Справа № 22/1860                                           Головуючий у 1 інстанції Коломієць О.С.

Категорія 32                                                      Доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

15 листопада 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого Рафальської І.М., суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В., при секретарі Сухоребрій Т.А., з участю сторін, адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання   такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до   ОСОБА_2   про   усунення   перешкод   в   користуванні   жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського райсуду м. Житомира від 18 липня 2006 року,

встановив: У лютому 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував, що він є власником частини квартири АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Належна йому частина квартири складається з двох жилих кімнат та кухні. Інша частина квартири виділена відповідачам у 2001 році та складається з кімнати та комірчини. Коридор квартири знаходиться у спільному користуванні сторін.

Враховуючи те, що відповідачі з часу виділення їм житла у кв.АДРЕСА_1 жодного дня ним не користувались, не доглядають за ним, не роблять поточного ремонту, що негативно впливає на стан квартири АДРЕСА_1, позивач просив визнати відповідачів разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю в ньому без поважних причин більше 6 місяців.

У листопаді 2005 року відповідачі подали зустрічну позовну заяву, в якій зазначали, що на сьоюднішній день проживають в гуртожитку ВАТ „Соколовський кар'єр", користуватись своєю квартирою не мають можливості, оскільки позивач ОСОБА_2 поставив на вхідні двері другий замок, чим став перешкоджати в користуванні жилим приміщенням. Просили постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні житлом та надати їм ключі від вхідних дверей.

Рішенням Богунського райсуду м.Житомира від 18 липня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкод в користуванні жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ключі від спірного приміщення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним і постановити нове рішення, яким задовольнити його позов, а відповідачам у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, апелянт вважає, що райсудом не дана належна оцінка доказам по справі.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником частини квартири АДРЕСА_1.  Дана обставина стверджується відповідними документами: свідоцтвом про право власності на житло, виданого 23.06.94р. за НОМЕР_1/а.с.12/ та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого Другою житомирською державною нотаріальною конторою 15.02.05р. за реєстром НОМЕР_2/а.с.17/.

Належна йому частина квартири складається з двох жилих кімнат площею 10,6 кв.м. та 17, 3   і кухні 5,5 кв.м.

Інша частина квартири виділена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 на підставі ордера НОМЕР_3 /судом помилково вказаноНОМЕР_4/ від 6.06.2001р. виконкомом Житомирської міськради та складається з жилої кімнати 11,1 кв.м. та комірчини площею 3,5 кв.м.

Коридор квартири АДРЕСА_1 площею 5,2 кв.м. знаходиться у спільному користуванні сторін.

На вказану квартиру відкрито два особових рахунки.

За ст.72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Позивачами по справі можуть бути особи, які мають право постійного користування даним жилим приміщенням /тобто жилою кімнатою пл.11,1 кв.м. та комірчиною пл.3,5 кв.м./, а саме: наймач, члени його сім'ї, оскільки для них це змінює певні права і обов'язки.

Оскільки для позивача, який є власником іншої частини квартири, визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням не створює нових прав та обов'язків і не змінює існуючих, то райсуд прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні первісного позову. /27.09.06р. частина квартири приватизована сім'єю ОСОБА_3, про що свідчить відповідне свідоцтво про право власності, надане апеляційному суду/.

Що стосується зустрічного позову, то з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди в користуванні жилим приміщенням відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, що стверджується показами свідка ОСОБА_6 який пояснив, що він неодноразово з відповідачем приходив до спірної квартири, але останній не міг потрапити у квартиру, оскільки не мав ключів від неї.

ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що змінив замок на вхідних дверях квартири. Крім того, дружина ОСОБА_2- ОСОБА_7 у своїх поясненнях, які містяться у відмовному матеріалі Житомирського MB УМВС України за заявою ОСОБА_3, ствердила, що новий замок дійсно був поставлений на вхідних дверях, щоб не вкрали їх майно.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що віддав ключі від нового замка ОСОБА_3

За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку, що права ОСОБА_3, ОСОБА_4та їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 підлягають захисту І задовольнив зустрічний позов.

Рішення райсуду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського райсуду м.Житомира від 18 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: