Справа № 22-1999                                       Головуючий у 1 інстанції   Мелешко C.I.

Категорія 21                                                               Доповідач: Богонюк М.Я.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 листопада 2006  року колегія  суддів Судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого        судді Юхименка А.Г.

Суддів                   Богонюка М.Я., Литвинова О.М.

При секретарі:    Раб О.В.

З участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення     Червоноградського міського суду Львівської області від 19 травня 2006 року,

встановила:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ДП „Львіввугілля" про стягнення 2827 грн.53 матеріальної шкоди та 66400 грн. моральної шкоди.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1.

б апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалою апеляційного суду справу направити на новий розгляд. Вважає, що суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не взято до уваги того, що рішення суду 1999 року про стягнення в його користь коштів на санаторно-курортне лікування і інших виплат, виконувалося на протязі 5 років, і протягом цього часу він не мав можливості пройти певний курс лікування, його здоров"я . погіршилося, він вимушений йти на операцію. А тому йому спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст.69 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем не доведено, що витрати понесені ним на проїзд в м.Київ пов"язані з його лікуванням, і що відшкодування по них повинен нести відповідач.

Відмовляючи позивачеві в задоволенні позову в частині відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування, суд вірно виходив з п.п. 12.13 „Правил відшкодування шкоди..." затверджених постановою УМ України від 23.06.1993 р. № 472, згідно яких власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну та соціальну   допомогу   на   підставі   висновку   МСЕК,   офіційного   звернення   до адміністрації з заявою про виплату компенсації вартості путівки. В судовому ж засіданні встановлено, що з 1997 по 2004 p.p. позивач з заявою про виділення путівки до адміністрації не звертався, і така йому не видавалася.      

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що позивач заподіяння йому моральної шкоди мотивує несвоєчасним отриманням коштів присуджених йому судом, по цивільній справі де відповідачами було кілька юридичних осіб. Виконанням рішення суду згідно Закону України „Про виконавче провадження" займалася державна виконавча служба.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч 1п.1, 308,314 ч.1п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвал и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.