АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 2080                             Головуючий по 1-й інстанції

2007 рік                                                          суддя Хіль Л.М.

Суддя-доповідач :Петренко В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2007 року жовтня місяця 17 дня                                                                  м.  Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:     Петренка В.М.

Суддів: Акопян В.І.,  Лобова О.А.

при секретарі: Фадейкіній Н.Б.

з участю: адвоката ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення   Октябрського районного суду м. Полтави від 17 травня 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2,  Октябрської районної у м. Полтаві Ради про визнання частково недійсними договору дарування та свідоцтва про право на спадщину,  визначення розміру ідеальних часток співвласників,  встановлення порядку користування земельною ділянкою та визнання права власності на самочинно збудований гараж.

Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного

суду, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Позивач ОСОБА_2 у вересні 2005 року звернувся до суду з позовом до відповідачки у якому вказав,  що являється власником 13/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Власником іншої частини є відповідачка по справі ОСОБА_3. Розмір земельної ділянки складає 705 кв.м.  Відповідачка самовільно провела перепланування ділянки,  позбавивши його доступудо належних йому будівель для проведення обслуговування.

 

2

Позивач просить визначити порядок користування земельною ділянкою між ними,  для чого призначити по справі експертизу для можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою.

(а.с. З) 13 жовтня 2005 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву у якій просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину,  видане першою Полтавською державною нотаріальною конторою 22 вересня 1999 року на ім"я ОСОБА_4,  реєстр НОМЕР_1,  визнати частково недійсним договір дарування 13/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 від 27 листопада 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  посвідчений четвертою Полтавською державною нотаріальною конторою,  реєстр НОМЕР_2.

(а.с. 16-18).

7           грудня 2005 року ОСОБА_3 подала до суду додаткову

позовну заяву,  до відповідача Октябрського райвиконкому м. Полтави,

у якій просить визнати право власності на самочинно збудований гараж.

(а.с. 61).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 травня 2007 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину,  видане першою Полтавською державною нотаріальною конторою 22 вересня 1999 року на ім"я ОСОБА_4,  реєстр НОМЕР_1.

Визнано частково недійсним договір дарування 13/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 від 27 листопада 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  посвідчений четвертою Полтавською державною нотаріальною конторою,  реєстр НОМЕР_2.

Визначено ідеальні частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння за АДРЕСА_1 між співвласниками: ОСОБА_3 - 16/25 частин та ОСОБА_2 - 9/25 частин.

Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3  та ОСОБА_2  за варіантом № 1 висновку № 18-06 судово-технічної експертизи,  виділено в користування ОСОБА_2 253 кв.м.  ( на плані експертизи синій колір),  ОСОБА_3 544 кв.м.  ( на плані експертизи червоний колір).

Визлано за ОСОБА_3 право власноті на самочинне будівництво - гараж за АДРЕСА_1 позначений на схемі літ "Ж".

В           апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду

першої інстанції та постановити нове рішення по суті його позовних

вимог,  мотивуючи тим,  що при ухваленні рішення судом порушено норми

матеріального та процесуального права.

 

з

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення осіб,  що беруть участь у справі,  в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із п.3 ч.1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до вимог п.п.3, 4  ст.  309 ЦПК України підставами для

скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або

зміни рішення є             невідповідність висновків суду обставинам справи,

порушення   або   неправильне   застосування   норм   матеріального      або процесуального права.

Судом першої інстанції,  із додержанням норм цивільно процесуального законодавства установлено,  що домоволодіння по АДРЕСА_1 ,  розташоване на земельній ділянці площею 735 кв.м. ,  належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2- на підставі договору дарування від 27 листопада 2000 року,  посвідченого четвертою Полтавською державною нотаріальною конторою та ОСОБА_3 - на підставі договору дарування від 4 жовтня 1985 року,  посвідченого третьою Полтавською державною нотаріальною конторою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині скасування свідоцтва про право на спадщину виданого першою Полтавською Державною нотаріальною конторою від 22 вересня 1999 року за реєстровим НОМЕР_3 та договору дарування від 27 листопада 2000 року,  посвідченого четвертою Полтавською Державною нотаріальною конторою суд першої інстанції виходив із того,  що рішення суду від 27.08.1999 р. про зміну ідеальних часток спірного домоволодіння скасовано ухвалою судової колегії Полтавського обласного суду від 23 грудня 1999 року,  а до 1994 року вказане домоволодіння 9/20 частин належало ОСОБА_5 та 11/20 частин - ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1р.) відкрилась спадщина на 9/20 часток,  яку прийняла ОСОБА_4 а потім подарувала свою частку синові -ОСОБА_2

Із матеріалів справи вбачається,  що станом на 1999 рік кожному із співвласників належало: ОСОБА_5- 9/20 часток,  ОСОБА_3 11/20 часток. Рішення суду від 27.08.1999 року відповідно до якого змінено ідеальні частки в домоволодінні по АДРЕСА_1 скасовано,  позов залишено без розгляду,  а отже частки у праві власності на час смерті ОСОБА_5 і по цей час є незмінені - 9/20 та 11/20 часток.

 

4

За таких підстав рішення суду про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину виданого першою Полтавською державною нотаріальною конторою від 22 вересня 1999 року,  реєстровий НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 та договору дарування 13/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 від 27 листопада 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  який посвідчено четвертою Полтавською державною нотаріальною конторою,  реєстровий НОМЕР_2 є обгрунтованим.

При розгляді позову ОСОБА_3 про зміну часток в домоволодіння та задовільняючи їх,  суд першої інстанції не врахував того,  що такі вимоги можуть бути задоволені,  якщо учасник спільної власності збільшить за свій рахунок корисну площу будинку,  шляхом прибудови. Спорудження господарських будівель ( сараїв,  гаражів) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

На підставі вищевикладеного,  колегія суддів приходить до висновку,  що рішення суду першої інстанції в частині визначення ідеальних часток підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до вимог ч.3  ст. 91 Земельного Кодексу УРСР ( 1970 р.) угода про порядок користування земельною ділянкою є обов»язковою і для особи,  яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Як встановлено судом ОСОБА_2 став власником частини домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 27 листопада 2000 року.

Судом першої інстанції,  з дотриманням норм матеріального та процесуального права встановлено,  і це не заперечують сторони,  що на протязі тривалого періоду користування домоволодінням та земельною ділянкою,  між попередніми співласникам - ОСОБА_5,  дідусем ОСОБА_2,  та ОСОБА_3 склався порядок користування земельною ділянкою,  (а.с.  214).

Межі користування земельною ділянкою визначені гаражем,  сараєм парканом,  який побудував ОСОБА_5 ще в 1982 році,  розподіливши таким чином земельну ділянку і такий порядок користування задовільняв як ОСОБА_5 так і ОСОБА_3 Такий порядок повністю відповідав чинному на той час законодавству. За життя ОСОБА_5 не ставив питання про зміну порядку користування,  а отже вказаний порядок є обов»язковим для ОСОБА_2,  який став власником лише в 2000 році.

(а.с. 85,  на звороті, 86,  157).

 

5

Вирішуючи спір про порядок користування земельною ділянкою між співвласникам та ухвалюючи рішення,  суд першої інстанції,  керуючись ч.3  ст. 91 Земельного Кодексу УРСР (1970 р.) який діяв на час встановлення співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 порядку користування земельною ділянкою,  оцінивши належність,  допустимість,  достовірність кожного доказу окремо,  а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності,  вірно прийшов до висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно варіанту №1 висновку технічної експертизи №18-06 від 17 лютого 2006 року.

Такий порядок повністю відповідає фактичному користуванню,  з урахуванням державних будівельних норм (ДБН 360-92**) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Цей порядок не виключає кого-небудь із числа землекористувачів,  не ущемляє прав та інтересів співввласників,  не позбавляє можливості співвласників користуватись земельною ділянкою та домоволодінням і не суперечить архітектурно-будівельним,  санітарним та протипожежним нормам,  дає можливість ОСОБА_2 безперешкодного обслуговування та користування домоволодінням,  сараєм та гаражем.

Висновок суду про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на гараж літ. Ж ухвалено з дотриманням вимог закону,  що регулює вказані правовідносини.

ОСОБА_2 не надано суду доказів,  які б свідчили,  що внаслідок визнання за ОСОБА_3 права власності на побудований з дозволу виконкому Октябрської районної ради гараж у збільшених розмірах,  порушуються його права на користування домоволодінням,  порушуються будівельні,  санітарні чи протипожежні норми.

За таких обставин,  колегія суддів приходить до висновку,  що оскаржуване рішення,  в частині визначення порядку користування земельною ділянкою та права власності на гараж,  відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  а наведені у скарзі доводи є необгрунтованими і правильність висновку суду не спростовують.

Посилання ОСОБА_2 на сплату податку не тягне за собою зміну порядку користування,  а лише дає йому право на звернення з заявою до податкової інспекції про перерахунок надлишково сплаченого податку.

Керуючись  ст.  ст. 3ОЗ,  304,  п.3 ч.1  ст. 307,  п.3, 4 ч.1  ст. 309,   ст.  ст. 316,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів , -

 

6

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 травня 2007 року в частині зміни між співвласниками ідеальних часток у праві власності в домоволодінні по АДРЕСА_1 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну ідеальних часток у праві власності в домоволодінні по АДРЕСА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.