8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2013 року Справа № 812/1039/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Коршикова С.К.,
за участю
секретаря судового засідання Шибаєвої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Антрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001648012 та №0001638012 від 08.01.2013, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Антрацит» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2013 № 0001648012.
В обґрунтування уточнених позовних вимог послався на наступне. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську ДПС) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Антрацит» (далі - позивач, ДП «Антрацит») з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з червня 2011 року по січень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 131/16-0/32226065 від 17.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Антрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з червня 2011 року по січень 2012 року (далі Акт №131/16-0/32226065).
08.01.2013 року СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську ДПС за результатами вказаного акту винесені податкові повідомлення - рішення № 0001648012 та №0001638012 від 08.01.2013, яким ДП «Антрацит» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 536 159,00 грн. ( 7 024 106,00 - за основним платежем, 3 512 053,00 грн. - за штрафною санкцією) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 821 875,00 та нараховано у зв'язку з цим штрафну санкцію у сумі 1,00 грн.
Позивач вважає, що рішення податкового органу про донарахування сум податку на додану вартість, прийняте на підставі висновків Акту №131/16-0/32226065 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
До перевірки, призначеної наказом № 365 від 10.12.2012 року, державним підприємством «Антрацит» в підтвердження здійснення господарських операцій у перевіряємий період надані копії наступних документів:
- журналів - ордерів та відомостей за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;
- договорів;
- податкових накладних;
- реєстрів отриманих та виданих податкових накладних;
- видаткових накладних;
- товарно - транспортних накладних;
- залізничних накладних;
- листів про приналежність товару;
- товарно - транспортних накладних на спрямування товарів на відокремлені підрозділи для використання;
- журналу реєстрації виданих довіреностей;
- платіжних доручень, банківських виписок, рахунків фактур.
Однак, позивач зазначає, що у висновках акту зазначається про безпідставність формування ДП «Антрацит» податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента постачальника ПП «Укрстандарт - 2009» на загальну суму 10 845 981,00 грн.
Такий висновок на думку позивача, пов'язаний із ненаданням до перевірки документів, що підтверджують якість товару, довіреностей на прийняття ТМЦ та наявністю помилок у заповненні товарно - транспортних накладних, внаслідок чого податковим органом зазначено про відсутність реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Позивач посилаючись на ст. 20 Податкового кодексу України вважає, що податковому органу не надано права перевіряти якість товару, а отже, у податкового органу відсутнє право й вимагати від ДП «Антрацит» документацію, що підтверджує якість товару.
Таким чином, ті порушення, які на думку Відповідача були допущені ДП «Антрацит» при оформлені господарських операції, не впливають і формування податкового обліку підприємства, а отже не може позбавити права підприємства на користування податковим кредитом. Жодних порушень правил ведення бухгалтерського та фінансового обліку при перевірці не виявлено, тобто підстав для висновків про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у Відповідача немає.
На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001648012 та №0001638012 від 08.01.2013 яким ДП «Антрацит» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 536 159,00 грн. ( 7 024 106,00 - за основним платежем, 3 512 053,00 грн. - за штрафною санкцією) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 821 875,00 та нараховано у зв'язку з цим штрафну санкцію у сумі 1,00 грн.
Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, пояснивши, що висновки акту зроблені відповідно до норм діючого законодавства, а спірні повідомлення-рішення винесені правомірно. (том 15, а.с.122-125).
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (надалі -Порядок № 1245). Порядок № 1245 визначає процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації.
Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 ПК України.
Так, відповідно до п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України);
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлено ст.79 ПК України.
Так, п.79.1 ст.79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документі, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що співробітниками СДПІ ВПП у м. Луганську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Антрацит» (код за ЄДРПОУ 32226065) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з червня 2011 року по січень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 17.12.2012 № 131/16-0/32226065 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Антрацит» (том 1 а.с.8-17).
Згідно висновків акту невиїзною перевіркою ДП «Антрацит» встановлено порушення
- ч. «а» п 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Антрацит» занижено податок на додану вартість на суму 7024106 грн. у т.ч. по періодах: липень 2011р. - 1605375 грн.; жовтень 2011р. - 1506844 грн.; листопад 2011р. - 2047773 грн.; грудень 2011р. - 1475001 грн.; січень 2012р. - 389113 грн.
- ч. «а» п 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Антрацит» завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 3821875 грн., у т.ч. по періодам:
червень 2011 року - 3821875 грн..
На підставі виявлених порушень відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № 0001648012 від 08.01.2013 яким ДП «Антрацит» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 536 159,00 грн. ( 7 024 106,00 - за основним платежем, 3 512 053,00 грн. - за штрафною санкцією) та №0001638012 від 08.01.2013 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 821 875,00 та нараховано у зв'язку з цим штрафну санкцію у сумі 1,00 грн. (том 1 а.с.18,109).
З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем не надано жодний документ підтверджуючий якість отрианих ТМЦ, документ, яким зазначено виробника зазначених ТМЦ за перевіряємий період, документи, що підтверджують розрахунки між підприємствами за отримані товари (роботи, послуги), документи, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), передачі права власності (довіреності, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та інші) до перевірки не надані. Таким чином ДП «Антрацит» документально не підтверджено отримання товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем ДП «Антрацит» (далі - Покупець) та ПП «Укрстандарт-2009» (далі - Продавець) було укладено наступні договори на поставку товару:
- №156/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.49-51);
- №161/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.52-54);
- №129/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.55-57);
- №125/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.58-60);
- №132/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.61-63);
- №133/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.64-66);
- №162/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.67-69);
- №158/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.71-73);
- №160/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.74-76);
- №154/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.77-79);
- №155/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.80-82);
- №148/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.83-85);
- №134/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.86-88);
- №135/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.89-91);
- №128/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.92-94);
- №130/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.95-97);
- №139/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.98-100);
- №138/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.101-103);
- №131/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.104-106);
- №126/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.107-109);
- №147/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.110-112);
- №153/07 від 11 липня 2011 року (том 2 а.с.113-115);
- №152/07 від 11 липня 2011 року (том 2 а.с.116-118);
- №150/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.119-121);
- №149/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.122-124);
- №146/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.125-127);
- №136/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.128-130);
- №145/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.131-133);
- №144/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.134-136);
- №143/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.137-139);
- №142/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.140-142);
- №141/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.143-145);
- №140/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.146-148);
- №137/07 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.149-151);
- №159/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.152-154);
- №157/07 від 18 липня 2011 року (том 2 а.с.155-157);
- №103/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.158-160);
- №102/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.161-163);
- №101/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.164-166);
- №100/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.167-169);
- №99/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.170-172);
- №98/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.173-175);
- №96/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.176-178);
- №95/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.179-181);
- №94/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.182-184);
- №93/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.185-187);
- №89/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.188-190);
- №87/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.191-193);
- №85/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.194-196);
- №86/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.197-199);
- №105/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.200-202);
- №106/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.203-205);
- №107/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.206-208);
- №108/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.209-211);
- №109/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.212-214);
- №110/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.215-217);
- №111/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.218-220);
- №112/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.221-223);
- №104/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.224-226);
- №113/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.227-229);
- №114/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.230-232);
- №115/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.233-235);
- №117/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.236-238);
- №118/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.239-241);
- №119/06 від 01 липня 2011 року (том 2 а.с.242-244);
- №120/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.1-3);
- №122/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.4-6);
- №97/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.7-9);
- №92/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.10-12);
- №90/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.13-15);
- №123/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.16-18);
- №88/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.19-21);
- №116/06 від 01 липня 2011 року (том 3 а.с.22-24);
- №Т-5 від 10 вересня 2010 року (том 3 а.с.25-27);
- №Т-4 від 10 вересня 2010 року (том 3 а.с.28-30);
- №Т-3 від 10 вересня 2010 року (том 3 а.с.31-33);
- №Т-2 від 10 вересня 2010 року (том 3 а.с.34-36);
- №Т-1 від 10 вересня 2010 року (том 3 а.с.37-39);
- №Т-5 від 10 вересня 2010 року (том 3 а.с.25-27);
- №297/11 від 01 листопада 2011 року (том 3 а.с.52-53);
- №296/11 від 01 листопада 2011 року (том 3 а.с.54-55);
- №270/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.56-58);
- №269/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.59-61);
- №271/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.62-64);
- №272/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.65-67);
- №292/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.68-70);
- №293/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.71-73);
- №291/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.74-76);
- №289/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.77-79);
- №290/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.80-82);
- №287/10 від 01 жовтня 2011 року (том 3 а.с.83-85);
- №197/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.86-88);
- №198/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.89-91);
- №215/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.92-95);
- №205/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.96-98);
- №221/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.99-101);
- №220/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.102-104);
- №218/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.105-107);
- №217/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.108-110);
- №214/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.111-113);
- №213/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.114-116);
- №211/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.117-119);
- №210/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.120-122);
- №203/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.123-125);
- №204/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.126-128);
- №195/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.129-131);
- №202/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.132-134);
- №208/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.135-137);
- №201/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.138-140);
- №206/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.141-143);
- №216/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.144-146);
- №207/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.147-149);
- №219/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.150-152);
- №229/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.153-155);
- №228/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.156-158);
- №227/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.159-161);
- №226/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.162-164);
- №225/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.165-167);
- №224/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.168-170);
- №223/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.171-174);
- №222/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.175-177);
- №234/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.178-180);
- №233/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.181-183);
- №232/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.184-186);
- №231/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.187-189);
- №230/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.190-192);
- №236/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.193-195);
- №237/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.196-198);
- №238/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.199-201);
- №239/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.202-204);
- №240/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.205-207);
- №241/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.208-210);
- №209/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.211-213);
- №235/09 від 15 вересня 2011 року (том 3 а.с.214-218);
- №200/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.219-222);
- №196/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.223-225);
- №199/09 від 01 вересня 2011 року (том 3 а.с.226-228);
- №190/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.229-231);
- №189/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.232-234);
- №188/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.235-237);
- №187/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.238-240);
- №186/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.241-243);
- №185/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.244-246);
- №184/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.247-249);
- №183/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.250-252);
- №182/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.253-255);
- №181/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.256-258);
- №180/08 від 01 серпня 2011 року (том 3 а.с.259-261);
- №278/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.1-3);
- №277/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.4-6);
- №276/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.7-9);
- №274/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.10-12);
- №273/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.13-15);
- №286/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.16-18);
- №251/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.19-20);
- №250/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.21-22);
- №247/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.23-24);
- №246/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.25-26);
- №257/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.27-28);
- №256/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.29-30);
- №255/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.31-32);
- №253/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.33-34);
- №258/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.35-36);
- №259/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.37-38);
- №260/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.39-40);
- №261/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.41-42);
- №263/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.43-44);
- №264/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.45-46);
- №265/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.47-48);
- №266/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.49-50);
- №267/10 від 01 жовтня 2011 року (том 5 а.с.51-53);
- №179/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.1-3);
- №178/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.4-6);
- №177/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.7-9);
- №176/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.10-12);
- №175/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.13-15);
- №174/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.16-18);
- №173/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.19-21);
- №172/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.22-25);
- №171/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.26-28);
- №170/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.29-31);
- №169/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.32-34);
- №168/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.35-37);
- №167/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.38-40);
- №166/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.41-43);
- №165/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.44-46);
- №163/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.47-49);
- №151/08 від 01 серпня 2011 року (том 6 а.с.50-52);
- №284/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.202-204);
- №279/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.205-207);
- №275/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.208-210);
- №280/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.211-213);
- №281/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.214-216);
- №262/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.217-219);
- №268/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.220-222);
- №252/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.223-225);
- №254/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.226-228);
- №244/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.229-231);
- №245/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.232-234);
- №249/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.235-236);
- №248/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.237-239);
- №288/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.240-242);
- №285/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.243-245);
- №246/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.246-248);
- №282/10 від 01 жовтня 2011 року (том 6 а.с.249-251).
Згідно з п.1.1 вищевказаних договорів Постачальник продає, а Покупець покупає та зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену цими договорами грошову суму.
Згідно з п.4.2 Договорів при поставці товарів Постачальник передає покупцю наступні документи:
- накладну з відповідною відміткою, сертифікат якості, рахунок фактуру;
- податкову накладну;
- інші документи для продажу конкретного виду товару.
У розділі 5 Договорів зазначені умови здачі-прийому товару: згідно інструкцій №П-6 та №П-7.
На підтвердження виконання вищевказаних договорів представником позивача були надані наступні документи:
- рахунки -фактури (том 4, а.с.1-50, том 5, а.с.129-251, том 6, а.с.53-201);
- паспорта та сертифікати якості (том 4, а.с.51-113);
- гарантійні сертифікати (том 4, а.с.114-141);
- залізно - дорожні накладні (том 4, а.с.158-236, том 7, а.с.1-18);
- журнал реєстрації довіреностей (том 5, а.с.66-81);
- видаткові накладні (том 7, а.с.62-251, том 8, а.с.1-249, том 9, а.с.1-50);
- податкові накладні (том 9, а.с.51-245, том 10, а.с.1-244, том 11, а.с.1-252, том 12,а.с.1-250, том 13, а.с.1-11);
- товарно - транспортні накладні (том 13, а.с.51-243, том 14, а.с.1-50);
- картки складського обліку матеріалів (том 14, а.с.52-239).
Однак, як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних вони оформлені не належним чином, а саме, не зазначені адреси пунктів навантаження та розвантаження, не містять підписів та ПІБ експедитора, який прийняв для транпортування вантаж, водія-експедитора, який здав товар після транпортування, не зазначено ким саме отримано товарно-матеріальні цінності. Інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій відсутня (том 13, а.с.51-243, том 14, а.с.2-50).
В залізно-дорожніх накладних зазначено, що відправником є ПП «Торнадо Плюс», а не ПП «Укрстандарт-2009». Станція призначення (отримання вантажу) - Карахаш, що свідчить про транспортування не на адресу ДП «Антрацит», одиницями виміру зазначено кг та однакова вага рудничних стійок - 48 000 кг, що суперечить даним податкових накладних - одиницями виміру зазначено метри кубічні та різний обсяг стійок (том 4, а.с.158-236, том 7, а.с.1-18).
На підтвердження виконання вищевказаних договорів представником позивача не були зовсім надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій, а також не надані докази погодження умов поставки товару відповідно до п.4.2 Договору.
Надані представником позивача картки складського обліку матеріалів (том 14, а.с.52-239) підтверджують взяття на складський облік поставленого товару, а не прийняття товару та його перевірки якості та кількості.
Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням того, що судом вживалися усі заходи щодо надання сторонами доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, позивачем не надано жодного доказу, які б підтверджували факт транспортування та передачі товару продавцем на склад покупця.
Надані представником позивача картки складського обліку матеріалів (том 14, а.с.52-239) не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст. 70 КАС України на підтвердження поставки товару від ПП «Укрстандарт - 2009», оскільки в даних приймальних актах не зазначено прізвища та по-батькові уповноважених представників з боку ДП «Антрацит» та з боку ПП «Укрстандарт - 2009». Крім того, в усіх приймальних актах відсутні підпис уповноваженого представника, який передав товар покупцю.
Розділом 5 вищевказаних договорів встановлено порядок здачі - приймання товару, а саме відповідно до інструкції №П-6 та №П-7.
В судовому засіданні встановлено, що в порушення п. 26 "Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» (Затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 N П-6), дотримання якої визначено укладеними договорами постачання, акти щодо приймання продукції не надані.
Надані представником позивача рахунки-фактури (том 4, а.с.1-50, том 5, а.с.129-251, том 6, а.с.53-201) не можуть вважатися належними доказами щодо поставки товарів від ПП «Укрстандарт - 2009» на адресу ДП «Антрацит», оскільки вказані документи підтверджують лише переміщення товарно-матеріальних цінностей в межах ДП «Антрацит» між його відокремленими підрозділами.
Надані представником позивача сертифікати якості (том 4, а.с.51-113) не можуть прийняті в якості належних доказів щодо виконання п.3.3 вищевказаних договорів, відповідно з яким якість товару повинна відповідати технічним умовам або стандартам, передбаченими на даний вид товарів та підтверджуватись технічною документацією, виданою підприємством - виробником, з наступних підстав.
Сертифікат - це документ, який підтверджує, що продукція якісна та відповідає стандартам, що діють в Україні (ДСТУ, ГОСТ, ТУ и т.п.). Сертифікат відповідності - показник якості, перед усім для споживача.
Відповідно до ч.1 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 «Про стандартизацію і сертифікацію» під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29.11.2001, затверджено опис та правила застосування національного знака відповідності.
Згідно п. 4 Правил застосування національного знаку відповідності, у редакції яка діяла у період, за який була здійснена перевірка, знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками.
Відповідно до п.5 Правил знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.
Таким чином нормами чинного законодавство встановлено обов'язкова наявність знаку відповідності на товарносупровідній документації до продукції не залежно від обов'язковості чи добровільності сертифікації продукції.
При огляді наданих сертифікатів якості, судом не виявлено наявність знака відповідності продукції, а тому надані сертифікати не є належними доказами виконання п. 3.3 вищевказаних договорів, а також підтвердження постачання товару від ПП «Укрстандарт - 2009».
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов:
1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції;
2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ;
3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару, не підтверджено отримання товарів (робіт, послуг), а тому при відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування податкового кредиту.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно з частиною першою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.
На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскільки, судове рішення ухвалене не на користь позивача, судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 13 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адмінстративного позову Державного підприємства "Антрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001648012 та №0001638012 від 08.01.2013 - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 18 березня 2012 року.
Суддя С.К. Коршиков