Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Суддів - Міщенко О.А., Гладкого С.В., Шпинти М.Д.
З участю прокурора - Салайчука Т.І.
Захисника-адвоката - ОСОБА_1, ОСОБА_2
Захисника - ОСОБА_3
Засудженого - ОСОБА_4
Потерпілої - ОСОБА_5
Представника потерпілої - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4, в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на вирок Радивилівського районного суду від 03 січня 2013 року.
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не працює, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий, засуджений
- за ч.2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з поміщенням до
кримінально-виконавчої установи закритого типу з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на два роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у відшкодування шкоди 344794 грн. 20 коп. в т. ч. 194794,20 грн. 20 коп. - у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 150000 гривень - у відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 грошове відшкодування на користь малолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 по 572 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня вступу вироку в законну силу і до повноліття дітей.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 2 серпня 2009 року, керуючи автомобілем марки «Рено Магнум» д.н.з.НОМЕР_1, рухаючись а/д Київ-Чоп на 427км. 480 м. між населеними пунктами с.Крупець та
____________________________________________________________________________________________
Справа №11/787/124/2013 Головуючий у І інстанції - Прачук Л.І.
Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач - Міщенко О.А. с.Бугаївка Радивилівського району Рівненської області допустив порушення вимог п.п.1.2;1.4;,1.5;2.3"б"; 10.1;11.2; 12.1; 34.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого зіткнувся з автомобілями «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням
ОСОБА_9, «Вольксваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 та «Мітсубісі Паджеро» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_11, які рухалися в зустрічному напрямку по лівій смузі руху.
В результаті ДТП водій ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, а потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Всі згадані вище автомобілі отримали механічні пошкодження.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- засуджений ОСОБА_4 вважає вирок суду стосовно нього незаконним і таким, що підлягає скасуванню в зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення кримінально-процесуального законодавства. Вказує, що суд, залишаючи без задоволення клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1 про застосування до ОСОБА_4 амністії, порушив вимоги Закону України „Про амністію в 2011 році" від 8 липня 2011 року та Закону України „Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 року, оскільки вказані нормативні акти не містять таких обтяжень амністії, як невизнання вини та невідшкодування збитків.
Зазначає, що коли суд керувався Законом України „Про внесення змін до Закону „Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України" від 2 червня 2011 року, відповідно до якого Закон України „Про застосування амністії в Україні" викладено в новій редакції, то цей закон вступив у дію з 01.01.2012 року, оскільки цей закон погіршує його становище, він не має зворотної сили і не може застосовуватись до злочину за який його засуджено. Просить вирок суду скасувати, на підставі ст.1, ст.6 Закону України „Про амністію у 2011 році" звільнити його, ОСОБА_4 від відповідальності.
- захисник-адвокат засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 вважає вирок суду незаконним через порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що залишаючи без задоволення його клопотання про застосування до ОСОБА_4 амністії, місцевий суд не взяв до уваги листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2012 року щодо застосування Закону України „Про внесення змін до Закону „Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України" від 2 червня 2011 року. Просить вирок суду скасувати, на підставі Закону України „Про амністію у 2011 році" звільнити ОСОБА_4 від відповідальності.
- захисник ОСОБА_3 просить вирок суду від 3 січня 2013 року та постанову суду від 10 грудня 2012 року скасувати, застосувати до ОСОБА_4 Закон України "Про амністію у 2011 році"
На вирок суду подавалась апеляція прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, де ставилось питання про призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання. Листом № 60-560 вих-13 від 18.03.2013 року відповідно до вимог ст.355 КПК України 1960 р. апеляція прокурором відкликана.
Заслухавши доповідача Міщенко О.А., засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, захисників-адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про задоволення апеляцій, думку прокурора Салайчука Т.І., потерпілої ОСОБА_5 та її представника про залишення вироку суду без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення частково.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказів.
Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.286 КК України є вірною.
Що стосується покарання, то при його призначенні суд належним чином дотримався вимог ст.65 КК України.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, позитивні характеристики, наявність на утриманні малолітньої дитини. ОСОБА_4 призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_1 стосовно застосування Закону України "Про амністію у 2011 році" заслуговують на увагу.
Як вбачається із постанови суду від 10 грудня 2012 року клопотання захисника про застосування до ОСОБА_4 Закону України "Про амністію у 2011 році" суд залишив без задоволення, покликаючись на те, що амністія відповідно до вимог п."є" ст.4 Закону України " Про внесення змін до Закону "Про застосування амністії в Україні" від 2.06.2011 року( введена в дію з 1.01.2012 р.) не може бути застосована до особи, яка не відшкодувала завдані збитки або не усунула заподіяну шкоду.
З даним висновком суду погодитись неможливо. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ч.2 ст.5 КК України зазначає, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Із змісту п "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році" вбачається, що звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст.12 КК України особи, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, і вони не позбавлені батьківських прав щодо цих дітей.
Згідно довідки, виданої Лаврівською сільською радою Луцького району Волинської області на утриманні у ОСОБА_4 знаходиться син - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6
Злочин, за який засуджено ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України не відноситься до особливо тяжких.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про амністію у 2011 році" дія його поширюється на осіб, які вчинили злочин до набрання ним чинності включно. Наведене відповідає положенню ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1,10.1996 р.
З 1.01.2012 року набрав чинності Закон України " Про внесення змін до Закону "Про застосування амністії в Україні" від 2.06.2011 року, де в п."є" зазначається, що не може бути застосована амністія до особи, яка не відшкодувала завдані збитки або не усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до ч.4 ст.5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність.
Положення Закону України "Про амністію у 2011 році" є більш сприятливими для осіб, котрі притягуються до кримінальної відповідальності за діяння, які вони вчинили до набрання чинності цим Законом включно, ніж Закон України " Про внесення змін до Закону "Про застосування амністії в Україні" від 2.06.2011 року, який вступив у дію 1.01.2012 року. Крім того, Закон "Про застосування амністії в Україні" від 2.06.2011 року не містить застережень про втрату чинності Закону України "Про амністію у 2011 році" з 1 січня 2012 року.
Суд при постановленні вироку не застосував закон який підлягав застосуванню.
За таких обставин, постанова Радивилівського районного суду про відмову в застосуванні амністії не може залишатися чинною, а вирок даного суду стосовно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляції засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Радивилівського районного суду від 10 грудня 2012 року скасувати.
Вирок Радивилівського районного суду від 3 січня 2013 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначення покарання змінити.
Застосувати до ОСОБА_4 п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році" і звільнити його від призначеного покарання.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.
В решті вирок суду залишити без змін.
С у д д і :
Міщенко О.А. Гладкий С.В. Шпинта М.Д.
З оригіналом вірно: Доповідач Міщекно О.А.