Провадження : 22ц/790/1963/13 Головуючий 1-ї інстанції - Зуб Г.А.
Справа : № 2-18278/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : договірне.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Кокоші В.В., Бобровського В.В.
при секретарі - Гелашвілі Т.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - АТ «Харківобленерго», ВТП КП «Вода», ВАТ «Харківміськгаз», КП «Жилкомсервіс» ЖЕУ Київського району м. Харкова про сплату за комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про щомісячну сплату за комунальні послуги солідарно та ліквідування заборгованості, посилаючись на те, що вона зареєстрована та постійно мешкає в будинку АДРЕСА_1 разом з колишнім чоловіком ОСОБА_2
Вказаний будинок на праві власності належить батькові колишнього чоловіка ОСОБА_3, який проживає у м. Євпаторія. Договори про надання комунальних послуг укладені з відповідачами та знаходяться у них, що позбавляє її можливості вирішувати поточні питання, які пов'язані з оплатою боргів відповідачів за останні три роки згідно показань лічильників. Також позивачка просила стягнути з відповідачів судові витрати у солідарному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, в яких просили відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи АК «Харківобленерго» Хом'як Р.В. про ухваленні рішення поклався на розсуд суду.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Як вбачається з матеріалів справи, усім учасникам у цій справі: позивачу і відповідачам, були направлені судові-повістки повідомлення про розгляд справи на 19 березня 2013 року.
Але 19 березня 2013 року в судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Відмовляючи в задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про зобов'язання відповідачів сплачувати за комунальні послуги, районний суд виходив із того, що нею не було надано об'єктивних доказів на їх підтвердження, а саме того, що діями відповідачів при споживанні комунальних послуг порушуються права позивачки, яка також отримує ці послуги, оплачує їх, проте вимог про стягнення з відповідачів частини сплачених послуг не заявила.
Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки цей висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам цивільної справи й ґрунтується на законі.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає в житловому будинку АДРЕСА_1, який на праві приватної власності належить її бувшому свекру ОСОБА_3 (а.с.6-7).
Фактично у вказаному будинку проживає позивачка та її бувший чоловік ОСОБА_2, син власника будинку (а.с.11-12).
Право на проживання позивачки ОСОБА_1 в цьому будинку підтверджено рішеннями Київського районного суду м.Харкова від 03.09.2010 року та 04.07.2012 року (а.с.16-19).
Власник житлового будинку ОСОБА_3 фактично зареєстрований та проживає в м.Євпаторія (а.с.8).
Та обставина, що особові рахунки у комунальних закладах, які поставляють комунальні послуги в житловий будинок (Харківобленерго, Харківводоканал, Укртелеком, Харківмісьгаз) відкритий на ОСОБА_2, сина власника будинку, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки вказані обставини будь-яким чином не порушують прав позивачки як особи, яка постійно проживає у вказаному житловому будинку, користується комунальними послугами та сплачує їх.
Позов про стягнення з відповідачів частини сплачених ОСОБА_1 коштів за комунальні послуги не заявлявся.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову за його безпідставністю.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта є несуттєвими й не свідчать про наявність підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого по справі судом першої інстанції рішення.
Виходячи з наведеного, колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 317, 324 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді