Справа  № 22-ц-1822-06       Головуючий у 1 інстанції    Волчко А.Я.

Категорія              13                      Доповідач Оношко Г.М,

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 листопада   2006    року  колегія суддів судової палати в   цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого   Воробйової Н.С., суддів Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Велицькому     О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 22 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3   про визнання   договору найму   легкового автомобіля дійсним .

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної с карги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання договору найму легкового автомобіля дійсним. У заяві зазначав, що 06 лютого 2004 року між ним та приватним підприємцем ОСОБА_3 - зазначеним в заяві як зацікавлена особа, був укладений договір оренди легкового автомобіля ЗАЗ 110-108, номерний знак НОМЕР_1 , він видав доручення , яким доручив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 керувати автомобілем експлуатувати його та виконувати інші дії , пов"язані з експлуатацією автомобіля від імені позивача.

Згідно з договором ОСОБА_2 передав , а ОСОБА_3 прийняв у платне тимчасове користування зазначений   легковий автомобіль.

На підставі вказаного договору оренди ОСОБА_3 користувався автомобілем, сплачував позивачеві орендну плату, отже договір виконувався обома сторонами.

Посилаючись на те, що йому не було відомо про те, що договір оренди легкового автмобіля повинен бути нотаріально посвідченим, а він та сторона за договором ОСОБА_3 домовилися щодо всіх істотних умов договору та відбулося його часткове виконання , просив визнати договір оренди дійсним посилаючись на ст. 216 , 220 ЦК України.

Рішенням  Києво-Святошинського районного суду від    22березня 2006 року   позов ОСОБА_2 задоволено.   Постановлено визнати дійсним договір оренди легкового   автомобіля , укладений   між ОСОБА_2 та  ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1, яка не приймала участі в розгляді справи, просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що 06 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди легкового автомобіля ЗАЗ 110308, номерний знак НОМЕР_1. При цьому позивач надав ОСОБА_3 доручення експлуатувати транспортний засіб, останній сплачував орендну плату за оренду автомобіля, отже фактично виконував умови договору оренди. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку , що позивач та приватний підприємець ОСОБА_3 домовилися щодо всіх істотних умов договору, відбулося часткове виконання договору , і такі обставини , на думку суду , є підставами для визнання договору оренди транспортного засобу дійсним. Проте; з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

За правилами с т.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо стонони домовилися щодо усіх істотних умов договору , що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Зазначених вимог закону суд не врахував та не з"ясував , хто з сторін за договором, про визнання якого дійсним ставиться питання , ухиляється від його нотаріального посвідчення , хоч зазначена обставина є істотною для вирішення справи .

Крім того , з матеріалів справи встановлено , що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 08 лютого 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП, що сталася з вини ОСОБА_5-водія автомобіля ЗАЗ 110208, власником якого є позивач, рішення суду  знаходиться в стадії виконання .

За таких     обставин        доводи     апеляційної  скарги     про     те,     що

оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки

ОСОБА_1, яка не приймала участі у справі, заслуговують на увагу.

За   правилами    п.4 ст.      311   ЦПК   України,    рішення   суду   підлягає

скасуванню    з   направленням, справи    на   новий   розгляд   ,   якщо     суд вирішив питання про  права та обов"язки     осіб,  які  не брали  участі  у справі. За таких   обставин       рішення   суду   підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене , уточнити позовні вимоги та процесуальне положення сторін, та вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись п.   4   ст. 311 ст.   315   ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила;

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 22 березня 2006 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.