Справа № 0504/6612/2012

Провадження № 2/254/180/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Сибірцева В.П.,

при секретарі: Перевертайло Ю.О.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Столейко М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплічний» про стягнення суми боргу за договором, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний» (далі ТОВ «Тепличний») про стягнення суми боргу за договором. Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що 01.04.2000 р. між ним, як колишнім членом КСП «Тепличний», з одного боку і ТОВ «Тепличний» як правонаступника однойменного КСП з іншого боку, був укладений договір оренди і викупу майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності».

Викуп, згідно з п. 1.2; 3.3 Договору, стосувався стада великої рогатої худоби (далі по тексту ВРХ), та оборотних засобів загальною вартістю 2 448 975 грн. (36% майна), хоча в договорі ця цифра занижена до 1 477 458 грн.

«Викупна плата» (в редакції п. 4.1 Договору) повинна бути виплачена співвласникам, тобто і мені протягом 10 років, тобто до 01.04.2010 р.

Те, що наведені в тексті Договору цифри занижені, підтверджують відомості майнового сертифіката, виданого на його ім'я Донецькою міською радою серія ДН XXI № 124144. У ньому загальна вартість майна пайового фонду КСП «Тепличний» станом на 01.04.2000 р. становила 6 914 361 грн. (4 465 382 (64% ) - основні засоби + 2 448 975 (36%) - вид засобу).

Умови Договору не виконувалися відповідачем і не виконуються до цих пір. На це вказують наступні обставини.

В порушення п. 3.3 Договору відповідач не виробляв викупну плату вартості поголів'я ВРХ основного стада і вартості оборотних засобів, хоча повинен був це виконати в повному обсязі до 01.04.2010 р., незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 4.1 Договору).

Позивач зазначив, що Він неодноразово в усній і письмовій формі звертався до відповідача з вимогою виконати зобов'язання за Договором і виплатити йому належну частину вартості оборотних коштів і стада ВРХ. Однак відповідач ігнорував його звернення. На останню вимогу, датовану 25.06.2012 р. відповідач цинічно запропонував позивачу надати майновий сертифікат, хоча його копія з вказівкою його частки знаходиться в діловодстві відповідача, а також заперечував факт його вимог до нього про виконання умов Договору.

Позивачем 03.08.2012 р. цінним листом на адресу адміністрації ТОВ «Тепличний» був спрямований пакет документів, який складається з копії Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, копії його звернення на ім'я голови комісії з врегулювання майнових питань по распаіванню майна колишнього КСП «Тепличний» від 22.03.2010 р., копії звернення позивача на адресу директора ТОВ «Тепличний» від 22.03.2010 р., копії довіреності на представництво своїх інтересів в органах державної влади України, в тому числі органах місцевого самоврядування, перед будь-якими юридичними і фізичними особами по всьому питань щодо членства позивача в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Тепличний» від 01.10.2009 р., копії відповіді ТОВ «Тепличний» № 192 від 20.04.2010 р.

У відповіді на звернення, відповідач посилається на виділ частки в натурі, що не коректно, оскільки вимога позивача полягає в виділі йому суми заборгованості за договором.

Згідно відомостей свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (серія ДН XXI № 124144), частка позивача вартості майна пайового фонду підприємства становить 8 360 грн. або 0,1209%.

Відповідно викупна частка обігових коштів і стада ВРХ становить 2 960,81 грн.

З урахуванням індексу інфляції за період з червня 2010 р. по червень 2012 р. сума заборгованості становить 3 299 грн.

З урахуванням 3% річних за 2011 та 2012 р. сума заборгованості становить 3 497,91 грн.

Таким чином позивач просить суд зобов'язати відповідача провести виплату належної позивачу суми - 3497,91 грн. в якості заборгованості з викупу стада ВРХ і оборотних коштів колишнього КСП «Тепличний», згідно договору, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми боргу, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні вказаним у позовній заяві, вважає їх обґрунтованими і просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 надала пояснення аналогічні вказаним у позовній заяві, вважає їх обґрунтованими і просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зобов'язати відповідача провести виплату належної позивачу суми - 3497,91 грн. в якості заборгованості з викупу стада ВРХ і оборотних коштів колишнього КСП «Тепличний», згідно договору, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми боргу, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача за довіреністю Столейко М.Д. позов не визнав у повному обсязі посилаючись на такі обставини. Пояснив, що стосується укладення договору в позовній заяві позивач посилається на те, що 01.04.2000 року між ним, як колишнім членом КСП, та ТОВ «Тепличний» укладено договір оренди і викупу майна, яке належить громадянам на праві спільної часткової власності, що не відповідає дійсності. 01.04.2000 року договір оренди і викупу майна, яке належить громадянам на праві спільної часткової власності, між позивачем та відповідачем не укладався. Доказом тому є копія договору наданого позивачем до позовної заяви. Позивач не надав жодних доказів того, що він є учасником договору оренди і викупу майна від 01.04.2000 року.

Що стосується третьої особи ОСОБА_4, яка зазначена у копії договору оренди, наданому до позовної заяви, яка мабуть на думку позивача мала повноваження укладати договір оренди від імені ОСОБА_5, то ТОВ «Тепличний» не має про це жодних відомостей. Крім того, ОСОБА_4 разом з іншими співвласниками, які її підтримували, на підставі рішення третейського суду з пайового фонду співвласників майна було виділено майно в натурі і вони відокремились в окреме підприємство.

Щодо задоволення вимог на підставі майнового сертифікату, пояснив, що сума позовних вимог ґрунтується на вартості майнового сертифікату. До позовної заяви позивачем надано свідоцтво на ім'я ОСОБА_1, про право власності па майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ДН № 124144 від 29.08.2012 року, в якому зазначено, що частка його власника в загальній вартості пайового фонду визначена в розмірі 8 360,00 грн., або 0,1209 %. До складу вартості майнового сертифікату входять основні та оборотні засоби.

Правилами статті 358 ЦК України встановлено, що право загальної спільної власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Майнові вимоги ОСОБА_1 на вказану в сертифікаті суму в повному обсязі задоволено рішенням загальних зборів співвласників майна від 09.09.2011 року (копія протоколу є в матеріалах справи) на підставі його заяви від 05.09.2011 року (копія заяви є в матеріалах справи), в якій він просить об'єднати його майновий пай з майновими паями інших співвласників і виділити їм майно єдиним майновим комплексом відповідно до колективної заяви.

Відповідно до колективної заяви від 05.09.2011 року (копія заяви є в матеріалах справи) група співвласників у кількості 6 осіб, яку підписано і ОСОБА_1., звернулась з проханням об'єднати їхні майнові паї і виділити єдиним майновим комплексом наступне майно: 1) Бурякосховище вартістю 77 527,00 грн.; 2) Телятник вартістю 13 596,76 грн.; 3) Телятник вартістю 13 596,76 грн.

Загальні збори співвласників майна 09.09.2011 року задовольнили заяви, в тому числі і ОСОБА_1, об'єднали майнові паї заявників і виділили їм єдиним майновим комплексом вказане майно.

Виділеним майном, а саме двома телятниками, ОСОБА_1 вже користується і розводить в них свиней, що свідчить про те, що він став власником цього майна.

Таким чином, ТОВ «Тепличниий» не має жодних зобов'язань перед позивачем. .

Крім того, у судовому засіданні представник позивача заявляв про те, що наявність майнового сертифікату свідчить про підписання у 01.04.2000 року договору оренди і викупу майна.

Це свідчення є невірним, тому що можна мати сертифікат, але не бути учасником договору. Сертифікат може купуватись, відчужуватись іншим способом. Новим власником сертифікату може бути особа, яка ніякого відношення до майна співвласників і до договору оренди не має зовсім. Щоб стати учасником договору вона повинна укласти з співвласниками договір.

Крім того, майновий сертифікат ОСОБА_1 отримав 29.08.2012 року, а договір оренди підписано 01.04.2000 року.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 частини 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться -до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ДН ХХІ № 124144 виданого Донецькою міською радою 29 серпня 2012 року ОСОБА_1, який має право на пайовий фонд майна КСП «Тепличний»відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 22 грудня 2001 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01 квітня 2000 року становить 6914361,00 грн., частка ОСОБА_1 визначена у розмірі 8360,00 грн., або 0,1209 відсотків (а.с. 8).

Відповідно до Договору оренди та викупу майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 01 квітня 2000 року, члени колишнього КСП «Тепличний», як співвласники майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності і які діють на підставі Договору про спільну часткову власність передали ТОВ «Тепличний» в тимчасове володіння та користування це майно на умовах оренди та викупу. Склад та вартість майна, строки оренди та викупу відповідних його частин визначаються в переліках, які є невід'ємними частинами цього Договору. Згідно пункту 2.1 вступ підприємства у володіння та користування майном наступає після підписання акту приймання майна, що орендується. Згідно пункту 2.3 Договору загальний розмір орендних платежів на першій рік складає 238030 грн. і сплачується співвласникам майна, кожному безпосередньо, пропорційно розміру його частки у спільній власності. Подальше, щорічно, на період дії договору розмір орендних платежів встановлюється додатковою угодою. Пунктом 2.5 встановлено, що підприємство здійснює виплати орендної плати на протязі терміну договору не пізніше як у термін до 31 грудня кожного року. Згідно пункту 2.7 співвласники зобов'язались письмово попереджати підприємство про свої наміри щодо продовження чи припинення договору оренди майна за один рік до закінчення терміну його дії. Право власності на тварин та оборотні засоби відповідно до пункту 3.1 Договору переходить до підприємства з моменту підписання актів прийому-передачі тварин та оборотних засобів. Згідно пункту 3.3 Договору підприємство сплачує співвласникам вартість тварин та оборотних засобів протягом 10 років починаючи з шести місяців після підписання цього Договору. Згідно пункту 4.1 підприємство сплачує співвласникам оренду та викупну плату незалежно від наслідків його господарської діяльності. До Договору оренди та викупу майна додаються перелік майна (Додатки 1,2,3), розрахунок орендної плати (Додаток 4), акти прийому передачі (а.с.5-7).

З копії листа від 22 березня 2010 року на ім'я директора ТОВ «Тепличний» Савченко В.В. убачається, що ОСОБА_1 доводить до відому про відсутність бажання продовжувати договірні відносини, оскільки він має намір вимагати виділити із складу майна свою частку в натурі та просить вважати договір оренди від 01 квітня 2000 року між ним та ТОВ «Тепличний» розірваний з 01 квітня 2010 року. Крім того ОСОБА_1 просить вважати розірваними аналогічні договори між ТОВ «Тепличним» і 30 співвласниками у зв'язку з переходом права власності на майновий пай до нього (а.с.10).

Листом від 20 квітня 2010 року за підписом директора ТОВ «Тепличний» Савченко В.В. позивачу надано відповідь про неможливість розірвання Договору оренди та викупу майна з ним, оскільки для цього потрібна згода всіх власників. Рекомендовано позивачу звернутись до комісії з організації вирішення майнових питань, які виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки з метою організації процесу виділення певного майна КСП «Тепличний» в натурі. Після отримання рішення загальних зборів власників майнових паїв про виділення майна в натурі, позивач буде мати право звернутися до ТОВ «Тепличний» з питанням про внесення змін до договору від 01 квітня 2000 року в частині оренди майна виділеного позивачу в оренду (а.с.12).

З копії заяви від 05 вересня 2011 року на ім'я голови комісії з виділу в натурі майна співвласників колишнього КСП «Тепличний» Середи С.А. убачається, що власник майнового паю на суму 8300,00 грн. (свідоцтво про право власності на майновий пай серія ДН ХХІІ № 26568) ОСОБА_1 просить об'єднати його пай з майновими паями інших співвласників та виділити єдиним майновим комплексом згідно колективної заяви співвласників (а.с. 31).

З копії Протоколу загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Тепличний»від 09 вересня 2011 року, у якому взяли участь 32 співвласники, убачається, що рішенням співвласників виділено в якості частки колишніх співвласників КСП «Тепличний»: бурякосховище інвентарний номер 21041 вартістю 77527,00 грн., телятник інвентарний номер 21005 вартістю 13596,76 грн., телятник інвентарний номер 21006 вартістю 13596,76 грн. (а.с. 29-30).

Крім того судом встановлено, що ТОВ «Тепличний» є правонаступником колишнього КСП «Тепличний», щорічно Додаткові угоди про встановлення розміру орендної плати не укладались, ТОВ «Тепличний»не сплачувалось співвласникам вартість тварин та оборотних засобів у відповідності із ст..3 Договору про оренду та викуп майна, що не заперечувалось учасниками процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р. № 2114-XII майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. На підставі ст. 9 зазначеного Закону право розпоряджатися своїм паєм член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Тоді ж в нього виникає право на пай натурою.

Згідно з пунктами 9, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. № 62 (далі Порядок), виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групі власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними зборами членів колективного сільськогосподарського підприємства структурою пайового фонду та не інакше, як на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв. При цьому відповідно до пункту 16 Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснено одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відносяться до виключної компетенції зборів співвласників. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі Типове положення). У п. 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, у тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства. Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо. Згідно з підпунктом 10 пункту 4 комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.

Відповідно до пункту 10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі. Так, пунктом 12 Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з пунктом 15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 15 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Згідно статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується позовних вимог зобов'язати відповідача провести виплату заборгованості по орендним платежам згідно Договору з урахуванням індексу інфляції і 3 процентів річних від простроченої суми боргу, то суду не надано беззаперечних доказів того, що позивач звертався до відповідача за виплатою орендної плати і відповідач відмовив йому в цьому. Майновий сертифікат на суму 8360,00 грн. позивач отримав тільки 29 серпня 2012 року і орендна плата за цим сертифікатом не сплачувалась, оскільки згідно пункту 2.5 Договору оренди та викупу майна здійснюється у термін до 31 грудня кожного року, у разі якщо позивач надасть відповідні документи орендарю.

Аналізуючи вищенаведене, надані докази у їх сукупності, з урахуванням суті заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що відсутні достатні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язати відповідача провести виплату належної позивачу суми - 3497,91 грн. в якості заборгованості з викупу стада ВРХ і оборотних коштів колишнього КСП "Тепличний", згідно договору, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми боргу, оскільки 01.04.2000 року договір оренди і викупу майна, яке належить громадянам на праві спільної часткової власності, між позивачем та відповідачем не укладався, позивачем не дотримано вимог положень діючого законодавства, які регулюють відносини спільної часткової власності та позивачем не надано жодних доказів того, що він є учасником договору оренди і викупу майна від 01.04.2000 року, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплічний» про стягнення суми боргу за договором - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: