Справа № 22ц/1661 Головуючий в суді 1і інст. Тарасенко М.П.
Категорія 42.. Доповідач Худяков A.M.
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2006року
Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого: Худякова A.M.,
суддів: Кашапової Л.М., Омельчука М.І.,
при секретарі - Калинець Т.Л.,
за участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 6 липня 200 6 року,
ВСТАНОВИВ:
В березні 200 6 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні жилим будинком шляхом виселення відповідачів. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що у вказаному будинку мешкають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживали в будинку з попереднім власником 1/2 частини будинку ОСОБА_5, і в даний час чинять їй перешкоди у користуванні будинком і добровільно виселитись з нього не бажають, позивачка просила на підставі ст.4 8 Закону України "Про власність" задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 6 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлене по справі рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог. Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і суд неправильно застосував норми матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що посилання позивача на ст.48 Закону України "Про власність" є безпідставними, оскільки відповідачі, як колишні члени сім' ї власників спірного будинку, не позбавлені права користування жилим приміщенням.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст.213 ЦПК України судове рішення повинно бути законними і обґрунтованим.
Статтею 41 Конституції України, як нормою прямої дії передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Судом встановлено, що спірний будинок належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до. виданих свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.5-8).
Вказані свідоцтва ніким не оспорювались і є чинними.
Оскільки права членів сім'ї колишнього власника є похідними від прав власника, то з припиненням для власника права власності на жиле приміщення, члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням.
Тому, за вказаних обставин ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають виселенню з спірного будинку, оскільки відповідачі перешкоджають позивачці як власнику будинку користуватися своєю власністю.
Що стосується встановленого в судовому порядку факту сімейних відносин відповідача ОСОБА_2 з померлими ОСОБА_6 та ОСОБА_5, то ця обставина має правові наслідки у вигляді права на користування жилим приміщенням лише в будинках державного житлового фонду.
Враховуючи, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, однак неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.304,307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від б липня 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення. Усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом виселення з вказаного будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Рішення набирає законної сили з моменту . його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.