Справа № 2/1305/78/2012 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/783/1130/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія:6
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 201 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів: Федоришина А.В., Берези В.І.
при секретарі Мариняк О.І.
З участю сторін, адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на стороні позивача.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Городоцької міської Ради Львівської області, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання правонаступником забудовника житлового будинку та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання спільним сумісним майном самочинно збудоване нерухоме майно та визнання права спільної сумісної власності на самочинно збудоване нерухоме майно,-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Городоцької міської Ради Львівської області , треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання правонаступником забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
У задоволенні вимог третьої особи ОСОБА_4 про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 про визнання права спільної сумісної власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 оскаржила її представник адвокат ОСОБА_2
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 незаконним, постановленим з порушенням вимог матеріального права, а саме: ст.ст.355,368,376, 1268 ЦК України.
Посилається на те, що сторони по справі знаходяться в родинних відносинах, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який помер у 2009 році.
В 1990 році всією родиною було розпочато будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 600 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_7 згідно рішення Городоцької міської Ради від 30.11.2004 року №1005. Будівництво будинку завершено у 2005 році. Однак, будинок був збудований без належної технічної документації, не зданий у встановленому законом порядку в експлуатацію, а тому вважається самочинним.
Рішенням виконкому Городоцької міської Ради від 14.09.2006 року № 634 ОСОБА_7 було дозволено оформити технічні документи та на його замовлення було виготовлено технічний паспорт, однак ОСОБА_7 не встиг здати будинок в експлуатацію та оформити право власності на нього, оскільки помер.
Після смерті ОСОБА_7 позивачка ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги. До складу спадкової маси увійшла також земельна ділянка площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 на якій зведений спірний житловий будинок.
Апелянт зазначає, що спірний житловий будинок є майном спільної сумісної власності, оскільки набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, а тому в суду не було підстав для відмови у задоволенні позову.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_4-адвоката ОСОБА_2, виступ адвоката ОСОБА_3, пояснення ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не заперечили проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі є родичами: позивачка ОСОБА_5 є матір'ю третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Всі разом вони проживають у спірному житловому будинку АДРЕСА_1, умовно визначивши собі приміщення.
Відповідно до рішення виконкому Городоцької міської Ради Львівської області №258 від 10.05.1990 року (а.с.11) вбачається, що 10 травня 1990 року ОСОБА_7 надано у безстрокове користування земельну ділянку із земель міської забудови в АДРЕСА_1 площею 0,600кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку та господарської будівлі.
За наслідками розгляду Городоцькою міською Радою заяви ОСОБА_7 „Про дозвіл на оформлення технічних та правових документів на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1" рішенням виконавчого комітету № 634 від 14.09.2006 року ( а.с.12) ОСОБА_7 дозволено оформити технічні та правові документи на самовільно зведений житловий будинок по АДРЕСА_1, зобов'язано звернутися в ліцензовану проектну організацію за виготовленням обмірних креслень існуючого будинку та в інспекцію ДАБК для проведення реєстрації будівництва.
На замовлення ОСОБА_7 01.02.2007 року КП „Городоцьке районне архітектурно-планувальне бюро" провело обмірні креслення самовільно побудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
25.01.2006 року Городоцькою міською Радою Львівської області на підставі рішення 16 сесії 4-го скликання №1005 від 30.11.2004 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право на земельну ділянку площею 0, 0600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель на АДРЕСА_1, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.06.450.00048 (а.с.26).
з копії свідоцтва про смерть (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Городоцького РУЮ Львівської області зроблено запис за № 60.
Згідно рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2013 року позивач ОСОБА_5 та треті особи по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є спадкоємцями по 1/3 частини земельної ділянки в АДРЕСА_1 на якій побудований спірний житловий будинок.
Як зазначили сторони по справі в суді апеляційної інстанції вони всі разом будували спірний житловий будинок кожний для себе. Через хворобу та смерть батька ОСОБА_7 будинок не був зданий в експлуатацію.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання спільним сумісним майном самочинно збудованого житлового будинку та визнання права спільної сумісної власності на самочинно збудований житловий будинок, суд помилково виходив із вимог ст.376 ч.1,2 ЦК України, не давши оцінки рішенню виконавчого комітету Городоцької міської Ради від 10.05.1990 року № 258 та послідуючим рішенням та дозволам, зазначеним вище, згідно яких ОСОБА_7 вправі був будувати житловий будинок на земельній ділянці площею 0,0600 кв.м. в АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.376 ч.5 ЦК України на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 „Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) в ст.12 зазначає, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього ( частина друга ст.376 ЦК України).
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно(частина друга статті 375 ЦК ) , тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником ( користувачем) земельної ділянки, чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, чи є законною відмова у такому прийнятті, чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Виходячи із вище зазначеного, колегія суддів вважає ,що зазначені вище обставини, прийняті рішення міської Ради та відсутність відхилень від проекту дають підстави визнавати право власності на побудований житловий будинок в АДРЕСА_1.
Згідно з ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони по справі пояснили, що вони спільно будували житловий будинок в АДРЕСА_1 та не заперечують проти визнання за ними права спільної сумісної власності на спірний житловий будинок, так як ним вони користуються всі спільно.
Відповідно до ст.369ч.1 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд прийшов до помилкового висновку, порушивши норми матеріального права.
Згідно ст.309 ч.1п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1.п.2, 309 ч.1п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 серпня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 право спільної сумісної власності на самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Ю.Р. Мікуш
Судді: В.І.Береза
А.В.Федоришин