Справа № 1017/5862/12 Головуючий у І інстанції Каліновська А.В.

Провадження № 22-ц/780/1331/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.

Категорія 50 19.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Маслівського аграрного технікуму імені П.Х. Гаркавого Білоцерківського НАУ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила скасувати наказ Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського НАУ №50-к від 03.09.2012 р. в частині звільнення з роботи ОСОБА_2; поновити її на посаді викладача Маслівського аграрного технікуму імені П.Х. Гаркавого Білоцерківського НАУ, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2012р. до дня постановления рішення суду, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивачка з 01.12.2006 року працювала в ДВНЗ «Маслівський аграрний технікум ім. П.Х. Гаркавого» на посаді викладача. Відповідно до наказу в.о. директора Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського НАУ її звільнено з роботи в зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Адміністрацією навчального закладу на одній із педагогічних нарад було винесено питання про здобуття педагогічної освіти викладачами технікуму, а у випадку відмови від такого навчання, викладачів буде скорочено. У зв'язку із чим позивачка здала документи на здобуття другої вищої освіти до ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Г.Сковороди», про що повідомила в.о. директора Маслівського аграрного технікуму ОСОБА_5 та надала відповідну довідку.

Позивач посилалася на те, що не виконання дирекцією Маслівського AT БНАУ вказівок Міністерства освіти і науки № 587 від 17.06.2010р. зменшило кількість годин по «Правознавству» на І курсі, хоча ще в 2010-2011 навчальних роках за нею були закріплені 162 години, однак відповідач цілеспрямовано не включив до навчального плану на 2012р. вказані години, маючи на меті вивільнення позивача у зв'язку із чим вона не мала педагогічного навантаження в кількості 0,5 посадового окладу.

Також позивач послалась на порушення процедури звільнення працівника, зокрема на те, що рішення профкому технікуму про звільнення позивача було прийнято за її відсутності, про засідання профкому її ніхто не повідомляв. Зазначила, що у разі її першої неявки відповідач був зобов'язаний відкласти розгляд даного питання.

Також позивач зазначила, що при прийнятті рішення про її звільнення не надано об'єктивної оцінки її кваліфікації та продуктивності праці, неприривному п'ятирічному стажу роботи в даній організації, її навчанню у вищому навчальному закладі без відриву від виробництва за педагогічною спеціальністю.

Крім того, вказує, що відповідач не запропонував позивачці ніякої роботи в Маслівському аграрному технікумі ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського НАУ, у той час коли було взято інших працівників, зокрема зараховано за сумісництвом ОСОБА_6, якій надані 190 годин, які вона читала у 2011-2012р. з дисципліни «Людина і світ», години по дисципліні «Правознавство» призначено ОСОБА_7, крім того, інших працівників, які не мають 0,5 посадового окладу та не здобувають другу вищу освіту звільнено не було.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Маслівського державного аграрного технікуму №125к від 01.12.2006р. ОСОБА_2 зараховано з 01.12.2006 року на посаду викладача «Право».

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2012р. № 75, Департаментом науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сілких територій Міністерства аграрної політики та продовольства України листом від 14.03.2012 року №18-79-13/352 рекомендовано при підготовці проектів штатних розписів переглянути чисельність працівників навчального закладу з урахуванням чисельності студентів і привести їх у відповідність до нормативної і виробничої необхідності.

З урахуванням вищезазначеного листа, на підстав наказу № 25-к від 18 квітня 2012 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» було скорочено викладацький склад у кількості 3-ох штатних одиниць по загальному фонду та 1-єї штатної одиниці по спеціальному фонду.

Відповідно до наказу № 41-К від 26 червня 2012 року у встановлені трудовим законодавством терміни вивільнювані працівники були попереджені про звільнення, однак позивач не скористалась своїм правом на ознайомлення та відмовилась від підпису про попередження щодо наступного звільнення.

Позивачку було звільнено з роботи наказом № 50-к «про скорочення працівників» від 03 вересня 2012 року у зв'язку зі зменшенням витрат на утримання технікуму, зменшенням загального обсягу годин та необхідністю оптимізації навчального процесу з ціллю економії коштів загального та спеціального фондів.

Правилами ч.ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої, звільнення працівника з підстав змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Правилами ч.ч.1,2 ст. 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається в тому числі сімейним - при наявності двох і більше утриманців, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.

Положення ч. 1 ст. 43 КЗпП України передбачають, що розірвання трудового договору з підстав скорочення чисельності або штату працівників може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації: надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету № 4 від 09 серпня 2012 року згода на звільнення ОСОБА_2 була надана.

Посилання позивача та її представника на відсутність ОСОБА_2 на засіданні профспілкового комітету при вирішенні питання про її звільнення судом першої інстанції правомірно не взялося до уваги, оскільки рішення профспілкового комітету позивачем не оскаржено та не являється предметом розгляду даної справи.

Згідно п.п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Підстави для визнання згоди профспілкового органу щодо звільнення ОСОБА_2 такою що не має юридичного значення у суду відсутні.

Згідно положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судова практика виходить з того, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування), що зазначено в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Правилами ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, зважаючи на те, що предметом вказаних правовідносин є трудовий спір про поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Звільнення позивачки із займаної посади відбувалось з дотримання норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення позивачка була повідомлена за 2 місяці, про те остання, скориставшись своїм правом, відмовилась поставити свій підпис під текстом наказу про повідомлення про наступне звільнення. Позивачу було запропоновано посаду секретаря керівника, однак остання відмовилась від запропонованої посади, що підтверджується листом Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області Державної інспекції України з питань праці від 05.11.2012 року щодо надання інформації за результатами перевірки Маслівського аграрного технікуму Білоцерківського НАУ. А тому посилання позивача, що останній не запропоновано іншу посаду у зв'язку із скорочення судом не приймається до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи (т. 1 а.с 57).

З листа Маслівського аграрного технікуму ім. П.Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету від 01.08.2012р. №160/1 вбачається, що при визначенні остаточного складу працівників, що попадають під скорочення було враховано той факт, що загальна кількість годин з правових дисциплін в Маслівському технікумі у 2012-2013 р.р. становить 420 годин (т. 2 а.с. 118).

З 2003 року на постійній основі викладачем правових дисциплін працює ОСОБА_7 З 01.12.2006 року на посаду викладача правових дисциплін також зараховано ОСОБА_2 При цьому враховано, що педагогічного навантаження недостатньо навіть на один посадовий оклад. До 2011 року педагогічне навантаження ділилося порівну між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, крім того, ОСОБА_7 виконувала обов'язки секретаря навчальної частини на 0,5 посадового окладу. ОСОБА_2 інші обов'язки, крім викладацьких, виконувати відмовилась.

Отже, посилання позивача на те, що відповідачем не було надано об'єктивної оцінки її кваліфікації та продуктивності судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки з вищезазначеного листа вбачається, що відповідач прийшов до висновку про переважне право залишення на роботі викладача правових дисциплін ОСОБА_7 з урахуванням більшого досвіду, стажу та обсягу виконуваної роботи.

Посилання позивача на неможливість її звільнення у зв'язку із здобуттям нею другої вищої педагогічної освіти судом першої інстанції також правомірно не взято до уваги, оскільки довідка, на яку посилається позивач була надана 19 вересня 2012 року, тобто після звільнення позивача, що не могло слугувати перевагою при вирішення питання про звільнення у зв'язку із скороченням (т. 1 а.с. 18).

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: