Справа № 1019/2896/12 Головуючий у І інстанції Колодко Л.В.
Провадження № 22-ц/780/1238/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 26 18.03.2013
УХВАЛА
Іменем України
14 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,
при секретарі: Черненко І.Ю.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та Кредит» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 року позивач ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора. Посилався на те, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №606/Р012079. За договором відповідачу на умовах забезпеченості поворотності, строковості, платності надано грошові кошти в сумі 12 000 грн. з оплатою процентів за користування кредитними розрахунками в розмірі процентних ставок, передбачених пунктами 4.1, 4.1.1, 4.1.2 Договору з терміном повернення до 13 червня 2010 року.
Посилаючись на те, що відповідач умов договору не виконує, станом на момент подачі позову відповідач має перед ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» невиконанні забов»язання, а саме: заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №51- 38/08-ДД від 14 серпня 2008 року яка складає 7 905,02 грн.; заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку, надання, використання платіжної картки №006-Р/012079 від 06 серпня 2008 року - 4 558,14 грн.; заборгованість по пені за період з 03 вересня 2011 року по 04 вересня 2012 року яка складає - 34 618,08 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 47 081 грн. та судові витрати.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії у сумі 7905,02 грн. та 214,60 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2008 року між ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит", в особі філії „Центральне регіональне управління" ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір у виді відкриття карткового рахунку в гривнях, надання і використання платіжної картки №606-Р/012079.
Відповідно до умов договору відповідачу надано в тимчасове користування шляхом відкриття на картковий рахунок, на якому обліковуються операції, здійснені з використанням картки, відновлювальної кредитної лінії в сумі 12 000 грн. з оплатою процентів кредитними ресурсами в розмірі процентних ставок згідно пунктів 4.1, 4.1.1, 4.1.2 Договору.
Відповідач зобов'язувався в строк до 13 червня 2010 року повернути отримані кошти в рамках відновлювальної кредитної лінії та сплатити проценти за користування кредитними ресурсами в розмірі, порядку та в строки обумовлені договором.
На початку 2010 року відповідачу зменшено кредитний ліміт по картці до 8 100 грн.
Згідно позовних вимог заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №51 -38/08-ДД від 14 серпня .2008 року складає 7 905,02 грн.
Заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку, надання, використання платіжної картки №006-Р/012079 від 06 серпня 2008 року - 4 558,14 грн., що є заборгованістю по відсотках за користування кредитними коштами в рамках допущеного несанкціонованого овердрафту, заборгованість по пені за період з 03 вересня 2011 року по 04 вересня 2012 року складає 34 618,08 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що з моменту укладення договору до червня 2010 року відповідач сплачував 22% річних за користування кредитом.
З 01 червня 2010 року позивач в односторонньому порядку збільшив процентну ставку з 22% за користування кредитом до 40%, а з 04 січня 2012 року в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитом до 62% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Позивач змінюючи процентну ставку не дотримався вимог Закону та умов Договору.
Доводи позивача, що відповідач ОСОБА_2 повідомлений про збільшення процентної ставки з 04 січня 2012 року згідно оголошення в газеті „Урядовий кур'єр", необгрунтовані, оскільки позивач не довів, що він повідомив боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором у спосіб, визнаний сторонами в Договорі. Позивач не довів, що він повідомив боржника належним чином, відповідно до вимог ЦПК України.
Крім того, позивач підвищив проценту ставку за користування кредитом в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року, що протирічить вимогам Закону, рішенню Конституційного суду України від 09 лютого 2009 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України.
Відповідач ОСОБА_2 добросовісно, за вказівкою позивача продовжував сплачувати кошти за кредитним договором через відділення ПАТ „Укрсоцбанк", що підтверджується квитанціями від 22 грудня 2011 року за №6912494, від 18 січня 2012 року за №7061764, від 17 лютого 2012 року за №7245962, від 25 квітня 2012 року за №7654099.
Позивач будь-яких повідомлень з приводу заборгованості за кредитним договором відповідачу не направляв до квітня 2012 року.
В зв'язку з заборгованістю за кредитним договором відповідача, позивачем нараховано відповідачу пеню, за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року, в розмірі 34 618,08 гривень.
З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що термін кредитного договору, укладеного між сторонами припинено з моменту блокування платіжної картки №606/Р012079 з серпня 2010 року.
Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора, в тому числі неустойки (пені, штрафу), 31 жовтня 2012 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач повинен був звернутися з вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафу) в період до серпня 2012 року.
Тобто, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафу), з заявою про поновлення цього терміну позивач не звертався.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем ОСОБА_2 було надано клопотання про з вимогою про застосування судом позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України
Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що позов підлягає частковому задоволенню в чатині стягнення з відповідача на користь позивача 7 905,02 грн. заборгованості по тілу кредиту внаслідок невиконання забов»язань та судових витрат у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та Кредит» - відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: