  якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Тобто,  звільнення за п.3  ст. 40 КЗпП України допускається тільки за наявності вини працівника.

Обставини,  пов'язані з причиною не проходження позивачкою медичного огляду,  чи мало місце при цьому її ухилення від проходження медичного огляду,  чи є з її боку порушення трудової дисципліни,  яке може тягти дисциплінарну відповідальність аж до звільнення,  суд належним чином не з'ясував,  доводи,  на які посилалася позивачка на порушення вимог  ст.   ст.  10, 60, 212, 213 ЦПК ретельно не перевірив,  належної оцінки їм не дав.

Згідно зі  ст. 169 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників,  зайнятих на важких роботах,  роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких,  де є потреба у професійному доборі,  а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік професій,  працівники яких підлягають медичному оглядові,  термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

З яких правових підстав позивачка повинна була проходити медичний огляд і чи є його проходження обов'язковим,  суд не з'ясував і у рішенні свій правовий висновок не мотивував.

Таким чином,  в порушення вимог  ст.  ст. 213, 214 ЦПК суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи,  не сприяв здійсненню прав сторін,  передбачених законом,  не з'ясував належним чином юридичну сутність

правовідносин сторін,  їх права та обов'язки,  обставини справи,  наявність порушення прав,  за захистом яких спрямоване звернення до суду.

Оскільки суд не виконав норми процесуального права,  є потреба у збиранні та перевірці доказів з участю всіх зацікавлених осіб,  рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим,  воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

З урахуванням зазначених порушень процесуального права,  що перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини,  які не були предметом розгляду в суді першої інстанції з участю сторін,  підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307 ч.1 п.5,  311 ч.1 п.3,  313,  314 ч.1 п.2,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 11 травня 2007 року скасувати,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.