21.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-468/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гапонов Д.Ю.

категорія 5 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Андрейченко А.А., Зотова В.С.,

при секретарі - Наталевичі Д.І.,

за участю позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Балаклавська районна державна адміністрація міста Севастополя, про знесення об'єкту самочинного будівництва і визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Балаклавська районна державна адміністрація міста Севастополя та уточнивши позовні вимоги просив усунути перешкоди у здійсненні права користування домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно спорудженої будівлі на земельній ділянці НОМЕР_2 по вул.Водопроводна у м.Севастополі, скасувати Наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №1061 від 17 серпня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок здійсненого ОСОБА_5 самочинного будівництва будинку АДРЕСА_2 порушено інсоляцію поряд розташованого домоволодіння НОМЕР_1 і земельної ділянки, які належать йому, відтак, права позивача можуть бути відновлені шляхом скасування правового акту , на підставі якого право власності відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 виникло на зазначений об'єкт самочинного будівництва та його знесення.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Балаклавська районна державна адміністрація міста Севастополя відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Рішення Балаклавської районної Ради м.Севастополя від 27 квітня 2007 року № 11с-5-212 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.0869 га, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ № 186967, виданим 20 червня 2007 року.

З матеріалів справи також видно, що поряд з вказаними об'єктами розташований житловий будинок АДРЕСА_2, який на підставі договору купівлі-продажу від 3 листопада 2007 року, Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 1061 від 17 січня 2009 року належить по 1/2 частці ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим 22 серпня 2009 року Фондом комунального майна Севастопольської міської ради.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів, видається Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації прав у разі поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна встановлений статтею 21 цього Закону.

На підставі вищевикладеного, право власності ОСОБА_5, і ОСОБА_6, зареєстровано, тобто за змістом статті 2, ч. 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»- офіційно визнано і підтверджено державою, і вважається таким, що виникло, саме з часу проведення такої реєстрації.

Разом з тим, виходячи з положень, пп. 3, 4 ч. 1 статті 15 цього Закону, таке офіційне визнання і підтвердження права на нерухоме майно є за своєю природою індивідуально-правовим актом у формі рішення про державну реєстрацію прав і внесення записів до Державного реєстру прав, тобто чинність цього правового акту визначає дійсність відповідного титулу.

Позивач, вказуючи на обмеження його права користування будинком НОМЕР_1 по вул.Водопровідній у м.Севастополі здійсненням ОСОБА_5 самочинної реконструкції вказаного вище будинку НОМЕР_2, позивач ОСОБА_3 просить суд знести будинок як об'єкт самочинного будівництва на підставі ст. ст. 376, 391 ЦК України і скасувати вказаний вище Наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 1061 від 17 січня 2009 року, який за своєю природою є правовим актом індивідуальної дії і на підставі якого виникло право власності на новостворене (перероблене) майно.

Такий спосіб захисту як скасування правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування передбачений ч. 1 статті 21 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

З п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вбачається, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що, звертаючись до суду з позовом з викладених правових підстав, позивач зобов'язаний довести, що, по-перше, відповідач здійснював саме самочинне будівництво у розумінні частини 1 статті 376 ЦК України, по-друге, таке будівництво порушує його права, і, по-третє, стосовно вимоги про скасування правового акту індивідуальної дії - видання акту не тільки порушує права позивача, але й сам правовий акт є незаконним.

Встановивши такий зміст фактичних обставин справи та визначивши норми права, що підлягають застосуванню до виниклих правовідносин, суд зазначає, що частиною 2 статті 328 ЦК України передбачена презумпція правомірності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірним, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст. 331, 332 ЦК України створення нового майна або переробка (реконструкція) вважаються способами набуття права власності.

Таким чином, за умови, якщо особа набула право власності на новостворене або перероблене майно у встановленому законом порядку і це право було зареєстровано у відповідністю зі статтею 182 ЦК України, а також нормами Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 1 липня 2004 року N 1952-IV, - вважається, що вона набула право власності на нерухоме майно правомірно, є титульним власником.

Крім того, позивач, звертаючись до суду, не заявив вимог про визнання недійсним Свідоцтва про право власності, виданого 22 серпня 2009 року Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, і відповідно не скасована державна реєстрація права власності відповідачів на квартири будинку АДРЕСА_2.

Разом з тим, належить обов'язково враховувати, що Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 9 квітня 2010 року у цивільній справі № 2-1131/2010 р. був здійснений поділ будинку в натурі, внаслідок чого утворено кілька окремих об'єктів права власності, власниками яких є відповідачі, і таке їх право також піддано державній реєстрації. Виходячи з такого, тільки скасування Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 1061 від 17 січня 2009 року без оспорювання з відповідних правових підстав наступних титулів на виниклі нові об'єкти (свідоцтва про право власності і правових актів державної реєстрації права власності) - є таким способом захисту, що не спрямований на реальний захист права, а ухвалене рішення суду про застосування цього способу захисту заздалегідь правового результату не матиме.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що, відповідачі є титульними власниками окремих квартир №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 у будинку АДРЕСА_2, і після поділу будинку в натурі власники новоутворених об'єктів мали отримати і нові свідоцтва про право власності, проте підстави виникнення їх права (титули) у судовому порядку не оспорені, відтак, право власності вважається таким, що набуто правомірно, а власне будівництво (реконструкція) будинку не може вважатися самочинним у розумінні ч. 1 статті 376 ЦК України.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що будівництво було здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а навпаки - будинок НОМЕР_2 на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 16 червня 2009 року був прийнятий до експлуатації та у відповідністю зі статтею 30-1 чинного на той час Закону України «Про плануванні і забудову територій» і згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 8 жовтня 2008 року, видане Свідоцтво № 27000057 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

У порушення статті 60 ЦПК України, позивач не представив суду доказів, підтверджуючих порушення його прав та порушення інсоляції земельної ділянки на якій розташоване його домоволодіння.

Суд першої інстанції, керуючись презумпцією правомірності набуття права власності відповідачами, дійшов до вірного висновку, про те, що доводи позивача щодо порушення його права на користування своїм будинком і земельною ділянкою не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: /підпис/ Л.М.Водяхіна

Судді: /підпис/ В.С.Зотов

/підпис/ А.А.Андрейченко

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя Л.М.Водяхіна