Справа № 22- 8113                              головуючий по 1 інстанції - Тищук М. Ф.

Доповідач - Столбун В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2007 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеля­ційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Столбун В.І,

суддів Волошиної В.М. .,  Желепи О.В.,

при секретарі Денисенко С. С.

з участю адвоката ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційни­ми скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2007 року в справі за по­зовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4,  третя особа: Відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в м.  Києві,  про визнання права власності на частину квартири,  про зо­бов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою,  про вселення в квартиру,  про зобов'язання зареєструвати в квартирі.

Заслухавши доповідь судді Столбун В.І.,  пояснення осіб,  які з"явились в судове засідання,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія

встановила:

В листопаді 2006 року ОСОБА_5.  звернулась до суду з позовом в якому проси­ла визнати за нею право власності на квартируАДРЕСА_1 та зобов язати відділ громадянства,  імміграції та реєстрації фі­зичних осіб зняти з реєстраційного обліку за згаданою адресою ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Під час розгляду справи ОСОБА_5.  уточнила свої вимоги і просила визнати за нею право власності на 1/2 частку згаданої квартири,  а іншу частину за ОСОБА_4.,  зобов»язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні спірною кварти­рою та вселити в це жиле приміщення.

Свої вимоги мотивувала тим,  що у 1995 році вона придбала у ОСОБА_6. належну йому квартиру АДРЕСА_1 Але належ­ним чином ця угода не була оформлена,  через поспішний виїзд власника до Росії. При цьому він видав їй довіреність на розпорядження квартирою. Згодом вона дізналась,  що співвласником даного житла є також неповнолітній ОСОБА_4,  що в свою чергу також унеможливило оформлення угоди.

Протягом тривалого часу ніхто крім неї утриманням спірного житла не займа­ється,  весь цей час вона там постійно проживає,  іншого житла не має. У 2006 році ОСОБА_6. помер,  спадкоємці подали до нот контори заяву про прийняття спадщини.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2007 року позов ОСОБА_5.  задоволений частково. За нею визнано право власності на 1/2 частку квар­тири АДРЕСА_1  вселено в це жиле приміщення,  зо-бов»язано ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_2. не чинити ОСОБА_5.  перешкоди у користуванні. В решті вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ,  ОСОБА_3 в своїх інтересах та в і інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_2. подали апеляційні скарги,  в яких просять його скасувати і ухвалити нове рішення яким залишити позовні вимоги без задоволення.

В скарзі апелянти посилаються на те,  що судом були порушені норми матеріа­льного і процесуального права,  що судом дана неповна та необ»єктивна оцінка зібра­ним доказам.

Зокрема,  вказує на те,  що суд прийшовши до висновку про те,  що ОСОБА_5.  придбала спірну квартиру,  не навів ніяких доказів про передачу грошей.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції,  перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рі­шення,  колегія дійшла висновку,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з та­ких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  спірною є однокімнатна квартира АДРЕСА_1,  яка в порядку приватизації була передана у спільну власність ОСОБА_6. та його неповнолітньому сину ОСОБА_4.

22.08.2995 року ОСОБА_6. видав ОСОБА_5.  довіреність на розпоря­дження належним йому майном,  зокрема,  на продаж квартири на свій розсуд. При цьому він віддав їй ключі,  а сам виїхав до Росії на роботу. Повернувшись до м. Києва у 1996 році він жодного разу не вимагав від неї звільнення квартири,  тим самим визнаю­чи за нею право на це житло. На вимогу ОСОБА_5.  оформити це право належним чи­ном не відреагував,  що змусило її у квітні 2005 року звертатись до правоохоронних ор­ганів з відповідною заявою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6. помер.

Твердження позивачки про те,  що вона мала намір саме на придбання квартири і передала за неї ОСОБА_6. 5000 доларів США узгоджуються з тією обстави­ною,  що майже одночасно у березні 1995 року було продане житло,  де вона проживала.

Крім того,  протягом 12 років ОСОБА_5.  несла всі витрати по утриманню спір­ного житла,  за даною адресою вона народила дитину.

Відповідно до ч.2  ст. .47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково ви­конала угоду,  що потребує нотаріального посвідчення,  а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди,  суд вправі за вимогою сторони,  яка виконала угоду,  визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вима­гається.

Суд повно і об*єктивно з*ясував дійсні обставини справи,  перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами,  яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і про­цесуального права,  а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись  ст.  303,  307,  308,  314 ЦПК України,  колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2007 року залиши­ти без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.