Справа № 2-14/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року

Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Іванюк І.Д.

при секретарі с/з - Пелещишин І.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про реальний поділ будинку та земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом про розподіл будинку на АДРЕСА_1 на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2319 від 16.02.2002 р. та просила провести поділ будинку по фасаду, виділивши їй приміщення під цифрами 1-4, 1-5, 1-3, 1-2, 1-1, 1-7, 2-12, 2-13, 2-10, 2-9, 2-11, що становить 161,4 кв.м, а відповідачу виділити приміщення під цифрами 1-6, 2-5, 2-4, 2-3, 2-2, 1-7, 2-14, 2-15, 2-16, 2-6, 2-7, 2-11, 2-8 загальною площею 161,3 кв.м. Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м., а співвласником іншої Ѕ частини будинку є відповідач ОСОБА_3 Також, для обслуговування вказаного будинку ухвалою Львівської міської ради від 23.07.1998 р. їм виділено у користування земельну ділянку площею 607,6 кв.м. В зв'язку з тим, що між співвласниками виникають суперечки з приводу користування частками у будинку та земельною ділянкою, просила вирішити питання про реальний поділ будинку та земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача згідно із довіреністю від 20.10.2010 р. - ОСОБА_2 (а.с. 89) позов підтримав з аналогічних підстав, просив провести поділ будинку та земельної ділянки відповідно до одного із запропонованих експертом варіантів поділу, що містяться у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2319 від 16.02.2002 р. по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про поділ майна подружжя. Від проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення можливості реального поділу будинку та земельної ділянки відповідно до запропонованого позивачкою варіанту відмовився.

Відповідач та його представник відповідно до ордеру та угоди від 14.03.2013 р. - ОСОБА_4 проти позову заперечили, як і заперечили проти запропонованого позивачкою варіанту поділу будинку та земельної ділянки. Пояснили, що між сторонами склався порядок користування будинком, згідно якого позивачка користується приміщеннями першого поверху, а відповідач - приміщеннями другого поверху, а тому вважають, що сторонам необхідно залишити у власності ті приміщення, якими вони користуються. Також, пояснили, що висновок експертизи, наданий представником позивачки, стосується справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та у ньому запропоновані варіанти виділу 1/4 частки спірного будинку та земельної ділянки, в той час, як питання про можливість поділу будинку відповідно до 1/2 частки кожного співвласника у вказаному висновку не досліджувалось, а тому такий висновок не може бути покладений в основу вказаної справи. Окрім того, для поділу будинку відповідно до запропонованого позивачкою варіанту необхідно провести переобладнання та перебудову будинку, однак відповідних варіантів таких переобладнань нею та її представником не розроблено та дозволів відповідних органів не отримано.

Представник Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін/їх представників, оглянувши матеріали цивільної справи та справ за № 2-16/04 і №2-202/11, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 152 ЖК України визначено, що переобладнання і перепланування будинку(квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У ч. 1 ст. 367 ЦК України зазначається, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно із частинами 2, 4, 5 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" суди вирішують спори, пов'язані з правом приватної власності на жилі будинки, залежно від заявлених вимог: виділ частки з будинку (поділ будинку); або визначення порядку користування жилим будинком.

У п. 7 вказаної постанови, зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови, одночасно з розв'язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким житловий будинок належить на праві спільної власності.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками будинку АДРЕСА_1, що стверджується реєстраційними свідоцтвами (а.с. 4, 15). Так, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_7 став власником спірного будинку на підставі наказу департаменту землеустрою та планування забудови Львівської міської ради народних депутатів від 14.08.1997 р. № 1610/168.07 (а. 20 справи № 2-16/04), а ОСОБА_5 набула у власність 1/2 частину спірного будинку, як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_7 (а.с. 72-73, а. 26 справи № 2-16/04).

З матеріалів справи також вбачається, що між ОСОБА_3 та колишнім співвласником будинку ОСОБА_7 склався порядок користування будинком, згідно якого ОСОБА_3 займав приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11, 2-12, 2-14, 2-15 2-16, що становить 16/25 ідеальних частин вказаного будинку, а ОСОБА_7 займала приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, що складає 9/25 ідеальних частин спірного будинку (а.с. 25 справи № 2-16/04).

Окрім того, судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 34 від 23.07.1998 р. (а.с. 10) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 607 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та 19.10.1998 р. видано державний акт на вказану земельну ділянку, зареєстрований за № 3-3 № 621 (а.с. 42 справи №2-16/04). Розмір земельних частки кожної із сторін не визначений.

Висновком експертизи № 2319 від 16.02.2002 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про поділ майна подружжя (а.с. 74-85) запропоновано варіанти виділу із спірного житлового будинку 1/4 ідеальної частки. Для забезпечення поділу будинку передбачено проведення відповідних перебудов та переобладнань.

Також, вказаний висновок містить варіант поділу земельної ділянки загальною площею 607,6 кв.м. між тьорма співвласниками /плану поділу земельної ділянки до висновку не додано/. Однак, вказаний висновок не містить дослідження варіантів поділу будинку та земельної ділянки в натурі між двома співвласниками із розрахунку розміру їх часток /визначення розміру компенсації, необхідності проведення переобладнань та перебудов для цього тощо/.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачкою не надано доказів на підтвердження можливості поділу будинку в натурі відповідно до запропонованого нею варіанту із врахуванням існуючих часток співвласників, а також не подано дозволів відповідних органів про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань.

Також, із матеріалів справи вбачається, що частки сторін у праві власності на земельну ділянку не визначені та така вимога позивачкою не заявлялась, що згідно ст. 89 ЗК України є перешкодою для поділу спірної земельної ділянки у натурі.

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, що не позбавляє сторони можливості звернутися до суду із позовом про поділ будинку та земельної ділянки з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 321, 358, 367 ЦК України, ст. 152 ЖК України, ст. 89 ЗК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про реальний поділ будинку та земельної ділянки відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення у повному обсязі виготовлене у 5-денний строк.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя /підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя: Іванюк І.Д.