Дата документу Справа № 311/5/13
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-кп/778/29/13 Головуючий в 1-ій інстанції:
Категорія: ст. 190 ч. 2 Нікандрова С.О.
КК України
Доповідач: Кузьмичов В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого-судді Кузьмичова В.Ю.,
суддів: Жовніренко В.П., Імберової Г.П.,
за участю прокурора Мотренко М.В.,
секретаря Торбач Ю.О.,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні, матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Маячки Василівського району Запорізької області, громадянин України, не одружений, не працює, з середньою спеціальною освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 12.04.2006 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік;
- 09.01.2007 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 26.01.2007 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
- 21.09.2009 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 391, 71 КК України до 2 років позбавлення волі; 01.07.2010 року звільнений за закінченням строку покарання;
- 17.04.2012 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік
засуджений за ст. 190 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 року і остаточно призначено 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взятий під варту в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту затримання, тобто із 10 січня 2013 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2 860 грн.
Як вказано у вироку суду, 21 листопада 2012 року, приблизно о 16.00 год., в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, знаходячись на автовокзалі, розташованому по вул. Нижній, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману переконав ОСОБА_4 в добропорядності намірів та попросив у неї передати йому для здійснення дзвінка мобільний телефон «Nокіа 6600» іmei: НОМЕР_1, який належить її матері ОСОБА_3, вартістю 2 825 грн., з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Діджус» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 грн.
Після отримання від ОСОБА_4 мобільного телефону ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, заволодів ним та розпорядився за власним розсудом, в подальшому перепродавши мобільний телефон невстановленій в ході досудового розслідування особі.
У результаті злочинних діянь ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду на суму 2 860 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи, а саме:
- суд, як на доказ його провини, послався на покази матері потерпілої - ОСОБА_3, сама потерпіла ОСОБА_4 до суду не з'явилась, хоча всі докази ґрунтуються на її поясненнях ;
- суд не звернув уваги на відсутність показів свідків його захисту, які слідчий на досудовому слідстві не вніс до протоколу;
- у справі було одне судове засідання, яке тривало 30 хвилин, та в якому йому не були роз'яснені його права та обов'язки російською мовою, так як він не володіє українською мовою, чим суд порушив ст. 42 п. 18 КПК України;
- у судовому слідстві суд безпідставно застосував положення ч. 3 ст. 349 КПК України, та суд не роз'яснив йому наслідки часткового дослідження доказів.
Заслухавши суддю-доповідача про сутність вироку та апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції скарги, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, на підставі дослідження звукозапису судового засідання, дебатів та останнього слова обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим. При розгляді кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та постановленні обвинувального вироку суттєвих порушень вимог вказаного закону не допущено.
Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування вироку спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження при судовому розгляді. При проведенні підготовчого судового засідання за участю обвинуваченого від нього клопотань про виклик певних свідків для допиту у суді та інших клопотань не надійшло. Він був згоден на судовий розгляд за участю визнаної на досудовому розслідуванні потерпілою ОСОБА_3, якій належить мобільний телефон, яким ОСОБА_2 заволодів шляхом обману у доньки потерпілої - свідка ОСОБА_4
У судовому засіданні при розгляді матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 роз'яснені його права у письмовій формі, були йому зрозумілі, клопотань про необхідність перекладача з української мови на російську від нього не надійшло. Таких клопотань ним не заявлялося на досудовому розслідуванні. Як під час досудового розслідування, так і при розгляді матеріалів кримінального провадження у суді, ОСОБА_2 участі захисника для захисту своїх інтересів не побажав.
Після оголошення обвинувального акту йому було зрозуміло суть обвинувачення та кваліфікація дій за статтею кримінального закону.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню у суді, ОСОБА_2 заявив, що визнає себе повністю винним, тому не бажає виклику у судове засідання свідків, у тому числі, ОСОБА_4, був згоден надати пояснення про фактичні обставини вчинення шахрайства та не заперечував проти допиту потерпілої ОСОБА_3 Обвинувачений не заперечував проти позовної вимоги потерпілої та згоден був з ціною мобільного телефону, яким він незаконно заволодів.
При допиті у якості обвинуваченого пояснював суду, що 21 листопада 2012 року в м. Дніпрорудне зустрів знайому ОСОБА_4, у якої знаходився мобільний телефон. З метою заволодіння телефоном попросив надати його йому для телефонного дзвінка, після чого поклав телефон у свою кишеню. Після чого він та ОСОБА_4 на таксі поїхали до м. Енергодара. В Енергодарі на прохання ОСОБА_4 повернути телефон, обманув її, та сказав, що телефон забув у таксі. Після цього продав телефон незнайомій особі.
Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила суду , що донька розповіла про обставини втрати телефону, та вказала на її знайомого ОСОБА_2 як особу, яка заволоділа телефоном, просила суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.
У судових дебатах та останньому слові ОСОБА_2 визнав себе винним, просив суд призначити сурове покарання.
Викладене спростовує апеляційну скаргу обвинуваченого про порушення судом його прав на захист, необ'єктивне з'ясуванні обставин події . Думка ОСОБА_2 про порушення судом вимог ст. 349 КПК України при вирішенні питання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню у суді, протирічить обставинам з'ясовування цього питання у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 349 КПК України обсяг дослідження доказів вирішується з урахуванням думки сторін судового провадження. Обвинувачений у судовому засіданні не побажав дослідження пояснень свідків, які були допитані при досудовому розслідуванні та заперечував проти виклику до суду будь-яких свідків, у тому числі свідка ОСОБА_4, на яку є посилання в апеляційній скарзі. Від прокурора та потерпілої також не надійшло клопотань про виклик свідків до судового засідання. Такі клопотання не заявлялися сторонами, у тому числі обвинуваченим, у ході судового розгляду матеріалів провадження, у дебатах та останньому слові.
Фактичні обставини судового розгляду матеріалів кримінального провадження свідчать, що у суду відсутні були підстави для виклику до суду свідків чи витребування інших доказів з ініціативи суду. Висновки суду про доведеність обвинувачення зроблені на підставі доказів, які були досліджені у судовому засіданні.
При призначенні покарання судом враховані вимоги ст. 65 КК України, прийнято до уваги тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують покарання, а саме, активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Покарання за ст. 190 ч.2 КК України з огляду на всі обставини матеріалів провадження та особу винного призначено в межах санкції статті закону.
Приймаючи до уваги, що обвинуваченим злочин вчинено у період відбування покарання з випробуванням, за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком від 17.04.2012 року Василівським районним судом Запорізької області. Остаточне покарання призначено достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Сукупність викладеного свідчить, що підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни або скасування вироку не вбачається .
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
В.Ю. КузьмичовВ.П. ЖовніренкоГ.П. Імберова